Постанова № 70996445, 13.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року №810/1062/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними і скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000971720, №0000981720, №0000991720, №0001001720, №0001021720, №0001031720, №0001041720, №0001051720, №0001061720, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.05.2016 №0001011720 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2016 №Ф-0000911720.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки порушено порядок її проведення, передбачений чинним законодавством, а висновки, викладені посадовими особами відповідача в акті перевірки, на підставі яких винесені вище вказані оспорювані рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а тому вважає, що такі рішення підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а оспорювані рішення винесені Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.77.1, п.77.2, 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПК), наказу Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2016 №152 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №380/172/НОМЕР_1 від 22.04.2016 (далі - ОСОБА_2 перевірки), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- підпункту 2 підпункту 6, підпункту 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні-особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів раїни від 16 вересня 2013 року № 481 (далі – Порядок №481) та підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ПК, в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між мою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6. 7. 8);

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК, в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. на суму 256813.50 грн. в т.ч.: за 2014р. В сумі 130475.05 грн. та за 2015 рік в сумі 126338,45 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 38798 грн., в т.ч.: за 2014 рік в сумі 19847,23 грн. та за 2015 рік в сумі 18950,77 грн.;

- пункту 213.1 статті 213, пункту 214.1 статті 214 ПК, в частинні заниження акцизного податку за 2015р. в загальній сумі 23113 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК, в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 126338,45 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 1895,08 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, статті 193, підпункту 197.1.3 пункту 197.1 статті 197 ПК, заниження податку на додану вартість в загальній сумі 42286 грн. в т.ч., в частині заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 42202 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 84 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.5 статті 44 ПК, в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів;

- пункту 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", в частині зниження суми чистого доходу на суму 256813,50 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску в сумі 89114,69 грн.;

- пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі – Порядок №637), в частині неоприбуткування готівкових коштів в КОРО на суму розрахунків в готівковій формі у розмірі 14211,75 грн.;

- пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині проведення розрахункових операцій без застосування РРО в 2014-2015 роках;

- пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині порушення попереднього програмування РРО.

На підставі зазначених висновків ОСОБА_2 перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000971720, №0000981720, №0000991720, №0001001720, №0001021720, №0001031720, №0001041720, №0001051720, №0001061720, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.05.2016 №0001011720 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2016 №Ф-0000911720.

Не погодившись із оспорюваними рішеннями, а також вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку такої перевірки.

Відповідач 14.03.2016 на податкову адресу позивача надіслав копію наказу від 14.03.2016 №152 про проведення документальної планової виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та повідомлення від 14.03.2016 №72/Ж/172 в якому зазначена дата початку перевірки (з 28.03.2016) та термін її проведення (10 робочих днів) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з розпискою у поштовому повідомленні про вручення, копію наказу та повідомлення позивач отримав особисто 16.03.2016 року.

Щодо тверджень позивача стосовно підробки його підпису у поштовому повідомленні, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних доказів, що підтверджували б таку позицію не надано.

Окрім того, суд встановив, що в приміщенні Ірпінської ОДПІ 28.03.2016 ФОП ОСОБА_1 для ознайомлення були пред’явлені направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.03.2016 №80, №81 та №82, проте ФОП ОСОБА_1 відмовився розписатися у пред’явлених направленнях. Працівниками Ірпінської ОДПІ, керуючись вимогами пункту 81.1 статті 81 ПК, складено акт від 28.03.2016 №1 про відмову від підпису у направленні на проведення документальної планової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК, акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Іріпнська ОДПІ дотримала вимог податкового законодавства України, в частині правомірності проведення документальної планової перевірки, а отже доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки є необґрунтованими.

