Постанова № 70998370, 11.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року № 826/13281/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. Сіті» до Головного управління державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. Сіті» (надалі - Позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002851402 від 02.06.2016 р. та №0004751402 від 18.08.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичної доцільності віднесення до податкового кредиту та витрат відшкодування комунальних послуг та оренди приміщень по контрагенту ТОВ «Ріелті Сіті», адже відповідно до розподільчого балансу та акту прийому передачі майна приміщення ТОВ «Ріелті Сіті» передано на баланс позивача.

За таких обставин, Контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. Сіті» (код ЄДРПОУ 38091665) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 204/26-15-14-02-02/38091665 від 18.05.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 181, п. 187.1 ст. 187, пп. 201.10 ст. 201, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 198.4 ст. 198 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Н.С.К. Сіті» занижено податок на додану вартість на суму 670563 грн., а саме: січень 2013 у сумі 161487 грн., лютий 2013 у сумі 135182 грн., березень 2013 у сумі 132559 грн., квітень 2013 у сумі 108046 грн., травень 2013 у сумі 54344 грн., червень 2013 у сумі 18354 грн., липень 2013 у сумі 12691 грн., серпень 2013 у сумі 12711 грн., вересень 2013 у сумі 12711 грн., жовтень 2013 у сумі 12476 грн., листопад 2013 у сумі 9752 грн.; пп. 138.8., пп. 138.4. п. 138 ст. 138, пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого ТОВ «Н.С.К. Сіті» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3359159 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивач подано до Контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, Листом від 31.05.2016 р. №12057/10/26-15-14-02-02 Контролюючий орган повідомив Позивача, що висновки викладені в Акті перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016р.: №0002851402 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів(робіт, послуг), на загальну суму 166611,00 грн. в тому числі за основним платежем 133289,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 33322,00 грн.; №0002861402 форми «П», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 434095095,00 грн.; №0452140303 форми «Д», яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10865,90 грн., з яких за податковим зобов'язанням 8692,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2173,18 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомлення-рішеннями Позивачем подано Скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), рішенням ДФС України від 11.08.2016 р. №17394/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовує податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 р. № №0002861402 у частині зменшення ТОВ «Н.С.К. Сіті» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок збільшення доходу платника, внаслідок включення до його складу сум вищевказаних позикових коштів, а також за рахунок зменшення витрат платника на вищевказані суми курсових різниць по зазначених позиках, та на вищевказані суми відсотків за вищезазначеними позиками, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 р. № 0002851402 залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням рішення ДФС України від 11.08.2016 р. №17394/6/99-99-11-01-01-25 Контролюючим органом 18.08.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0004751402, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 359159,00 грн.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В Акті перевірки Контролюючий орган зазначає, що в період з 31.01.2013 р. по 30.11.2013 р. Позивачем віднесено до витрат, що враховують при визначенні об'єкта оподаткування, суму в розмірі 3359159,00 грн. та сформовано податковий кредит на суму 670563 грн. (з урахування строків давності в податковому повідомленні-рішенні сума 133289 грн. (травень-листопад 2013 р.)), по відшкодуванню комунальних послуг та оренді приміщень ТОВ «Ріелті Сіті», незважаючи на те, що відповідно до розподільчого балансу від 31.03.2012 та акту прийому передачі майна від 16.04.2012 такі приміщення ТОВ «Ріелті Сіті» передано на баланс Позивача (позивач створений шляхом виділу з ТОВ «Ріелті Сіті).

При цьому, Контролюючий орган зазначає про те, що Позивач, відносячи до витрат суми по відшкодуванню комунальних послуг та оренді приміщень, одночасно здійснював нарахування амортизацій на такі приміщення, що свідчить на користь відсутності доцільності віднесення до витрат та податкового кредиту сум по оренді приміщень, які і так знаходяться на балансі позивача.

Судом встановлено, що між ТОВ «Н.С.К. СІТІ» (Орендар), з однієї сторони, та TОB «РІЕЛТІ СІТІ» (Орендодавець), з іншої сторони, укладено ряд Договорів оренди: від 01.07.2012 р. №01/07/12-1 (надалі - Договір №01/07/12-1); від 01.05.2012 р. №04/05 (надалі - Договір №04/05); від 01.05.2012 р. №04/05/1 (надалі - Договір №04/05/1); від 01.05.2012 р. №08/05 (надалі - Договір №08/05); від 01.05.2012 №02/05 (надалі - Договір №02/05); від 01.05.2012 №07/05 (надалі - Договір №07/05); від 01.05.2012 №01/05 (надалі - Договір №01/05).

Судом досліджено зміст вищезазначених Договорів та встановлено, що за змістом вони є ідентичним за виключення п.1.1 - п. 1.3, 4.2, п. 5.1, п. 5.2 , а тому не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п.1.1 - п. 1.3, п. 5.1, п. 5.2 Договору №01/07/12-1, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі (надалі - приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4 (п.1.1 Договору №01/07/12-1); Черкаська область, м. Умань, вул. Паризької комуни, 31-а (п.1.1 Договору №04/05); Черкаська область, м. Умань, вул. Паризької комуни, 31 (п.1.1 Договору №04/05/1); Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, 19 (п.1.1 Договору №08/05); Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, 19 (п.1.1 Договору №02/05); м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 (п.1.1 Договору №07/05); м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 (п.1.1 Договору №01/05), на умовах, передбачених цим Договором. Орендарю передається в оренду приміщення, загальною площею: 4287,8 кв.м. (п.1.2 Договору №01/07/12-1); 6349,60 кв.м. (п.1.2 Договору №04/05); 421,2 кв.м. (п.1.2 Договору №04/05/1); 2176,18 кв.м. (п.1.2 Договору №08/05); 1632,12 кв.м. (п.1.2 Договору №02/05); 515,40 кв.м. (п.1.2 Договору №07/05); 5290,20 кв.м. (п.1.2 Договору №01/05). Строк оренди Приміщення (надалі - Строк оренди) починається з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі №1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 1.4 цього Договору та закінчується: 30.06.2013 року (п. 5.2 Договору №01/07/12-1); 31.12.2013 року (п. 5.2 Договору №04/05); 31.12.2013 року (п. 5.2 Договору №04/05/01); 31.12.2013 року (п. 5.2 Договору №08/05); 31.12.2013 р. (п.5.2 Договору №02/05); 31.12.2013 р. (п.5.2 Договору №07/05); 31.12.2013 р. (п.5.2 Договору №01/05).

Також, між сторонами підписано ряд Додаткових угод: від 01.06.2012 р. до Договору оренди №04/05, внесено зміни в п.1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі (надалі - приміщення), яке знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Паризької комуни, 31-а. Та п. 1.2 орендарю передається в оренду приміщення, загальною площею 5928,40 кв.м.; від 01.04.2013 р. до Договору оренди №04/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "30" квітня 2013 р. включно.; від 01.04.2013 р. до Договору оренди №04/05/01, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "30" квітня 2013 р. включно.; від 01.04.2013 р. до Договору оренди №08/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "31" травня 2013 р. включно.; від 01.05.2013 р. до Договору оренди №02/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "31" травня 2013 р. включно.; від 01.05.2013 р. до Договору оренди №07/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "31" травня 2013 р. включно.; від 01.05.2013 р. до Договору оренди №01/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "31" травня 2013 р. включно.

Крім того, в матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі Приміщення в оренду до вищезазначених Договорів.

Між ТОВ «Н.С.К. СІТІ» (Суборендар), з однієї сторони, та TОB «РІЕЛТІ СІТІ» (Орендодавець), з іншої сторони, укладено ряд Договори суборенди: від 01.05.2012 р. №12/05 (надалі - Договір №12/05); від 01.05.2012 р. №11/05 (надалі - Договір №11/05); від 01.05.2012 р. №05/05 (надалі - Договір №05/05).

Судом досліджено вищезазначені Договори та встановлено, що за змістом вони є ідентичними, за виключенням п.1.1, п. 1.2 , п. 4.2 та 5.2 Договорів, а отже не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договорів, Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування (частину) нежитлову будівлю (надалі - приміщення), яке знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Паризької комуни, 31-д (п.1.1 Договору №12/05); Черкаська область, м. Умань, вул. Шевченко, 23-а (п.1.1 Договору №11/05); Черкаська область, м. Умань, вул. Шевченко, 23-а (п.1.1 Договору №05/05), на умовах, передбачених цим Договором. Суборендарю передається в суборенду приміщення, загальною площею: 1224,80 кв.м. (п.1.2 Договору №12/05); 2273,37 (п.1.2 Договору №11/05); 341,83 (п.1.2 Договору №05/05). Будівля належить Орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення б/н від 05.02.2008 р. Строк суборенди Приміщення (надалі - Строк оренди) починається з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі №1. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 1.4. цього Договору та закінчується: 31.12.2013 р. (п.5.2 Договору №12/05); 30.11.2013 р. (п.5.2 Договору №11/05); 31.12.2013 р. (п.5.2 Договору №05/05).

Також, між сторонами підписано ряд Додаткових угод: від 01.11.2013 р. до Договору суборенди №12/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "30" листопада 2013 р. включно.; від 01.11.2013 р. до Договору суборенди №05/05, внесено зміни в п.5.2. Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами та діє до: "30" листопада 2013 р. включно.

Крім того, в матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі №1 Приміщення в оренду до вищезазначених Договорів, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЄЛТІ СІТІ» 18.01.2012 р. проведено позачергові загальні збори учасників Товариства, за результатом, яких складено Протокол №1 ( надалі - Протокол зборів №1).

