Постанова № 70996884, 11.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року справа № 813/4175/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

позивач ОСОБА_2,

представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представники третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Бродівського районного центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_2М.) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до Бродівського районного центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного центру зайнятості, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Бродівського районного центру зайнятості щодо відмови в наданні компенсації на покриття фактичних витрат на оплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (згідно постанови Кабінету міністрів України від 15.04.2013 № 347), якою затверджено порядок компенсації роботодавцями витрат в розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану за скеруванням Бродівського районного центру зайнятості від 21.06.2017 ОСОБА_7;

- зобов'язати Бродівський районний центр зайнятості нарахувати та відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 компенсацію по єдиному внеску соціальному внеску починаючи з 21.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ФОП ОСОБА_2 згідно направлення Бродівського районного центру зайнятості від 14.06.2017 № 13511706140003001 на працевлаштування на вільне нове робоче місце прийняв з 21.06.2017 на роботу консультанта з економічних питань ОСОБА_7, особу, якій відповідно до п. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Бродівського районного центру зайнятості з заявою від 14.09.2017 про надання компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, Бродівський районний центр зайнятості листом від 22.09.2017 № 914/05 відмовив позивачу в компенсації. Вважає, відмову в наданні компенсації на покриття фактичних витрат на оплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправною.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково зазначає, що ч. 3 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» містить вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті компенсації, та у такому відсутня така підстава як подання заяви з пропуском встановленого строку.

Представник відповідача подав до суду заперечення, в якому зазначає, що листом від 22.09.2017 № 914/05 Бродівський районний центр зайнятості відмовив ФОП ОСОБА_2 у наданні компенсації на покриття фактичних витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки ФОП ОСОБА_2 не дотримався п. 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подав заяву з пропуском двохмісячного строку.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечили та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у запереченні.

Представники третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечили та просили у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважають пропуск двохмісячного строку поданя заяви підставою для відмови у компенсації фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, представників третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 від 21.06.2017 № 1 за направленням на працевлаштування Бродівського районного центру зайнятості від 14.06.2017 № 13511706140003001 безробітну ОСОБА_7 прийнято на робоче місце консультанта з економічних питань.

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Бродівського районного центру зайнятості з заявою від 14.09.2017 про надання компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштування ОСОБА_7 як, особи, у якої до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

Бродівський районний центр зайнятості листом від 22.09.2017 № 914/05 відмовив позивачу в компенсації, оскільки згідно з п. 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_2 мав подати заяву до 21.08.2017.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про зайнятись населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Відповідно до пункту 8 Порядку компенсації роботодавцям виплат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 квітня 2013 року № 347, роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

Відповідно до частиною 3 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Аналогічний перелік підстав також зазначений у п. 6 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2013 № 347.

Як встановлено судом, позивач є роботодавцем, який працевлаштував на нове робоче, місце особу, зазначену у частині першій статті 14 цього Закону, та якій надано статус безробітного, за направленням центру зайнятості.

Тому, в силу положень статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», позивачу щомісяця належить компенсувати фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Однак, позивачу відмовлено у компенсації фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки згідно з п. 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_2 мав подати заяву до 21.08.2017.

Суд звертає увагу, що ні Законом України «Про зайнятість населення», ні Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачено такої підстави для відмови у компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як подання заяви з пропуском встановленого строку. Натомість, частиною 3 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено вичерпний перелік підстав, з наявності яких, державна служба зайнятості відмовляє у виплаті компенсації.

Суд зазначає, що порушення встановлених процедур як от подання заяви з порушенням встановленого строку, при наявності законодавчо встановлених та підтверджуючих відповідними документами державних гарантій не можуть бути підставою для відмови в наданні таких гарантій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у Бродівського районного центру зайнятості були відсутні підстави для відмови у компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Бродівського районного центру зайнятості щодо відмови в наданні компенсації на покриття фактичних витрат на оплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану за скеруванням Бродівського районного центру зайнятості від 21.06.2017 ОСОБА_7.

3. Зобов'язати Бродівський районний центр зайнятості нарахувати та виплатити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 компенсацію по єдиному соціальному внеску з дня працевлаштування (21.06.2017) ОСОБА_7.

4. Судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Бродівського районного центру зайнятості.

Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Костецький Н.В.