ОСОБА_2 пункту 2.2 розділу II ОСОБА_2 перевірки суд встановив, що згідно з наданим ФОП ОСОБА_1 поясненням від 15.04.2016, залишок товарів, що знаходились на реалізації станом на 01.01.2014 становив 295540,72 грн. (без ПДВ), всього протягом 2014 року придбано товарів на загальну суму 1058995,52 грн. (без ПДВ), відповідно до декларації про майновий стан і доходи з них реалізовано товарів на суму 1107989,63 грн. (без ПДВ), залишок товару за результатами перевірки на 01.01.2015 року повинен становити 246546,61 грн. Згідно даних платника залишок товару на 01.01.2015 року складає 129772,14 грн. (без ПДВ), різниця станом на 01.01.2015 становить 116774,47 грн.

Залишок товару, що знаходився на реалізації станом на 01.01.2015 згідно даних платника становив 129772,14 грн. (без ПДВ), всього протягом 2015 року придбано товарів на загальну суму 487193,90 грн. (без ПДВ), з них реалізовано згідно декларації про майновий стан і доходи на суму 511299,80 грн. (без ПДВ), залишок товару за результатами перевірки на 01.01.2016 повинен становити 105666,24 грн. Згідно даних платника залишок товару на 01.01.2015 складає 11433,62 грн. (без ПДВ), різниця станом на 01.01.2016 року становить 94232,62 грн.

Відповідно до наданих ФОП ОСОБА_1 пояснень від 08.04.2016, акти списання та побиття продукції не складались, дебіторська та кредиторська заборгованості станом на 01.01.2014, 01.01.2015 та 01.01.2016 відсутні (тобто товар, який знаходиться на реалізації оплачений постачальникам в повному обсязі).

Отже, керуючись документально підтвердженими фактами, перевіркою встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів без відображення в податковому обліку, що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу всього на суму 211007,09 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 116774,47 грн. та за 2015 рік на суму 94232,62 грн., чим порушено пункт 167.1 статті 167 ПК, пункт 177.1, пункт 177.2 статті 177 ПК.

При перевірці правильності визначення валових витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 45806.41 гри., в т.ч. за 2014 рік в сумі 13700,58 грн. та за 2015 в сумі 32105.83 грн., за рахунок включення до склад валових витрат з придбання товарів, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку ФОП ОСОБА_1

У зв’язку з цим, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу (чистого доходу) від ображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними суму оподатковуваного доходу (чистого доходу), визначеними в ході перевірки встановлено заниження чистого доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 на суму 256813,50 грн.

На підставі зазначеного відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0000971720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 38798,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі на суму 9699,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0000981720, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі на суму 510 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0000991720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 1895,08 грн. та визначено штрафні (санкції) в розмірі 473,77 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001001720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 42286,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21143,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001021720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з акцизного податку в розмірі 8696,00 грн. та визначено штрафні (санкції) в розмірі 2174,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001011720 від 13.05.2016 року, згідно з яким позивачу визначено штрафні санкції в розмірі 15559,09 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000911720 від 22.04.2016 року на суму 89114,69 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001041720, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі на суму 1 грн.

Однак, суд вважає такі рішення безпідставними та необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК).

Пунктом 49.1 статті 49 ПК передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено, що перевіряючі органу доходів і зборів дійшли висновку про порушення, викладене в п.2.2 Розділу II ОСОБА_2 перевірки, на підставі математичних розрахунків з товарними залишками, причому показники для обчислень взято з облікового документу ФОП ОСОБА_1 (У форматі Місrosoft Ехсel в таблиці ведеться облік руху товару помісячно, тобто в цьому обліковому документі зазначено: найменування товару, кількість, ціна придбання, ціна реалізації, сума реалізації (в розрізі кожного найменування товару), сума залишку товару (в розрізі кожного найменування товару).

Однак, ФОП ОСОБА_1 формуючи показник Декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік (колонка 5 Таб.№1 "Вартість документально підтверджених витрат, у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані") від собівартості реалізованих товарів (1238464,68 грн.) відняв кредиторську заборгованість за товари станом на 31.12.2014 (101520,04 грн.), також відняв документально не підтверджені витрати за 2014 рік (13700,58 грн.), в результаті отримав суму 1107989,63, зменшивши витрати (відповідно збільшивши оподатковуваний дохід) на загальну на суму 116774,47 грн.

