Постанова № 70999623, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6633/16

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Аудиторської палати України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Ліга», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасування рішення №325/3 від 26.05.2016 року про відмову аудитору ОСОБА_2 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту; зобов'язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні 5 років.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.08.2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що фактично спірним правовідносинам надано правову оцінку в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15, а тому відповідач не мав права відмовляти позивачу в продовженні чинності сертифікату аудитора з аналогічних підстав, незаконність яких визнано вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також, апелянт посилається на безпідставність застосування судом до спірних правовідносин норм Положення про сертифікацію аудиторів, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 31.05.2007 року №178/6, оскільки зазначене Положення не проходило державної реєстрації в Міністерстві юстиції України і інших процедур, передбачених для регулятивних актів.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р. ОСОБА_2 видано сертифікат аудитора серії А №004879.

Рішенням №222/2 від 30.11.2010р. ОСОБА_2 продовжено термін дії сертифікату до 30.11.2015р.

У зв'язку із закінчення терміну дії сертифікату та у відповідності до вимог ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність», ОСОБА_2 30.09.2015р. подала до Аудиторської палати України заяву про продовження терміну чинності сертифікату аудитора №004879, виданого на підставі рішення Аудиторської палати України від 30.11.2001р. за №104р.

29.10.2015р. на засіданні Аудиторської палати України прийнято рішення №316 про затвердження протокольних рішень комісії Аудиторської палати України з сертифікації та освіти аудиторів, яким відмовлено аудитору ОСОБА_2 у задоволенні клопотання щодо продовження терміну чинності сертифікату аудитора, у зв'язку із застосуванням до аудитора, згідно рішення Аудиторської палати України №273/6.1 від 04.07.2013р., стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на три місяці.

Цим же рішенням для продовження терміну чинності сертифіката аудитора аудитору ОСОБА_2 призначено контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів, шляхом складання кваліфікаційного іспиту (п.10.5. Положення).

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 у листопаді 2015 року оскаржила його до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року по справі №815/6793/15 відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Аудиторської палати України про визнання протиправними та скасування рішення Аудиторської палати України, зазначені у Витягу з протоколу засідання №316 від 29.01.2015р., щодо відмови аудитору ОСОБА_2 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту, зобов'язання продовжити термін чинності сертифікату на наступні п'ять років, тобто до 30.11.2020р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року по справі №815/6793/15 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Аудиторської палати України, зазначені у Витягу з протоколу засідання №316 від 29.01.2015р., щодо відмови аудитору ОСОБА_2 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту; зобов'язано Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні п'ять років, тобто до 30.11.2020р. у відповідності до вимог діючого законодавства.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року Аудиторська палата України прийняла рішення від 26.05.2016р. №325/3, яким відмовила ОСОБА_2 у продовжені терміну чинності сертифіката аудитора (сертифікат №004879, виданий рішенням АПУ від 30.11.2001р. №104, термін чинності до 30.11.2015р.) у порядку, визначеному п.10.1 розділ 10 Положення про сертифікацію аудиторів, у зв'язку із застосуванням до ОСОБА_2 у період терміну чинності сертифіката стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката (рішення АПУ від 04.07.2013р.). Призначено ОСОБА_2 для продовження терміну чинності сертифіката аудитора контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту.

Незгода з прийнятим рішенням стала підставою для звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, дійшов висновку, що рішення Аудиторської палати України від 26.05.2016р. №325/3 є законним, оскільки при призначенні ОСОБА_2 для продовження терміну чинності сертифіката контрольного тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту, Аудиторська палата України діяла в межах чинного законодавства України, а саме Закону України «Про аудиторську діяльність» та Положення про сертифікацію аудиторів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуване у даній справі рішення від 26.05.2016р. №325/3 прийнято Аудиторською палатою України на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, за правилами частини другої статті 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15 встановлено, що посилання Аудиторської палати України у рішенні від 29.10.2015р. №316 про відмову аудитору ОСОБА_2 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту, на той факт, що до ОСОБА_2 у 2013 році було застосовано стягнення у вигляді зупинення чинності сертифікату строком на три місяці, є необґрунтованим.

Також, при розгляді справи №815/6793/15 суд дійшов висновку, що не приймаючи рішення про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2 шляхом контрольного тестування у вигляді співбесіди в Комісії, Аудиторська палата України діяла упереджено, без належної оцінки рівня професійних знань позивача, її щорічного удосконалення свого рівня знань та інших обставин, пов'язаних з народженням дитини та переміщенням з іншого регіону країни. Однак, з урахуванням того, що суд не може підміняти функціональні обов'язки відповідача та зобов'язати Аудиторську палату України продовжити термін чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2, судова колегія зобов'язала Аудиторську палату України розглянути питання ОСОБА_2 щодо продовження терміну дії сертифікату аудитора у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення підлягає виконанню не шляхом формально виконання резолютивної частини рішення суду, а з урахуванням мотивувальної частини рішення, в якому зазначені мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, незважаючи на висновки постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі № 815/6793/15, що набрала законної сили, Аудиторська палата України прийняла рішення №325/3 від 26.05.2016 року, яким з тих самих підстав, що визнані судом необґрунтованими, відмовила аудитору ОСОБА_2 в продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначила складання кваліфікаційного іспиту.

Зазначене також не заперечувалося і представником Аудиторської палати України у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що протиправне неврахування відповідачем висновків постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15, що набрала законної сили, призвело до порушення прав позивача, а тому рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2, то вони не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту» ухваленої на 114-й сесії Комітету Міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що «ефективний засіб правового захисту», у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За приписами частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми слідує, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Це саме підтверджується і п.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року, яким передбачено, що суд може вийти за меж позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому, слід враховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

З урахуванням обставин у даній справі та висновків постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі № 815/6793/15, колегія суддів, з метою поновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2 за результатами проведення контрольного тестування шляхом співбесіди.

Оскільки при вирішені спору, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року «Про продовження терміну чинності сертифіката аудитора ОСОБА_2».

Зобов'язати Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_2 за результатами проведення контрольного тестування шляхом співбесіди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Аудиторської палати України (код ЄДРПОУ 00049972) на користь ОСОБА_2 1708,72 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко