Постанова № 70997266, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5418/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Ізмаїльський виноробний завод до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось приватне акціонерне товариство Ізмаїльський виноробний завод до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з проведення оцінки вартості рухомого майна, що належить ПрАТ Ізмаїльський винзавод, а саме: установка по охолодженню рідини ЧПФ-150/2 6F40.2/СJR614-280N, 2009 року випуску, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44;

- зупинити передачу на реалізацію майна ПрАТ Ізмаїльський винзавод (код 00412033), а саме: установка по охолодженню рідини ЧПФ-150/2 6F40.2/СJR614-280N, 2009 року випуску, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Державний виконавець не дотримався вимог діючого законодавства, не уклав договір на проведення оцінки майна боржника, тому не законно доручив оцінювачу визначення вартості майна в рамках виконавчого провадження.

Згідно ч. З ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 передбачено, що ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до п. 11 Національного стандарту № 1, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

Як вбачається із висновку експерта, останнім була визначена ринкова вартість об'єкту оцінки.

Вважаємо, що вартість Об'єкту оцінки є заниженою, що позбавляє можливості отримати від примусової реалізації цього майна реальну його вартість та максимально задовольнити боржником грошові вимоги його кредиторів (стягувачів).

Отже, результати оцінки не можуть братися до уваги державним виконавцем, як підстава для визначення початкової ціни Об'єкта при примусовій його реалізації шляхом проведення торгів.

Представник позивача надав через канцелярію суду за вхід. № 33533/17 клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (а/с. 45 46), в яких зокрема зазначив.

Ствердження боржника, що вартість обєкта оцінки є заниженою, вважаємо необгрунтованим у звязку з тим, що вартість майна була визначена СПД ОСОБА_1, кваліфікація якого підтверджена Свідоцтвом про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та субєктів оціночної діяльності № 238 від 25.11.2015 року.

Також, відділ ДВС вбачає недоцільним зупинення передачі на реалізацію арештованого майна боржника у звязку з тим, що це тягне за собою необгрунтовану затримку при проведенні примусових виконавчих дій повязаних з виконанням рішень судів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених ст. 128 КАС України та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» (в подальшому - Боржник) перебуває на виконанні у відділі ДВС з 09.08.2010 року.

В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти в межах суми по зведеному виконавчому провадженню на всіх розрахункових рахунках боржника, також 30.11.2010 року було накладено арешт на касову книгу боржника. В процесі проведення виконавчих дій державним виконавцем постійно проводиться перевірка рахунків боржника. Стягнуті суми розподілялись відповідно вимог ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».

У звязку з тим, що боргові зобовязання боржником не погашаються, грошові кошти на рахунках відсутні, державним виконавцем постановою від 27.02.2017 року було описане та арештоване майно боржника, а саме: установка по охолодженню рідини ЧПФ -150/2 6F40.2/СJR614-280N, 2009 року випуску.

28.02.2017 р. керуючись вимогами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено розяснення про необхідність сторонам дійти згоди у оцінці арештованого майна боржника.

Розяснення направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції (а/с. 53).

У звязку з тим, що сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, та керуючись п.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» - «У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити субєкта оціночної діяльності - суб єкта господарювання для проведення оцінки майна» 30.05.2017 року постановою державного виконавця було залучено субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання ОСОБА_1 (а/с. 57).

Приписами п.15 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: «залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання».

Згідно п. 1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» - «Для зясування та розяснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання».

Згідно п. 4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»: «Експерт, спеціаліст і субєкт оціночної діяльності - субєкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, повязані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження».

Згідно ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»: «Витрати органів державної виконавчої служби, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження». Після проведення аукціону та реалізації арештованого майна яке належить боржнику відповідно ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» компенсуються витрати виконавчого провадження, у тому числі і витрати, повязані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання.

01.06.2017 року сторонам виконавчого провадження було направлено копію постанови від 30.05.2017 року про призначення субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Заперечень щодо призначення СПД ОСОБА_1 до відділу ДВС від сторін виконавчого провадження не надходило.

06.06.2017 року державним виконавцем та СПД ОСОБА_1, за участю понятих та голови правління ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» ОСОБА_2, було проведено огляд описаного та арештованого майна, а саме, установки по охолодженню рідини ЧПФ - 150/2 6F40.2/СJR614-280N, 2009 року випуску, про що складено акт державного виконавця.

Вартість описаного майна згідно звіту від 26.09.2017 року становить 300 546,00 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та іншими нормативно - правовими актами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Визначення вартості майна визначається ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Частиною 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця, які на думку позивача є незаконними.

Спеціальним законом передбачений певний алгоритм дій державного виконавця після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, а саме направити не пізніше наступного робочого дня повідомлення результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. Законодавство не уповноважує державного виконавця надавати власну оцінку такому звіту, результатам проведеної оцінки, оскільки така оцінка проводиться спеціально уповноваженим субєктом.

Отже, посилання позивача на неправомірність дій державного виконавця не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що законодавством прямо передбачено право сторони виконавчого провадження оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна у судовому порядку, якщо вони вважають її несправедливою.

При цьому, слід звернути увагу на те, що ухвалою суду від 20.11.2017 р. (набрала законної сили 07.11.2017 р.) у справі № 815/5418/17 позивачу відмовлено у відкритті провадження про визнання протиправною оцінки майна згідно Звіту від 26.09.2017 року та визнання такого звіту таким, що не підлягає використанню. Роз'яснено можливість звернення в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовної вимоги про зупинення передачи на реалізацію майна ПрАТ Ізмаїльський винзавод (код 00412033), а саме: установка по охолодженню рідини ЧПФ- 150/2 6F40.2/СJR614-280N, 2009 року випуску, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки прийняття вказаного рішення відноситься до компетенції державного виконавця, визначеною у Законі України «Про виконавче провадження».

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_15 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_15 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії вчинені з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення/дія, у звязку із чим позов не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.