Постанова № 70998483, 12.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2017 рокусправа № 804/1718/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електропромремонт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електропромремонт» до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ «Електропромремонт» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2016р. №0000671400 та №0000691400.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Алтіма Трейд» які були предметом перевірки, оскільки позивачем були надані до перевірки усі первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ВКФ «Електропромремонт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим фактам, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом. Зазначає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях, зроблені без посилань на встановлені факти, а також приписи податкового законодавства України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ ВКФ «Електропромремонт» підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник контролюючого органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом у період з 29.08.2016р. по 09.09.2016р. відповідно наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 29.08.2016 року №397, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року за клопотанням слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 (кримінальне провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.4 ст.190 КК України) про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ ВКФ «Електропромремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 29.07.2016рр. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з СГ, в тому числі ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «ЕЛЕКТРОПРОМРЕМОНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 29.07.2016р. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з СГ, за результатами якої складено акт №1116/04-66-14/25021316 від 16.09.2016р., яким встановлено порушення позивачем:

1. п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 та п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток у розмірі 1 499 312,69, грн., що призвело до заниження податку на прибуток протягом 2015 року у розмірі 239 668 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2016 рік у сумі 167823,77грн. за рахунок включення до складу витрат сум витрат по придбанню продукції від ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД».

2. п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 308 414,13грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 308 414,13грн., в т. ч. листопад 2015 року на 43 439,21 грн., за грудень 2015 року на 264 974,92 грн. за рахунок включення, до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД».

На підставі вказаного Акта перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000671400 від 06.10.2016р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 462621грн. (за основним платежем 308414грн., за штрафними санкціями 154207грн.);

- №0000691400 від 06.10.2016р., яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 167824грн.

При цьому податковий орган виходив з того, що в ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) встановлено, що підприємством ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» зареєстровано податкові накладні на ТОВ «Електропромремонт» з товарною номенклатурою - наконечники мідні, провід, стрічку, шнур лавсановий, електроліт, електроди вугільні, емаль, синтофлекста, вал якоря, шина, припій, парафін, лак.

В той же час проведеним аналізом бази даних ЄРПН протягом 2015 року ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» було придбано у постачальників (не виробників) та імпортував різноманітні товари, а саме: олива моторна, антифриз, тосол, флотореагент, вода для електролітів, гальмівна рідина, жидкість охлаждающая, полімер EVA арт.SJ103 колір чорний у гранулах, зубна паста, антифриз, апельсини, гігієнічні засоби, освіжувач повітря, губки кухонні, косметичні засоби, засоби по догляду за волоссям, дитячі косметичні засоби, кухонні засоби, гелі для душу, маски для обличчя, масло для ванн, засіб для фарбування волосся, та інше (деякі товарні позиції з кодами УКТЗЕД).

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» не встановлено придбання товару з номенклатурою - наконечники мідні, провід, стрічку, шнур лавсановий, електроліт, електроди вугільні, емаль, синтофлекста, вал якоря, шина, припій, парафін, лак, яку було реалізовано в адресу ТОВ «Електропромремонт».

Тобто, дані ТМЦ мають різноманітні характеристики, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх транспортування та зберігання.

Товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ ВКФ «Електропромремонт», оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, а саме; не заповнено розділ «Вантажно-розвантажувальні операції» - відомості відсутні. Тобто, осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - не можливо.

Перевіркою встановлено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД», виявлено наступне: - відсутність управлінського та технічного персоналу; - відсутність оборотних коштів; - відсутність виробничих активів та складських приміщень; - відсутність транспортних засобів; - відсутність придбання товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності, у звязку з чим, суд погоджується із доводами податкового органу, що ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» створено з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, та з метою мінімізації сплати податків іншим підприємствам, які скористались отриманим податковим кредитом саме для мінімізації сплати ПДВ.

Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що відповідно до ухвали слідчого судді Соломянського районного суду м.Києва №760/6919/16-к від 01.08.2016р., копія якої наявна в матеріалах справи, досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Алтіма Трейд», з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних субєктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.

Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014-2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реально діючого сектору економіки України, у т.ч.: ТОВ ВКФ «Електропромремонт».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Алтіма Трейд» (Постачальник) укладено Договір поставки №091151 від 09.11.2015р., предметом якого є: Постачальник зобовязується поставити, а Замовник прийняти та оплатити матеріали та обладнання (товар) згідно накладним, рахункам, які є невідємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного Договору були складені наступі документи: видаткові накладні від 23.11.2015р., 27.11.2015р., 07.12.2015р., 08.12.2015р., 09.12.2015р., 14.12.2015р., 15.12.2015р., 22.12.2015р., 23.12.2015р., 28.12.2015р., 29.12.2015р., товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також було укладено Договір відступлення права вимоги №040361 від 04.03.2016р. між ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» (Первинний кредитор) та ТОВ «ЮНІСТРЕК ПРОМ» (Новий кредитор) та ТОВ ВКФ «Електропромремонт» (Боржник), згідно умов якого, новий кредитор стає кредитором Боржника по договору №091151 від 09.11.2015р. на суму заборгованості 673107,77 грн. До Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первинного Кредитора) від Боржника належного виконання зобов'язань.

Позиція податкового органу щодо відсутності реальності вищевказаної господарської операції, з якою погодився суд першої інстанції полягає в тому, що підприємством ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» не встановлено придбання товару у 2015 році з номенклатурою - наконечники мідні, провід, стрічку, шнур лавсановий, електроліт, електроди вугільні, емаль, синтофлекста, вал якоря, шина, припій, парафін, лак яку було реалізовано в адресу ТОВ ВКФ «Електропромремонт».

Тобто, дані ТМЦ мають різноманітні характеристики, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх транспортування та зберігання.

Але даний факт не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки вказаний товар міг бути придбаний ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД» в період що передує 2015 року і контролюючим органом зазначеного факту не перевірено та не спростовано, в звязку з чим дані висновки не можуть бути покладені в обґрунтування акту перевірки щодо відсутності реальності господарської операції.

Щодо товарно-транспортних накладних, які як на думку контролюючого органу та суду першої інстанції оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, а саме; не заповнено розділ «Вантажно-розвантажувальні операції» - відомості відсутні. Тобто, осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - не можливо колегіє суддів зазначається наступне.

По-перше, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств, але жодного доказу який би підтверджував даний факт матеріали справи не містять.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірного контрагента та його контрагентів по ланцюгу постачання, а також на матеріалах кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 порушеного за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.4 ст.190 КК України, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у звязку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобовязань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються субєктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобовязань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, доказів про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Матеріалами справи підтверджується що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність звязку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності позивача.

Крім того як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до даних АІС «Податковий блок» розбіжності в системі співставлення Податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відсутні, а саме ТОВ «Алтіма Трейд» в листопаді та грудні 2015 року відобразило податкові зобовязання з податку на додану вартість та сплатило до бюджету відповідний податок, як і ТОВ «ВКФ «Електропромремонт» відповідно до податкового законодавства сформував податковий кредит.

Також актом перевірки підтверджується факт того що на підприємстві контрагента згідно звіту 1ДФ у період 1 квартал 2016 року працювало 6 осіб, податкова звітність подавалась, свідоцтво платника ПДВ діюче.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ не узгоджуються з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені ч.3 ст.2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність висновків Акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 названої статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову ТОВ ВКФ «Електропромремонт» було сплачено судовий збір у розмірі 9456,68 грн., при подачі апеляційної скарги 10402,71грн., а всього 19859,39 грн., які, відповідно, і підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електропромремонт» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електропромремонт» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2016р. №0000671400 та №0000691400.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електропромремонт» (код ЕДРПОУ 25021316) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 19859,39 грн. (девятнадцять тисяч вісімсот пятдесят девять гривень 39 коп.)

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 13 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:Д.В. Чепурнов

Суддя:С.В. Сафронова

Суддя:В.В. Мельник