Ухвала суду № 70999484, 11.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі – ГУПФУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - ГТУЮ у Львівській області )та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2017 року №ВП 54299473.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ГТУЮ у Львівській області вчиняти будь-які дії по виконанню постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 54299473 від 20.07.2017 року, зупинити виконання оскаржуваної постанови від 20.07.2017 року до набрання законної сили судовим рішенням за цим адміністративним позовом.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства та становить небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року відмовлено ГУПФУ у Львівській області у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою ГУПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що вчинення дій щодо виконання оскаржуваної постанови спричинить порушення чинного законодавства, заподіяння значної шкоди правам позивача, свободам та інтересам пенсіонерів, які отримують пенсії за рахунок страхових внесків підприємств, які обліковуються на рахунках органів Пенсійного фонду. Зазначає, що списання коштів з рахунків управління призведе до ряду негативних наслідків.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив провести розгляд апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ГУПФУ у Львівській області про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування заявленого клопотання позивач не навів підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також позивачем не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам останнього, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та є правильними.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є дії державного виконавця та винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, на підставі наданих позивачем доказів не можна зробити висновку про протиправність оскаржуваної позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також, що для відновлення таких прав, а саме, повернення сторін до попереднього стану, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта вчиняти дії може призвести до незворотних наслідків.

Апеляційний суд вважає, що забезпечення вказаного позову у запропонований позивачем спосіб фактично приведе до зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню.

Також апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (далі - Постанова).

Як роз’яснено у пункті 17 Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що про те захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не з’ясовано належним чином обставин, що мають значення для забезпечення позову, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності зазначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 69-72 КАС України. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ГТУЮ не відноситься до органів, уповноважених виконувати судові рішення, а тому заборона йому у порядку забезпечення позову вчиняти будь-які дії по виконанню оскаржуваної постанови від 20.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження є безпідставною.

Судом першої інстанції було правильно встановлено обставини щодо забезпечення позову та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року у справі № 442/5644/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Ухвала складена в повному обсязі 14.12.2017 року