Ухвала суду № 70999409, 07.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 361/3258/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дутчак І.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішень суб'єкта владних повноважень та скасування ордера на вселення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №190 від 13 грудня 2016 року про відмову у наданні йому ордера на житло і рішення цього ж органу №168 від 13 грудня 2016 року про надання ОСОБА_3 ордера на вселення у кімнату АДРЕСА_1 та скасувати цей ордер.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства, у якому оскаржує рішення виконавчого комітету Богданівської с/ради як суб'єкта владних повноважень щодо відмови у наданні йому ордера на житлове приміщення, тобто порушення його житлових прав.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, який підлягає врегулюванню на підставі норм Цивільного кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Позиція суду апеляційної інстанції узгоджена з позицією, викладеною відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Згідно з роз'ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-14цс16 висловив правову позицію та зазначив, що житлові спори особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Наведене свідчить про те, що спори щодо видачі чи відмови у видачі ордера на жиле приміщення у гуртожитку підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний із вирішенням питання щодо права особи на житло.

Позивач у даній справі оскаржує: рішення виконавчого комітету Богданівської с/ради як суб'єкта владних повноважень щодо відмови у видачі йому ордера на жиле приміщення у гуртожитку; рішення цього ж органу щодо видачі ордера іншій особі та його скасування.

Так, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про видачу ордера на жиле приміщення, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, внаслідок чого виникають цивільні права та обов'язки, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на жиле приміщення має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2017.