Згідно Порядку денного, який затверджено Протоколом зборів №1 були поставленні на обговорення наступні питання: 1. Про створення товариства з обмеженою відповідальністю шляхом виділу із ТОВ «Ріелті Сіті». 2. Про створення комісії з питань проведення виділу з ТОВ «Ріелті Сіті». 3. Про надання повноважень на здійснення усіх дій, необхідних для державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу з ТОВ «Ріелті Сіті». 4. Про публікацію повідомлення про прийняття учасниками рішення про виділ з ТОВ «Ріелті Сіті» у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У відповідності до п. 1, п. 2 Протоколу зборів №1, Учасники одностайно постановили: Створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. СІТІ» шляхом виділу з передачею частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Ріелті Сіті» до новостворюваного Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. СІТІ», з юридичною адресою: Україна, 04070, м. Київ. вул. Набережно-Хрещатицька, 25, яке буде правонаступником прав та обов'язків Товариства, відповідно до розподільчого балансу. Створити комісію з питань проведення виділу з передачею частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Ріелті Сіті» у складі: Магаляса Сергія Володимировича, генерального директора ТОВ «Ріелті Сіті» - голова комісії (ід.№2633102814); Вєнікова Олександра Петровича, начальника юридичного відділу ТОВ «Ріелті Сіті» - член комісії (ід.№2952618611); Самолюк Надії Костянтинівни, головного бухгалтера ТОВ «Ріелті Сіті» - член комісії (ід.№2917918062).

Крім того, Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СІТІ» 02.04.2012 р. проведено позачергові загальні збори учасників Товариства, за результатом, яких складено Протокол №2/2 (надалі - Протокол зборів №2/2).

Згідно Порядку денного, який затверджено Протоколом зборів №2/2 було поставлено на обговорення питання «Про затвердження розподільчого балансу ТОВ «Ріелті Сіті».

У відповідності до п. 1 Протоколу зборів №2/2, Учасники одностайно постановили: Затвердити розподільчий баланс ТОВ «Ріелті Сіті» складений станом на 31 березня 2012 року, щодо переходу частини майна, прав та обов'язків (активів і пасивів) ТОВ «Ріелті Сіті» до створюваного шляхом виділу нового Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К, СІТІ».

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В той же час, ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

При цьому органом державної реєстрації проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема: з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно (в тому числі на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна, у зв'язку із внесенням до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна); на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили); речових прав, які виникли до 01.01.2013 та не були зареєстровані відповідно до законодавства України, яке діяло на час їх виникнення.

Таким чином, до перереєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомого майна з видачею відповідного свідоцтва про право власності на нерухому майно - ніхто окрім власника нерухомого майна (TOB «Ріелті Сіті») не має права передавати майно в найм (оренду).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що право власності по об'єкту нежитлової будівлі торгівельного комплексу площею 5928.4 кв.м, розташованого у м. Умань, по вул. Паризької комуни, 31-а було перереєстровано за TOB «H.C.K. Сіті» 03.04.2016 p., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.04.2013 р. САЕ №988009, виданого Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.

Право власності на нежиле приміщення їдальні площею 421,2 кв.м. розташованого у м. Умань, по вул. Паризької комуни, 31 було перереєстровано за TOB «H.C.K. Сіті» 03.04.2016 p., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.04.2013 р. САЕ№988035. виданого Реєстраційною службою Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.

Крім того, право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3808,3 кв.м. розташовану у м. Василькові, по вул. Грушевського, 19 було перереєстровано за TOB «H.C.K. Сіті» 05.06.2016 p., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2016 р. САС№381804, виданого Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Також, право власності на нежитлову будівлю-склад (літ.Р) загальною площею 4287,8 кв.м. розташовану у м. Києві, Кільцева дорога, 4 було перереєстровано за TOB «H.C.K. Сіті» 05.02.2016 p., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2016 p., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В. В.

Право власності на нежитлову будівлю-склад загальною площею 5805,6 кв.м. розташовану у м. Києві, по вул. Баггвутівська, 21 було перереєстровано за TOB «H.C.K. Сіті» 03.02.2016 p., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2016 p., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В. В.

Суд звертає увагу, що з моменту державної реєстрації перейшло до Позивача право власності на вищезазначене майно.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує використання Позивачем отриманих послуг від контрагентів в межах господарської діяльності.

Отже, суд прийшов до висновку, що Позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період валові витрати та податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з TOB «Ріелті Сіті».

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення від 28.07.2015 року №0002562205, №0002552205 - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 02.06.2016 року №0002851402 та від 18.08.2016 року №0004751402.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.С.К. Сіті» (код ЄДРПОУ 38091665) судові витрати у розмірі 52886,56 грн. (п'ятдесят дві гривні вісімсот вісімдесят шість гривень 56 копійок).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук