Постанова № 70997436, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5466/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв’язку із затримкою проведення розрахунку з 19.10.2016 року по 04.12.2017 року в розмірі 69354,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці про визнання протпрравною бездіяльності та зобов’язання ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв’язку із затримкою проведення розрахунку з 19.10.2016 року по 04.12.2017 року в розмірі 69354,47 грн.

В судовому засіданні 04.12.2017 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів наведених в уточненому адміністративному позові, оскільки невиплата грошового забезпечення позивачу є результатом протиправної бездіяльності відповідача. Представник відповідача – ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову. За вказаних обставин, з урахуванням подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд, на підставі положень ч.4 ст.122 КАС України, враховуючи, що учасники судочинства не заявили клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі, ухвалив рішення про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження 14.12.2017 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходить службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Наказом ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці від 06.11.2015 №139 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за п.64 «з» (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства...) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

За цим наказом ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці повинно було вжити вичерпні заходи щодо його працевлаштування

Замість вжиття заходів щодо працевлаштування, наказом ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 №1 о/с позивача було звільнено з ОВС за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

14.12.2016 в закону силу вступило судове рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/998/16 за позовом ОСОБА_1 до МВС України, ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці.

Вказаним судовим рішенням: скасований наказ ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 №1 о/с щодо незаконного скорочення ОСОБА_1 датою, що минула; встановлено факт вимушеного прогулу ОСОБА_1, що підлягає виплаті ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці; зобов’язано ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці сплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1; в решті позовних вимог відмовлено.

Згідно позовної заяви та листа ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці від 20.10.2017 року №8/258 31.03.2017 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року по справі №815/998/16 на рахунок позивача було перераховано стягнену суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по 18.10.2016 року в розмірі 56903,51 грн.

Суд розглянувши надані представником позивача письмові докази та заперечення представника відповідача проти позову від 01.12.2017 року №8/268 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР – 42946756).

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в установлені строки, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до встановленого обов’язку відповідача постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року по справі №815/998/16 він повинен був виплатити на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по 18.10.2016 року в розмірі 56903,51 грн.

Як встановлено судом, цей розрахунок був фактично здійснений лише 31.03.2017 року.

Тобто за період з 18.10.2016 року по 31.03.2017 року за час затримки фактичного розрахунку відповідач, згідно наведених положень ст.117 КЗпП України повинен сплатити на користь позивача його середньомісячне грошове утримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Водночас порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію України» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Відповідно до отриманої довідки про доходи від 24.03.2017 року №8/80 середне грошове забезпечення позивача за повні останні два місяці (вересень, жовтень 2016 року) перед звільненням склало 5119,02 грн.

Період затримання розрахунку за час вимушений прогулу склав 5 повних місяців та 12 днів жовтня 2016 року (з 19.10.2016 року по 31.03.2017 року включно).

Таким чином, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наведеного у розрахунку позивача за ці місяці від 27.11.2017 року в розмірі 27741,79 грн. (2146,69 грн. за 11 днів жовтня 2016 року + 5 повних місяців – 5119,02 грн. за кожний).

Оскільки представником відповідача не надано доказів проведення виплат позивачу грошового забезпечення за зазначений у позовній заяві період часу, а саме: з 19.10.2016 року по 31.03.2017 року, а тому, на підставі положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати компенсації та стягнення її підлягають задоволенню у зазначений спосіб та у наведеному позивачем розмірі 27741,79 грн., з яким погоджується суд.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середньомісячного грошового забезпечення за період з 31.03.2017 року по 04.12.2017 року не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, оскільки після 31.03.2017 року була відсутня заборгованість відповідача перед позивачем згідно постанови суду від 18.10.2016 року.

Представником відповідача ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці подане клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, що мітиться у письмових запереченнях від 01.12.2017 року №8/267 у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивачем був ознайомлений з наказом по звільнення своєчасно, але просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення поза межами строків звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.99 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду по спорах з питань проходження публічної служби.

Згідно положень ч.2 ст.99 КАС України цей строк повинен обраховуватись з дати коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до постанови суду від 18.10.2016 року на користь позивача підлягало сплаті грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, тобто виплати, які прирівняні до заробітної плати, обмеження строків звернення до суду щодо стягнення яких та стягнення компенсацій за їх несвоєчасну виплату не розповсюджуються.

Окрім того, оскаржена позивачем бездіяльність є триваючою та продовжувалась відповідачем до дати звернення позивача із позовом до суду.

Відсутність обмежень в часі щодо звернення до суду із позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення та відповідних компенсацій, а рівно наявність триваючого порушення прав позивача свідчить про те, що строк звернення до суду по заявленим позовним вимогам не розпочався.

Адміністративний позов по цій справі надійшов до Одеського окружного адміністративного суду 23.10.2017 року за вхідним №5464/17, тобто в межах строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.

За таких обставин, позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому у суду відсутні підстави для застосування до заявлених ним позовних вимог наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 МВС України на Одеській залізниці щодо невиплати ОСОБА_1 у визначений законом строк середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визначеного постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року по справі №815/998/16 за період з 14.12.2016 року по 31.03.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 МВС на Одеській залізниці (65007, м.Одеса, вулиця Середньофонтанська 14, Код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_1 (65069, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середньомісячне грошове забезпечення за затримку розрахунку за час вимушеного прогулу з 19.10.2016 року по 31.03.2017 року в розмірі 27741 гривні 79 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її отримання.

Суддя Єфіменко К.С.