Ухвала суду № 70997883, 13.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа №812/1612/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника відповідача - Коробкової Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в справі № 812/1612/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у не внесенні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року на суму 1254668,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- зобов'язати Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року на суму 1254668,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року на суму 1254668,00 грн для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, на суму 1254668,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби було проведено камеральну перевірку даних ПАТ «Луганськтепловоз», задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2016 року. За результатами перевірки складено висновок від 19.06.2016 № 11/28-05-40/05763797, відповідно до якого встановлено підстави для додаткового дослідження сум податкового кредиту у зв'язку з потребою з'ясування обґрунтованості нарахування сум.

Також апелянт звертає увагу суду, що з 01.07.2015 була призупинена дія пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, абз. 4 п. 82.4 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, а також дія п. 200.14 ст. 200 цього Кодексу в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Отже, контролюючі органи, на обліку яких перебував позивач були позбавлені права провести таку перевірку на підставі закону.

Окрім цього податковий орган наголошує, що положеннями п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, які настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями з контрагентами. Тобто строк для проведення документальної перевірки позивача сплинув.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - позивач, товариство, ПАТ «Луганськтепловоз») є платником податку на додану вартість.

До 16.09.2016 товариство перебувало на обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ у м. Луганську). На час розгляду спірних правовідносин належним відповідачем у справі є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган, Офіс).

ПАТ «Луганськтепловоз» 18.05.2016 подало до СДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, у рядку 20.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1254668,00 грн. Разом із поданням податкової декларації за квітень 2016 року позивачем 20.08.2013 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за квітень 2016 року в розмірі 1254668,00 грн.

У період з 17.06.2016 по 19.06.2016 СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку задекларованих товариством даних у податковій звітності з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, результати якої оформлено висновком. За наслідками цієї перевірки встановлено підстави для додаткового дослідження суми податкового кредиту, у зв'язку з необхідністю з'ясувати обґрунтованість нарахування сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність яких Службою безпеки України та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження.

Вважаючи, що податковий орган всупереч вимог чинного законодавства не вчинив дій, спрямованих на здійснення відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року, ПАТ «Луганськтепловоз» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній у спірний період), згідно з п. 200.1 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до п. 200.10 та п. 200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12. ст. 200 ПК України ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пп. 200.7-200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Станом на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39), згідно з п. 6 якого у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Відповідно до п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За приписами п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, за правилами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за спірною декларацією, податковим органом не складався. СДПІ у м. Луганську була здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, за результатами якої складений висновок від 19.06.2016 № 11/28-05-40/05763797 відповідно до якого встановлено підстави для додаткового дослідження сум податкового кредиту у зв'язку з потребою з'ясування обґрунтованості нарахування сум.

Окрім цього, у висновку контролюючий орган вказує на наявність існування розбіжностей між сумою податкового кредиту в розмірі 2397798,08 грн, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг у розмірі 114973,09 грн, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки. Також у висновку зазначено, що податковий кредит сформовано за рахунок підприємств ризикової категорії, що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту на суму 11641,87 грн.

З викладеного вбачається, що контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 1254668,00 грн.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, яким був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 52 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797-VIII) визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 26).

Згідно з п. 3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

За приписами п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру певні дані, зокрема, - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; -дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; -дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; -дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з п. 6 Порядку № 26 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають їх інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

Враховуючи, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби всупереч вимогам чинного податкового законодавства не здійснив перевірку даних, зазначених у поданій 18.05.2016 декларації за квітень 2016 року, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо необхідності відновлення порушеного права платника податку шляхом зобов'язання податкового органу провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року на суму 1254668,00 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в справі № 812/1612/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в справі № 812/1612/16 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 грудня 2017 року. Повний текст ухвали складений 14 грудня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук