Постанова № 70996210, 01.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року №810/2928/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" (далі позивач, Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0019311414 (далі оспорюване рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимог, представник позивача вважає безпідставним та незаконним оспорюване рішення, оскільки висновки, викладені в Акті від 12.05.2017 №297/10-36-14-14/5468558 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Екопром Лімітед" (код ЄДРПОУ 40768879) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 (далі - Акт перевірки), не відповідають фактичним обставинам справи, а також не мають чіткого обґрунтування та доказів порушення Товариством вимог чинного законодавства.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що висновки Акта перевірки є обґрунтованими, а оспорюване рішення винесене ГУ ДФС у Київській області на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

У період з 25.04.2017 по 03.05.2017 відповідно до наказу №725 від 25.04.2017 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", на підставі направлення від 25.04.2017 №931, згідно з підпунктом 75.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт перевірки, у висновках якого встановлено порушення ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" положень законодавства України, а саме, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 693,00 грн.

Посадові особи відповідача дійшли до такого висновку у звязку з тим, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено, що при здійсненні придбання товарів ТОВ "Вишнівська Взуттєва Фабрика" у ТОВ "Екопром Лімітед" у листопаді 2016 року, останнім здійснена імітація купівлі товару у особи, яка у попередніх періодах не здійснювала операцій щодо купівлі реалізованого товару (відсутнє придбання у постачальників - резидентів або здійснення імпорту відповідного товару (послуг) на митну територію України), що свідчить про відсутність реального джерела походження товару. Тобто неможливий його рух по ланцюгу всіх платників податків.

Таким чином, контролюючим органом було зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Екопром Лімітед".

На підставі висновків Акта перевірки, ГУ ДФС у Київській області було прийнято орспорюване рішення, яким збільшено грошове зобов'язання Товариства з податку на додану вартість в сумі 138 693,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69 347 грн.

Користуючись правом на адміністративне оскарження, 15.06.2016 Товариство подало скаргу до Державної фіскальної служби України на оспорюване рішення. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2017 №17550/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0019311414 - без змін.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним та незаконним, Товариство звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідного до пункту 44.6 статті 44 ПК, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Пунктами 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вказані норми ПК, суд звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Суд встановив, що між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Екопром Лімітед" було укладено договір купівлі-продажу №21116-1 від 02.11.2016. Про факт поставки та отримання товару (петля взуттєва, геленок, клей ПУ, клей латексон, праймер, тканина сітка, фіксатор для шнурка, затверджувач, стрічка фірмова, войлок, тканина велюр, резинка, голки для пром. машин, клей резиновий, краска НЦ, крем-краска, підносок металевий, пластина металева, шнурки, клей нейріт) свідчать видаткові накладні №265 від 29.11.2016 та №268 від 30.11.2016 та відповідні податкові накладні №468 від 29.11.2016 та №467 від 30.11.2016, виписані на адресу позивача. Товариством було повністю здійснено розрахунок за вказаний товар, що підтверджується платіжним дорученням та випискою банку по рахунку позивача.

Товар було доставлено на автомобілі ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", що належить на праві приватної власності, водієм ОСОБА_1 (наказ на прийом на роботу №12К від 27.03.2014 року), про що свідчать товарно-транспортні накладні, що надавались до перевірки.

Товар, який закуповувався підприємством частково використовувався у власній господарській діяльності з метою виготовлення взуття, а частково продавався ПП "Промтрейд", з ким у Товариства є укладений договір.

В Акті перевірки звернено увагу на те, що ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" не надало документів, а саме: декларацій про відповідність, паспорти якості, сертифікатів відповідності на товари отримані ТОВ "Екопром Лімітед", ігноруючи той факт що діючим законодавством України не передбачена нормативна технічна документація на вище зазначені види товарів.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення, про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм випливає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд встановив, що на момент проведення перевірки ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" надавались усі необхідні реєстраційні документи: відомості по бухгалтерським рахункам, договори та додатки до них, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по банківським рахунках та інші документи на підтвердження здійснення реальної господарської діяльності Товариством з контрагентом, даний факт не заперечується змістом Акта перевірки, також в матеріалах справи немає доказів того, що первинні документи на підтвердження формування ПДВ складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пунктом 38.1 статті 38, пунктом 44.1 статті 44, пунктом 47.1 статті 47, пунктом 49.2 статті 49 ПК, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 ПК, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин з його контрагентом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оспорюваного рішення.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованними, які слід задовольнити, а також, що оспорюване рішення є протиправним, яке необхідно скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність присудження на користь позивача понесених ним судових витрат, а саме, сплаченого судового збору в розмірі 3120,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.05.2017 №0019311414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" (код ЄДРПОУ: 05468558) сплачений судовий збір в розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260 ).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяБасай О.В.