Постанова № 70996786, 14.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до апеляційного суду Луганської області (далі – Відповідач) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого позивач посилається на таке.

Позивач працювала на посаді судді апеляційного суду Луганської області та в листопаді 2014 року звернулася у встановленому порядку з заявою про звільнення з посади судді у відставку, і з того часу фактично не працювала.

Рішенням ВРП від 23.03.2017 за № 596/0/15-17 позивача звільнено з займаної посади з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, звільнення оформлено наказом апеляційного суду Луганської області від 05.04.2017 № 36.

На момент звільнення позивачем не було використано основних відпусток за раніше відпрацьований час за період з 04.06.2011 по 03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, з 04.06.2013 по 03.06.2014 у кількості 42 календарних дні.

Позивач посилається, що на момент звільнення вона мала право отримати грошову компенсацію за дні невикористаних нею основних відпусток за раніше відпрацьований час.

Заявою від 10.04.2017, яка отримана апеляційним судом Луганської області 12.04.2017, позивач звернулася з вимогою провести з нею повний розрахунок при звільненні та видати копію наказу.

Листом від 15.05.2017 за № 5/348/2017 апеляційний суд Луганської області надіслав позивачеві електронною поштою копію наказу про звільнення, належним чином не оформлену, при цьому повний розрахунок не проведено.

У травні та липні 2017 року позивач повторно зверталася до апеляційного суду Луганської області з зазначеного питання, зокрема, заявою від 17.07.2017, серед іншого, вона просила: видати довідку про кількість днів невикористаної відпустки та розмір сум компенсації, видати довідку про середній заробіток за два повні відпрацьовані місяці перед звільненням із вказівкою кількості відпрацьованих робочих днів, довідку про середньоденний заробіток та про п’ятиденний режим роботи апеляційного суду Луганської області, надати їй належним чином оформлений наказ про її звільнення.

Листом від 08.08.2017 за № 5/699/2017 відповідач відмовив позивачеві у проведенні розрахунку при звільненні, а також повідомив, що для отримання вказаних документів позивач має прибути до апеляційного суду особисто або направити свого представника за довіреністю, оформленою на контрольованій території України.

Позивач вважає, що відмова відповідача у проведенні повного розрахунку та виплаті належних сум компенсації за невикористані дні відпусток, є протиправною та такою, що порушує права позивача. З підстав, викладених у позові, позивач просила визнати дії відповідача апеляційного суду Луганської області щодо відмови у проведенні повного розрахунку при звільненні з посади судді, у нарахуванні та виплаті належної грошової компенсації за невикористані дні відпусток протиправними та дискримінаційними. Зобов’язати апеляційний суд Луганської області провести повний розрахунок при звільнені, нарахувати та виплатити належну компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2011-03.06.2012 у кількості 42 календарних дня, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дня, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області.

Позивач у судове засідання не прибула, надала заяви від 30.10.2017 вх. № 26257/2017, від 17.11.2017 вх. № 28126/2017, від 05.12.2017 вх. № 30029/2017 про розгляд справи без її участі (арк.спр. 55, 58-59, 107).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву від 14.12.2017 вх. № 31404/2017 про розгляд справи без його участі (арк.спр. 113) та письмові заперечення проти позову від 23.11.2017 вх. № 28693/2017 (арк.спр. 76-79), в яких послався на таке.

ОСОБА_1 з дати відновлення роботи апеляційного суду Луганської області (17.02.2015) не приступила до виконання своїх службових обов’язків та до нового місця розташування суду не переїхала, правосуддя не здійснювала, хоча надала згоду на переїзд до нового місця розташування суду, але до виконання своїх обов’язків не приступила. 23.03.2017 рішенням Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв’язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку. 10.04.2017 відповідачем засобами електронної пошти отримано заяву ОСОБА_1 з вимогою провести з нею повний розрахунок, видати копію наказу про звільнення та довідки про належні їй суми. Належні до виплати суми перерахувати на її рахунок в установі банку згідно відомостей в бухгалтерії апеляційного суду Луганської області. Адреса для листування заявником була вказана: м. Луганськ, вул. Чернігівська,6. Листом Державної судової адміністрації України від 10.05.2017 роз’яснено, що відповідно до Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремими підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах казначейства, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2014 № 595, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а в подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, бо установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису установи. Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники виконують свої обов’язки. Враховуючи вищенаведене, та те, що судді, які звільнені з посад згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17 не виконували повноваження судді, підстави для проведення розрахунку за дні невикористаної відпустки зазначеним суддям відсутні. 17.07.2017 ОСОБА_1 звернулася з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити належну їх компенсацію за невикористані відпустки за раніше відпрацьований час, надати довідку про кількість днів невикористаної відпустки та розмір сум компенсації, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунків. 08.08.2017 апеляційним судом заявнику надіслано лист-повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 10.05.2017 № 10-4026/17 судді, які звільнені з посад згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17 не виконували повноваження судді, підстави для проведення розрахунку за дні невикористаної відпустки відсутні. У звязку з чим позивачу запропоновано для з’ясування питань, наведених у заяві, з’явитися до апеляційного суду Луганської області. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин не надала інформацію, що виїхала з тимчасово окупованої території.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 128 КАС України, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді судді апеляційного суду Луганської області та рішенням Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17 звільнена з займаної посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (арк. справи 23-30).

