Постанова № 70999209, 13.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Притуляк С.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа № 227/2621/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/2621/17 за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про:

- визнання незаконними дії управління щодо не зарахування до пільгового стажу роботи, період праці з 29 березня 2000 року по 05 травня 2000 року в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті у Димитрівському шахтобудівельному управлінні №2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд" та періодів знаходження на учбових сесіях з оплатою праці за тарифною ставкою підземного робочого за професією електрослюсар 4 розряду з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року;

- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 08 лютого 2017 року з урахуванням вже виплачених сум (а.с. 3-6).

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року задоволено частково. Визнано незаконними дії управління щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача період праці з 29 березня 2000 року по 05 травня 2000 року в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті у Димитрівському шахтобудівельному управлінні №2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд" та періодів знаходження на учбових сесіях з оплатою праці за тарифною ставкою підземного робочого за професією електрослюсар 4 розряду з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року, скасувавши відповідне рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №489 від 09 березня 2017 року в цій частині. Зобов'язано управління зарахувати до пільгового стажу роботи, період праці з 29 березня 2000 року по 05 травня 2000 року в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті у Димитрівському шахтобудівельному управлінні №2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд" та періодів знаходження на учбових сесіях з оплатою праці за тарифною ставкою підземного робочого за професією електрослюсар 4 розряду з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 08 лютого 2017 року з урахуванням даної постанови. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області понесені судові витрати в розмірі 640,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 56-59).

Не погодившись з судовим рішенням, Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/2621/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено наступне.

Для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідна безпосередня зайнятість особи на пільгових роботах, яка може бути підтверджена лише уточнюючою довідкою.

Крім того, апелянтом зазначено, що період проходження навчання позивача в підземних умовах не може бути зараховано до пільгового стажу, оскільки позивач не був зайнятий повний робочий день під землею (а.с. 65-67).

Позивач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

13 грудня 2017 року від представника відповідача до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 в період з 29 березня 2000 року по 05 травня 2000 року працював у Димитрівському шахтобудівельному управлінні №2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд", що підтверджується копією трудової книжки, запис №№ 11,12 в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті (а.с. 10-11).

Копією довідки про спуски в шахту, наданої ВСП Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», з якої вбачається що позивачем здійснені спуски до шахти в з березня 2000 року по травень 2000 року - в момент перебування в трудових відносинах в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті у Димитрівському шахтобудівельному управлінні № 2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд. Згідно довідок виданих ТОВ «Шахта «Білозерська» № 270 від 14 квітня 2016 року та № 341 від 15 травня 2017 року позивач працював у ТОВ «Шахта «Білозерська» та був зайнятим повний робочий день на підземних роботах в період з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року, знаходився у додатковій оплачуваній відпустці на період учбових сесіях з оплатою праці із розрахунку середньої заробітної плати підземного робітника за професією електрослюсар 4 розряду (а.с. 16, 17).

Судом також встановлено, що Рішенням Добропільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 489 від 09 березня 2017 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до стажу роботи в підземних умовах не враховано вищевказані періоди, оскільки заявником не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи (а.с. 12-13).

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахуванням спірних періодів роботи, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не включено до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи. На день подання заяви позивача про призначення пенсії його пільговий стаж дає право на призначення пенсії на підставі положень ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак, рішення управління є протиправним, а заява позивача про призначення пенсії підлягає повторному розгляду з урахуванням рішення суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції по суті, однак вважає за потрібне змінити резолютивну частину постанови в частині стягнення судового збору, виходячи з наступного.

Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Аналогічний порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо - рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, знижується на 1 рік.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 29 березня 2000 року по 05 травня 2000 року працював у Димитрівському шахтобудівельному управлінні №2 Державного відкритого акціонерного товариства "Вуглебуд", що підтверджується копією трудової книжки, запис №№ 11,12 в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті (а.с. 8-11).

Копією довідки про спуски в шахту, наданої ВСП Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», підтверджені спуски до шахти з березня 2000 року по травень 2000 року - в момент перебування в трудових відносинах в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті у Димитрівському шахтобудівельному управлінні № 2 Державного відкритого акціонерного товариства «Вуглебуд» (а.с. 15).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день на підземних роботах в шахті. Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідною печаткою підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.

При цьому суд зазначає, що з трудової книжки позивача вбачається пільговий характер роботи у спірний період, оскільки в ній зазначено, що позивач працював на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею, а уточнюючою довідкою підтверджені спуски в шахті.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем доведено пільговий характер своєї роботи у спірний період, а пенсійних орган не мав правових підстав не зарахувати його до пільгового стажу.

Щодо періоду проходження навчання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно довідок виданих ТОВ «Шахта «Білозерська» № 270 від 14 квітня 2016 року та № 341 від 15 травня 2017 року позивач працював у ТОВ «Шахта «Білозерська» та був зайнятим повний робочий день на підземних роботах в період з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року, знаходився у додатковій оплачуваній відпустці на період учбових сесіях з оплатою праці із розрахунку середньої заробітної плати підземного робітника за професією електрослюсар 4 розряду (а.с. 16, 17).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, можливе в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 1788-XIIчас, що зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті13,14цьогоЗакону), законодавець пов'язує з перебуванням на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Інших випадків зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, наведена норма Закону № 1788-XII не містить.

Також слід зазначити, що поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ). Згідно із цим Законом до структури освіти входять, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено види вищих навчальних і професійно-технічних начальних закладів (статті 40-43). За змістом статей 41,43 Закону № 1060-ХІ Іінститут є вищим навчальним закладом.

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами (стаття 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

У п. 3 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року № 1240, передбачено, що до вказаних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Позивач працював у ТОВ «Шахта «Білозерська», був зайнятим повний робочий день на підземних роботах, в період з 16 січня 1995 року по 04 лютого 1995 року, з 22 травня 1995 року по 10 червня 1995 року, з 27 листопада 1995 року по 16 грудня 1995 року, з 13 травня 1996 року по 21 червня 1996 року, з 13 січня 1997 року по 01 лютого 1997 року та з 03 лютого 1997 року по 15 лютого 1997 року, знаходився у додаткових оплачуваних відпустках на період учбових сесій з оплатою праці із розрахунку середньої заробітної плати підземного робітника за професією електрослюсар 4 розряду, оскільки навчався у професійно-технічному училищі відповідного профілю, а тому позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоди його навчання, підлягають задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо недоцільності втручання у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень в частині зобов’язання управління призначити позивачу пенсію та вважає обґрунтованим висновок суду щодо зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Крім того, суд зазначає, що дії управління при відмові у призначенні пенсії позивачу є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового стажу), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд апеляційної інстанції, щодо порядку стягнення сплаченого позивачем при поданні адміністративного позову судового збору, зазначає наступне.

Пленумом ВАСУ від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету (ч. 1 ст. 94 КАС України).

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що впротеріч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з суб’єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, п’ятий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 201 КАС України підлягає зміні, шляхом заміни словосполучення «за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477)» на «з Державного бюджету України».

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/2621/17 за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – змінити.

У п’ятому абзаці резолютивної частини постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/2621/17 слова «за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477)» замінити на слова: «з Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/2621/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4