Постанова № 70996459, 12.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

3.7.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1456/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

Судді: Пляшкової К.О.

Судді: Чернявської Т.І.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Луганській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В подальшому позивач надав уточнений адміністративний позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яким просив:

- визнати протиправними дії виконуючого обовязки начальника Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Луганській області ОСОБА_4 щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за постановами ВВ № 0120268 від 21.09.2017 та ВВ № 0120269 від 21.09.2017;

- скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВВ № 0120268 від 21.09.2017 та ВВ № 0120269 від 21.09.2017, винесені виконуючим обовязки начальника Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Луганській області ОСОБА_4

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 05.09.2017 працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Луганській області, на думку позивача, був незаконно зупинений належний йому на праві приватної власності автомобіль марки Volvo модель «FM912», державний номерний знак НОМЕР_1, інший автомобіль та складені матеріали стосовно того, що вищезазначений автомобіль не пройшов держповірку тахографу.

В подальшому отримав поштою постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВВ № 0120268 від 21.09.2017 та ВВ № 0120269 від 21.09.2017 у розмірі 1700 грн. за кожною постановою, в яких зазначено про порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа та інші документи на вантаж.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, а постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу такими, що підлягаю скасуванню, з наступних підстав: ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить такої умови як наявність протоколу перевірки адаптації тахографа; він не здійснює підприємницьку діяльність, а вказані автомобілі використовував для особистих потреб.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали адміністративний позов та надали пояснення, аналогічні зазначеним у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення (а.с. 59-63). Представник відповідача підтвердив, що під час проведення рейдової перевірки були зупинені транспортні засоби, які належать позивачу, які здійснювали перевезення вантажу. За наслідками перевірки складені акти про проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень автомобільним транспортом, а саме надання послуг з перевезення вантажу без оформлення протоколів про перевірку та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач був запрошений для розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Управління 12.09.2017. При розгляді справи позивач не надав протоколи про перевірку та адаптацію тахографів до належних йому транспортних засобів DAF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_2, VOLVO FM 912, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За таких підстав представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що 05 вересня 2017 року на прохання ОСОБА_1 перевозив на автомобілі DAF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_2 щебінь до с. Чмерівка. Перевезення щебню здійснювалося двома машинами, він на своєму автомобілі їхав другим. Даний щебінь завозився на обєкт, на якому здійснюється будівництво та належить ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наданим сторонами доказам, колегія суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2017 №858 затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Укртрансбезпеки, а саме у період з 04.09.2017 по 10.09.2017, зокрема, с. Половинкіне, Старобільський район, Луганська область, ± 500 м. (а.с.64-65).

05 вересня 2017 року відповідачем складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №006256 (а.с.42) та №006259 (а.с.47).

В актах зазначено, що під час перевірки виявлено порушення наказу МТЗУ №389 від 24.06.2010 відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та наказу МТУ №362 віл 14.10.1997, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

21 вересня 2017 року відповідачем складено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВВ №0120268 та ВВ №0120269, які направлені на адресу позивача (а.с.39, 45).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, однією з підстав відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких встановлений статтями 39, 48 вказаного Закону.

За правилами абзаців другого, третього та десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок) під час проведення рейдової перевірки Укртрансінспекція перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-ІІІ;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що під час проведення комплексної перевірки суб'єкта господарювання перевіряється виключно:

наявність: - визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності; договорів на охорону автобусів під час відстою в кінцевих пунктах міжміських і міжнародних маршрутів, забезпечення водіїв місцем для відпочинку;

- матеріально-технічної бази для здійснення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, контролю за їх технічним станом, проведення щозмінного медичного огляду водіїв. У разі відсутності власної бази та спеціалістів перевіряється наявність договорів на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та на проведення щозмінного медичного огляду водіїв;

- тахографів - контрольних пристроїв для показу чи реєстрації в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух транспортних засобів та періоди роботи водіїв, ведення щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення;

- документації на автостанціях і автовокзалах про присвоєння їм відповідної класності, затвердженої Державтоінспекцією схеми руху транспорту та пішоходів на їх територіях, засобів візуального і гучномовного інформування пасажирів.

Відповідно до пункту 6.1 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 7 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Крім того, відповідно до пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція) водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Пунктом 1 Правил визначені наступні поняття:

вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Зі змісту Правил вбачається, що дані правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників під час виконання договорів про перевезення вантажу.

Під час судового засідання встановлено та підтверджено належними доказами, показами свідка використання транспортних засобів DAF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_2, VOLVO FM 912, реєстраційний номер НОМЕР_1 в особистих потребах власником ОСОБА_1, а не надання транспортних послуг. Також позивачем надано належні та допустимі докази перевезення щебню на обєкт, який орендується позивачем та знаходиться за адресою: вул. Соснова, 4, с. Чмирівка, Старобільський район, Луганська область. Договір про оренду нежитлового майна підписаний 01.07.2017. (а.с.94-112).

Відповідачем під час проведення перевірки не виявлено будь-яких доказів, які б спростували твердження позивача. Не надано таких доказів і у судовому засіданні.

Таким чином колегією суддів встановлено, що позивач не є перевізником у розумінні Правил.

Отже, враховуючи наявність у відповідача підстав для здійснення перевірки у водія документів та відсутність в діях останнього факту вчинення правопорушення через здійснення вантажних перевезень без протоколу перевірки та адаптації тахографа, відповідачем протиправно застосовано до позивача стягнення у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Посилання позивача на відсутність особи, яка винесла постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу, як на підставу визнання дій протиправними щодо винесення постанови, є недоречними з огляду на таке.

Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 за №1567 (далі Порядок №1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Аналіз зазначених пунктів Порядку №1567 вказує на необовязковість особистої участі керівника органу державного контролю або його заступника при розгляді справи про порушення.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивач ОСОБА_1 при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 1600,00 грн., тобто за дві майнові вимоги, щодо яких суд задовольняє позовні вимоги, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (а.с.17).

Керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВВ № 0120268 від 21.09.2017 та ВВ № 0120269 від 21.09.2017, прийняті Управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті у Луганській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, Україна, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та складено 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6Суддя Суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8