Таким чином, посадові особи відповідача дійшли хибного висновку, що суму 116774,47 грн. (кредиторська заборгованість станом на 31.12.2014) - це занижений дохід позивача за 2014 рік набутий в обхід розрахунків через РРО, а 13700,58 грн. (собівартість без оригіналів чеків про сплату за товар постачальнику) - це завищення витрат і відповідно повторно зняли вказану суму з витрат 2014 року.

ФОП ОСОБА_1 формуючи показник Декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (колонка 5 Таб.№1 "Вартість документально підтверджених витрат, у тому числі: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані") від собівартості реалізованих товарів (637638,25 грн.) відняв кредиторську заборгованість за товари станом на 31.12.2015 (94232,62 грн.), а також відняв документально не підтверджені витрати за 2015 рік (32105,83 грн.), в результаті отримав суму 511299,80 грн., зменшивши витрати (відповідно збільшивши оподатковуваний дохід) на загальну суму – 94903,40 грн.

Таким чином, посадові особи відповідача дійшли хибного висновку, що 94232,62 (кредиторська заборгованість станом на 31.12.2015) – це занижений дохід позивача за 2015 рік набутий в обхід розрахунків через РРО, а 32105,83 грн. (собівартість без оригіналів чеків про сплату за товар постачальнику) - це завищення витрат і відповідно повторно зняли вказану суму з витрат 2015 року.

Ураховуючи вказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000971720, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000981720, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0000991720, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0001001720, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001011720 від 13.05.2016, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000911720 від 22.04.2016 підлягають скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0001021720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з акцизного податку в розмірі 8696,00 грн. та визначено штрафні (санкції) в розмірі 2174,00 грн. підлягає частковому скасуванню, а саме в сумі грошового зобов’язання 7006 грн., з огляду на наступне.

ОСОБА_2 висновків ОСОБА_2 перевірки випливає, що загальна сума заниження позивачем акцизного податку за 2015 складає 23113 грн., з яких 7006 грн. (визначена на підставі встановленого порушення в п.2.2 Розділу II ОСОБА_2 перевірки, яке спростоване матеріалами справи), а також 16107 грн., оскільки перевіркою встановлено, що позивачем було невірно подано уточнюючі декларації платника акцизного податку, що призвело до заниження акцизного податку по населеному пункту м. Буча.

Однак, Ірпінська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0001021720, яким визначено грошове зобов’язання в сумі 8696,00 грн. та штрафні (санкції) в розмірі 2174,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0001061720, яким визначено грошове зобов’язання в сумі 14417 грн. та штрафні (санкції) в розмірі 3604,25 грн.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0001061720 обґрунтованим, правомірним, а тому, воно не підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 216.9 статті 216 ПК, датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документу на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару.

Згідно із Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 23.01.2015 №14 (Далі – Порядок №14) декларація за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подається платником щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного періоду до контролюючого органу за місцем реєстрації такого платника. Місцем реєстрації платника, що є суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, є місцезнаходження пункту продажу товарів. Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має один або декілька пунктів продажу товарів, які розташовані на території підпорядкованій різним органам самоврядування (різні коди КОАТУУ), формує декларацію акцизного податку та заповнює додаток 6 окремо за кожним КОАТУУ.

За результатами перевірки встановлено подання однієї декларації платника акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 по населеному пункту м. Ірпінь з двома додатками 6 окремо по м. Ірпінь та м. Буча. Згідно поданої декларації відбулось нарахування акцизного податку тільки по населеному пункті м. Ірпінь однак на загальну суму по двох КОАТУУ, зазначених платником. Крім того, ФОП ОСОБА_1 було подано уточнюючі розрахунки по населеному пункті м. Ірпінь, в яких зменшено нарахування даного податку на суму населеного пункту м. Бучі.

