Постанова № 70996572, 14.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

сторін:

позивача – не прибув;

представника відповідача – ОСОБА_1, довіреність від 17.11.2017 № 6773/111/28/01-2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач), до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в якому позивач зазначив наступне.

Позивач з 10.08.1994 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. 31.08.2017 наказом № 607 о/с від 29.08.2016позивача звільнено з і служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу). Згідно довідки від 13.09.2017 № А-9677 позивач в період з 07.11.2015 по 31.08.217 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Згідно довідки від 13.11.2017 № 987/111/22-2017, виданої ГУНП в Луганській області в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 грошове забезпечення позивача складало за листопад 2015 року – 5152 грн, за грудень 2015 року – 6440 грн, за січень 2016 року – 6440 грн. Грошове забезпечення за вказані місяці позивачу сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

На підставі вищевикладеного, з підстав, викладених у позові, позивач просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області, кошти в сумі 15539,06 грн, як винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016.

Позивач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 21).

Представник відповідача у судову засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях від 14.12.2017 вх. № 31340/2017 (арк.спр. 35-38). Так, зазначив, що постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 та наказом МОУ від 02.02.2015 № 49 регламентувався порядок виплати винагороди за участь в АТО міліціонерам та не поширюється на поліцейських. Згідно до Положення про ГУНП в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06.11.2015 № 29.ю в п.п. 10 п.7, зазначено, що Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. ГУНП в Луганській області не отримувало фінансування з Державного бюджету в межах виділених асигнувань. Також представник відповідача посилався, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди. Тому навіть якщо суд прийде до висновку, що на позивача розповсюджується дія постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, необхідно встановити обставини чи відповідає позивач у сукупності вимогам, визначеним у розділі ІІ п. 5 наказу МОУ від 02.02.2015 № 49.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 10.08.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (арк. спр. 15-16).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Головного управління національної поліції у Луганській області від 13.09.2017 № А-9677 (арк.спр. 11) ОСОБА_2 відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області в з 31.07.2014 по 07.11.2015, наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 з 07.11.2015 виключений зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області (арк.спр. 39-41, 42-44, 45-47, 48-50).

Відповідно до довідки Старобільського відділу поліції ГУНП в Луганській області від 07.12.2017 № 15605/111/43-2017 ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у черговій відпустці та на лікарняному не перебував (арк. спр. 52).

Щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 суд зазначає таке.

Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580), постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, який діяв до 13.12.2016 (далі - Наказ № 499).

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27.05.2016, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі – Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинна становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період тим, що порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). Крім того, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.

Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07.11.2015 по 20.01.2016.

Згідно з довідками від 13.11.2017 № 987/111/22-2017 та від 08.12.2017 № 1076/111/22-2017, виданими Головним управлінням Національної поліції в Луганський області, грошове забезпечення позивача становило у листопаді 2015 року – 5152 грн, у грудні 2015 року -6440 грн, у січні 2016 року- 6440 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 12, 53).

Таким чином, відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.11.2017 № 987/111/22-2017, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_2 у листопаді 2015 року мав становити – 171,73 грн (5152 грн / 30 діб), у грудні 2014 року – 207,74 грн (6440 грн / 31 добу), у січні 2016 року – 207,74 грн (6440 грн / 31 добу).

Враховуючи, що відповідно до наказів АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 ОСОБА_2 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2015 по 19.01.2016, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з 07.11.2015 по 19.01.2016 повинна становити за листопад 2015 року (24 доби) – 4121,52 грн (171,73 грн х 24 доби), у грудні 2015 року – 6439,94 грн (207,74 грн х 31 добу), за січень 2016 року – 3947,06 грн (207,74 грн х 19 діб), а всього – 14508,52 грн.

Суд зауважує, що згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”, приватної фірми “Орнатус” про зобов’язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об’єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дій/бездіяльності відповідача щодо ненарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 обґрунтованими в частині стягнення з відповідача винагороди за листопад 2015 року у сумі 4121,52 грн, за грудень 2015 року – 6439,94 грн, за січень 2016 року – 3947,06 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 – 14508,52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ЄДРПОУ 40708845, адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 92723, Луганська область, Старобільській район, с. Підгорівка, вул. Нагорна, б. 19 а), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 19.01.2016, а саме: за листопад 2015 року у сумі 4121,52 грн, за грудень 2015 року – 6439,94 грн, за січень 2016 року – 3947,06 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 – 14508,52 грн (чотирнадцять тисяч п’ятсот вісім гривень 52 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14 грудня 2017 року.