Наказом апеляційного суду Луганської області від 05.04.2017 № 26 позивача відраховано зі штату апеляційного суду Луганської області 05.04.2017 у зв’язку зі звільненням з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку (арк. спр. 22).

Листом від 15.05.2017 № 5/358/2017 апеляційний суд Луганської області у відповідь на звернення позивача від 10.04.2017 направив електронною поштою позивачеві наказ про відрахування зі штату від 05.04.2017 № 26 та рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17. Також направив до відома лист Державної судової адміністрації від 10.05.2017 № 10-4026/17 стосовно проведення розрахунку при звільненні з суддями, які були звільнені з посад відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17 (арк. спр. 21). Оглядом наказу відповідача від 05.04.2017 № 26, який було направлено на електронну адресу позивача, встановлено, що він не завірений у встановленому порядку (арк. спр. 22).

Заявою від 17.07.2017 позивач повторно звернулася до відповідача та просила, серед іншого, видати довідку про кількість днів невикористаної відпустки та розмір сум компенсації, видати довідку про середній заробіток за два повні відпрацьовані місяці перед звільненням із вказівкою кількості відпрацьованих робочих днів, довідку про середньоденний заробіток та про п’ятиденний режим роботи апеляційного суду Луганської області, а також належним чином оформлений наказ про її звільнення (арк. спр. 14). У вказаній заяві позивач зазначила адресу для листування: 03127, АДРЕСА_1, а також електронну пошту: 18676112849@mail.gov.ua.

Листом від 08.08.2017 за № 5/699/2017 відповідач відмовив позивачеві у проведенні розрахунку при звільненні, а також повідомив, що для з’ясування питань, наведених у заяві, а саме: для отримання належним чином оформленого наказу про звільнення, визначення кількості днів для виплати компенсації за невикористані відпустки, позивач має прибути до апеляційного суду особисто або направити свого представника за довіреністю, оформленою на контрольованій території України (арк. спр. 8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт тринадцятий частини першої статті 3 КАС України).

Суспільні відносини, пов’язані із створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на публічну службу, правовий статус судді, регулюється Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» та статтею 74 Кодексу законів про працю України встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з частинами першою та другою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

На момент видання наказу від 05.04.2017 № 26 «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_1В.» позивач не працювала. 10.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду Луганської області із заявою про проведення із нею повного розрахунку при звільненні.

Таким чином, відповідно до норм діючого законодавства, відповідач повинен був провести повний розрахунок при звільненні із ОСОБА_1 не пізніше наступного дня після отримання заяви про проведення повного розрахунку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Державної судової адміністрації України від 10.05.2017 № 10-4026/17 стосовно проведення розрахунку при звільненні з суддями, які були звільнені з посад відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 № 596/0/15-17, оскільки заначений лист має лише інформаційних характер та не породжує обов’язків у суб’єктів, яким від адресований.

Як вбачається із особової картки ОСОБА_1 форми П-2ДС, позивач має невикористані дні відпустки за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2011-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні (арк. спр. 83-84).

Також на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 відповідачем надано довідку від 21.11.2017 № 478, згідно з якою ОСОБА_1 не використані щорічні основні відпустки за період роботи з 04.06.2011 по 03.06.2012 тривалістю 42 календарних дні, за періоди роботи з 04.06.2013 по 03.06.2014 тривалістю 42 календарні дні (арк.спр. 82).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у проведенні повного розрахунку при звільненні з посади судді, у нарахуванні та виплаті належної грошової компенсації за невикористані дні відпусток протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну компенсацію на невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2011-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання дій відповідача щодо відмови у проведенні повного розрахунку при звільненні з посади судді, у нарахуванні та виплаті належної грошової компенсації за невикористані дні відпусток дискримінаційними, суд зазначає таке.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначає Закон України від 06.09.2012 № 5207-VІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон № VІ).

Відповідно до пунктів 2,3 статті 1 Закону № 5207- VІ дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Стаття шоста Закону № 5207- VІ передбачає, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Позивачем не доведено, що відповідачем обмежено її у розумінні норм Закону № 5207- VІ у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами, встановленими законами України, в будь-якій формі, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просила у разі надання суду необхідних відомостей вийти за межі заявлених вимог та стягнути з відповідача належні при звільненні суми остаточного розрахунку.

В даному випадку суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача у спосіб, який визначено позивачем самостійно, а саме – шляхом визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, і не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн (арк. спр. 2).

Тому судові витрати у розмірі 640,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 11, 70, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії апеляційного суду Луганської області щодо відмови у проведенні із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з посади судді, у нарахуванні та виплаті належної грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Зобов’язати апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2011-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань апеляційного суду Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 16, код ЄДРПОУ 02890564) на користь ОСОБА_1 (92014, м. Луганськ, вул. Чернігівська, 6, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 грн (шістсот сорок грн 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.