Ухвала суду № 70999635, 12.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/9807/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач Головне управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) звернулось в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» (далі ПАТ «Прикарпат.Буд»), в якому просило стягнути кошти з рахунків платника податків для погашення податкового боргу в сумі 92 459,14 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалось на те, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» (код ЄДРПОУ 01272261), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1, на користь Державного бюджету України 92 459 (дев»яносто дві тисячі чотириста п»ятдесят дев»ять) грн. 14 коп. податкового боргу.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ПАТ «Прикарпат.Буд» оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова суду першої інстанції не ґрунтується на належних та допустимих доказах, як цього вимагають норми ст.ст. 69, 70 КАС України, відтак в суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Прикарпат.Буд» зареєстровано 17.05.1994 року Головним управлінням регіональної статистики, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби 05.04.1994 року за №245, що підтверджується довідкою позивача від 30.09.2003 року за №1715.

Як вбачається з позовної заяви податковий борг відповідача становить 92459 грн. 14 коп.

Даний борг виник із заборгованості:

- по сплаті грошового зобов»язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 48 279 грн. 94 коп., що підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік на суму 13 794 грн. 32 коп., за 2016 рік на суму 19 763 грн. 70 коп., за 2017 рік на суму 20 944 грн. 55 коп. Окрім того, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 року за №0006121203 на суму 14 грн. 15 коп., за №0000631203 від 27.01.2017 року на суму 3 901 грн. 46 коп. Також, платнику податків нараховано пеню в розмірі 9 047 грн. 32 коп.

- по сплаті грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 44 179 грн. 20 коп., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 22 грн. 00 коп., за серпень 2015 року на суму 522 грн. 00 коп., за жовтень 2017 року на суму 130 грн. 00 коп., за грудень 2015 року на суму 20 грн. 00 коп., за січень 2016 року на суму 842 грн. 00 коп., за березень 2016 року на суму 290 грн. 00 коп., за квітень 2016 року на суму 579 грн. 00 коп., за травень 2016 року на суму 1376 грн. 00 коп., за червень 2016 року на суму 46 грн. 00 коп., за липень 2016 року на суму 491 грн. 00 коп., за серпень 2016 року 396 грн. 00 коп., за вересень 2016 року на суму 536 грн. 00 коп., за жовтень 2016 року на суму 537 грн. 00 коп., за листопад 2016 року на суму 245 грн. 00 коп., уточнюючим розрахунком податкових зобов»язань з податку на додану вартість у зв»язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 року на суму 1392 грн. 00 коп., за листопад 2016 року на суму 38 грн. 00 коп. Окрім того, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 року за №0010001501 на суму 399 грн. 97 коп., за №0008201201 від 06.12.2016 року на суму 8 678 грн. 40 коп. Також, платнику податків нараховано пеню в розмірі 25 921 грн. 83 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед бюджетом, не надано доказів в спростування вимог позивача, отже позовні вимоги про стягнення податкового боргу підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними, виходячи з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов»язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов»язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об»єкти оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов»язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума грошового зобов»язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов»язання.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов»язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У п. 57.3 ст. 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов»язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов»язаний сплатити нараховану суму грошового зобов»язання протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов»язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 20.1.18, п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як видно з матеріалів справи та підтверджується відповідними доказами у ній, податковий борг відповідача складається із заборгованості по сплаті грошового зобов»язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 48 279 грн. 94 коп. та по сплаті грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 44 179 грн. 20 коп..

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявна податкова вимога від 12.12.2013 року за №80-15 на суму 6478 грн. 53 коп., яка була вручена платнику податків 18.12.2013 року.

Абзацом 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на викладене, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 92 459,14 грн., а суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, то суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає стягненню на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №813/2876/17 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.12.2017 року.