Ухвала суду № 70999141, 14.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шкиря В.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа №417/4744/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2017 р. у справі № 417/4744/17 (головуючий І інстанції Шкиря В.М.) за позовом ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Марківського районного суду Луганської області з позовом до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – Управління, відповідач) про визнання бездіяльності протиправної, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправної, зобов’язання вчинити певні дії в частині вимог за період часу з 01.03.2016 по 06.04.2017 - залишено без розгляду.

Зазначена ухвала оскаржена позивачкою по справі з підстав порушення норм процесуального права, та неправильного застосування норм матеріального права, що у сукупності призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, яке просить скасувати, та повернути матеріали її адміністративного позову до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі і розгляду її по суті.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права на призначення та виплату пенсії позивач, із урахуванням реєстрації місця її проживання в Марківському районі Луганської області за місцем розташування органу Пенсійного фонду, повинна була дізнаватись з березня місяця.

До суду позивач звернувся 07 жовтня 2017 року, про що свідчить поштовий конверт.

Тобто, шестимісячний строк звернення до суду був пропущений позивачем з приводу визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію за період до березня 2017 року включно, адже про порушення права на виплату пенсії за березень 2017 року позивач повинен був дізнатися в березні 2017 року. Існування будь-яких обставин, які об’єктивно перешкоджали позивачу дізнатися про порушення свого права на призначення та виплату пенсії із наступним зверненням до суду, позивачем не доведено.

Отже, оскільки позов ОСОБА_2 подала після закінчення встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку, без поважних причин пропуску цього строку, на думку суду першої інстанції, є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими і такими, що не відповідають приписам процесуальних та матеріальних норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці по справі призначено та виплачується пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідчення №1495047 (а.с.8) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки від 12.01.2015 №9550174017, ОСОБА_2. є внутрішньо-переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, пров.Советський, 45.

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Таким чином, з 12.01.2015 будучи зареєстрованою за місцем перебування у Марківському районні, як внутрішньо переміщена особа та перебуваючи на обліку в Управлінні, ОСОБА_2 отримувала пенсійні виплати.

Виплата пенсії позивачці було припинено Управлінням з 01.03.2016.

Колегія суддів має зазначити, що суд першої інстанції не надав належної оцінки, зокрема, не врахував, що пенсія позивачці призначена довічно і визначених ст.49 Закону № 1058-ІV у пенсійного органу підстав для її ненарахування та невиплати в даному випадку - не було.

При таких обставинах колегія суддів не приймає до уваги довідку надану пенсійним фондом (а.с.60) про те, що виплата пенсії була заблокована та нарахування пенсії не проводиться.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про обчислення такого строку з 01.03.2016, та звертає увагу на тому, що в даному випадку позивачкою не пропущено строк звернення до суду за захистом свої пенсійних прав, порушених пенсійним органом при припиненні виплати пенсії з 01.03.2016, та відмови виплати призначеної пенсії за період з 01.03.2016 по 06.04.2017.

Так, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги у даному випадку, що спір у цій справі пов'язаний з невиплатою пенсійним органом сум пенсійного забезпечення ОСОБА_2, які є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства, і відповідно строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою Закону № 1058-IV, що не суперечить положенням частини першої статті 99 КАС України, яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку.

Так у рішенні від 12 червня 2009 по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" Заява N 20347/03 в § 35. Суд констатував що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). ?…? Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія ОСОБА_2 нарахована відповідно розпорядженню від 08.05.2015 № 2518 (а.с.26), розмір цієї пенсії не є спірним а мова йде тільки про її виплату.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Таким чином, оскільки на стадії відкриття провадження у цій справі (ухвала про залишення без розгляду прийнята в день відкриття провадження по справі 18 жовтня 2017 року) не було об'єктивної можливості встановити та дійти висновку чи є вина відповідача у не нарахуванні чи у невиплаті позивачці в період з 01.03.2016 по 06.04.2017 сум пенсії, і чи є такі дії органу ПФУ та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1058-IV вважати проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивачки та для залишення своєю ухвалою позовної заяви без розгляду з підстав пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Крім того, колегія суддів зазначає що при відкритті провадження по справі питання про сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення.

Частиною 1 статті 88 ККАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи що позивач є пенсіонером за віком, виплата пенсії відповідачем припинена, колегія суддів вважає можливим звільнити позивача від сплати судового збору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2017 р. у справі № 417/4744/17– задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2017 р. у справі № 417/4744/17 за позовом ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_3