Ухвала суду № 70996808, 14.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

сторін:

позивача – не прибув;

представника відповідача – ОСОБА_1, довіреність від 17.11.2017 № 6773/111/28/01-2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Позивач у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі (арк. спр. 21).

У судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду із позовною заявою. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив наступне.

ОСОБА_2 звільнений зі служби в поліції 31.08.2017 відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 607 о/с від 29.08.2017. Згідно довідки від 11.12.2017 № 744/111/22-2017 остаточний розрахунок з позивачем проведений: по грошовому забезпеченню, по винагороді за безпосередню участь в антитерористичній операції, по компенсації за невикористану в році звільнення відпустки – 29.08.2017, по одноразовій грошовій допомозі при звільненні – 28.09.2017, тобто, починаючи з 29.08.2017, позивач у разі незгоди з проведеним з ним розрахунком мав можливість звернутися до суду у встановленому законом порядку. До суду позивач звернувся лише 27.11.2017, тобто з часу коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав минуло майже три місяці. Також відповідач зазначив, що у грошовому атестаті від 06.09.2017 № 76, складеному на ім’я ОСОБА_2 в графі «відомості, подані в атестаті, вважаю правильними» міститься підпис позивача без будь-яких зауважень щодо ненарахування та невиплати винагороди за участь в АТО за період з 07.11.2015 по 19.01.2016. Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_3 кожного разу при виплаті грошового забезпечення було відомо про розмір його грошового забезпечення, а тому, якщо позивач вважав, що йому недоплачують будь-які кошти, останній мав право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідач зазначає, що трудові правовідносини та служба в поліції мають різну правову природу. Передбачені загальним трудовим законодавством норми про оплату праці і вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. З підстав, викладених у клопотанні відповідач вважав, що ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату, отже до спірних правовідносин не застосовується частина 2 статті 233 КЗпПУ.

Окрім цього, з підстав, викладених у клопотанні, відповідач робить висновок, що винагорода за участь в АТО не має постійного характеру, а отже не може бути включена до складу грошового забезпечення, а є окремою державною соціальною підтримкою.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити клопотання та залишити позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступного.

Згідно із частиною першою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга статті 100 КАС України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України “Про оплату праці” в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 99 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

В даному випадку суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача у залишенні позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст. 155 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду – відмовити.

Ухвала суду окремо не оскаржується.

Відповідно до частини другої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України заперечення на ухвали суду першої інстанції, які не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду, можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 14 грудня 2017 року.