При цьому, не подано жодного звіту по населеному пункту м. Бучі, хоча господарська діяльність з реалізації позивачем підакцизних товарів в м. Буча фактично здійснювалась, що призвело до заниження сум акцизного податку.

Всі дані щодо правомірності нарахування та сплати акцизного податку поданих ФОП ОСОБА_1 з урахуванням уточнюючих розрахунків та пояснень наведенні в таблиці п.2.15 ОСОБА_2 перевірки (ст.28-29). Внаслідок неподання декларацій з акцизного податку виникла переплата за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 по населеному пункту м. Бучі, в розмірі 12342,37 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001031720, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 2.6 Положення №637 в розмірі 14211,75 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язання щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням №637.

Відповідно до пункту 1.2 цього ж Положення, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Плановою виїзною документальною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено факти несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книгах розрахункових операцій, а саме:

- КОРО № 1031002492/4р (м. Буча, вул. Гостомельське шосе, 9) закінчена 31.01.2014 та останній запис у розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків здійснено на підставі фіскального звітного чеку (далі – Z-звіт) №1458 від 31.01.2014 виконано на ст.152-153, про що зроблено відмітку перевіряючого, а КОРО №1031002492/5 зареєстрована 03.02.1014 підтверджує факт несвоєчасного оприбуткування готівки за 01.02.2014 на підставі Z-звіту №1459 у сумі 428,95 грн. та за 02.02.2014 року на підставі Z-звіту №1460 у сумі 232.00 грн.;

- КОРО № 103 1002494/4р (м. Ірпінь вул. Миру, 16) закінчена 31.01.2014 та останній запис у розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків здійснено на підставі Z-звіту №1431 від 31.01.2014 виконано на ст. 152-153, про що зроблена відмітка перевіряючого, а КОРО №1031002492/5 зареєстрована 03.02.2014 підтверджує факт несвоєчасного оприбуткування готівки за 01.02.2014 на підставі Z-звіту № 1432 у сумі 1119.40 грн. та за 02.02.2014 року на підставі Z-звіту №1433 у сумі 1062.00 грн.

Висновок щодо несвоєчасного оприбуткування готівки зроблено через те, що ФОП ОСОБА_1 взагалі не забезпечив можливості належним чином оприбутковувати готівку особами ми, уповноваженими на проведення розрахункових операцій в зазначених господарських операціях протягом 01.02.2014-02.02.2014 року через відсутність на них в цей час належним чином зареєстрованих КОРО в яких і потрібно здійснювати облік (оприбуткування) готівкових коштів отриманих від реалізації товарів, робіт, послуг. Таким чином, загальна сума несвоєчасно оприбуткованих готівкових коштів, за 01.02.2014-02.02.2014 року, склала 2842,35 грн.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено, за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, суд вважає правомірним та обґрунтованим податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001031720, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення п.2.6 Положення №637 в розмірі 14211,75 грн. (2842,35 грн. x 5).

ОСОБА_2 перевірки випливає, що ФОП ОСОБА_1 порушувався режим попереднього програмування РРО, як наприклад чек РРО № 0794 від 02.02.2015 (фіскальний №103 1003978) на суму 16.00 грн. виданий споживачу об 11 год. 05 хв. не містить інформації про кількість та назву проданих товарів, а проведену розрахункову операцію відображено як: "БАКАЛІЯ".

Відповідно до пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001051720, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 85 грн.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ураховуючи зазначене, а також те, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає, що необхідно присудити на користь позивача судові витрати, відповідно до задоволених вимог, а саме, у розмірі 2286,58 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 13.05.2016 №0000971720, №0000981720, №0000991720, №0001001720, №0001041720.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 13.05.2016 №0001021720, в частині збільшення розміру акцизного податку в сумі 7006 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.05.2016 №0001011720.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2016 №Ф-0000911720.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Чапаєва, буд. 27), понесені ним судові витрати у розмірі 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 58 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.