Постанова № 70995981, 28.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойченко Ю.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 (далі – відповідач),в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок третьої особи по договорам банківських вкладів: №980-015-000244664 від 20.05.2016, №980-015-000244655 від 20.05.2016, №980-015-000244649 від 20.05.2016, №980-015-000244618 від 20.05.2016 та №980-015-000244696 від 20.05.2016;

зобов’язати відповідача включити дані позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання коштів по вкладам у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок третьої особи по договорам банківських вкладів: №980-015-000244664 від 20.05.2016, №980-015-000244655 від 20.05.2016, №980-015-000244649 від 20.05.2016, №980-015-000244618 від 20.05.2016 та №980-015-000244696 від 20.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона має п’ять банківських вкладних рахунки у ПАТ «Банк Михайлівський» за вкладом в національній валюті. 20.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» прийняв від позивача вклади на загальну суму 76800,00 грн., за кожним з договорів по 15360,00 грн. За умовами договорів вклади були розміщені позивачем на строк до 03.06.2016, однак по закінченні даного строку вклади не були повернені. Через що, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення інформації до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок третьої особи, та просить зобов’язати відповідача вчинити відповідні дії.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, надіславши на адресу суду письмові заперечення в яких зазначив, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» були укладені договори позики №980-015-000176576 від 15.01.2016 на суму 25300,00 грн. та №980-015-000189667 від 15.02.2016 на суму 50000,00 грн. 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» повернув на поточний рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти за першим договором у сумі 25377,41 грн. та за другим договором – 50139,36 грн. 20.05.2016 позивач зі свого поточного рахунку перерахував у безготівковому порядку по 15360,00 грн. на депозитні рахунки, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі зазначених в позові договорів. Зазначає, що правочини (транзакції) по перерахуванню ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача грошових коштів є нікчемними. ОСОБА_3 позики, укладені між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», є двостороннім договором між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на ситуацію позивача не поширюються. Враховуючи, що кошти отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунках позивача відображені на таких рахунках внаслідок вчинення нікчемних правочинів, в Уповноваженої особи Фонду відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників за огляду на положення статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив, надіславши на адресу суду письмові пояснення в яких зазначив, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на відповідача. У поданому відповідачем переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, інформація про позивача відсутня, у зв’язку із чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затверджені Загального реєстру Фондом гарантування. Просив розглянути справу за відсутності його представника та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного суду України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи подачу позивачем заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.01.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-015-000176576, за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» приймає від позивача у власність кошти на наступних умовах: сума коштів – 19500,00 грн.; строк користування коштами – 185 днів; розмір процентів за користування коштами - ставка: 34,78% річних, що складає 28% річних після утримання податку з таких процентів позивача; періодичність сплати нарахованих процентів – щомісячно, 15 числа місяця (починаючи з календарного місяця, наступного за місяцем підписання договору), наступного за календарним місяцем користування коштами, а проценти за місяць в якому кошти повертаються, в тому числі при достроковому поверненні коштів – не пізніше дня повернення коштів; ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» сплачує позивачу проценти у безготівковій формі на рахунок №26204516584202 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повертає позивачу кошти у безготівковій формі на рахунок №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935 (а.с.63).

15.02.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-015-000189667, за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» приймає від позивача у власність кошти на наступних умовах: сума коштів –50000,00 грн.; строк користування коштами – не більше 182 днів, що складаються з 13-х періодів тривалістю по 14 днів кожний, відлік яких починається з моменту підписання цього договору; розмір процентів за користування коштами - ставка: 31,68% річних, що складає 25,5% річних після утримання податку з таких процентів; періодичність сплати нарахованих процентів – щомісячно, в дату, що відповідає даті підписання ОСОБА_3, за період з дати попередньої виплати (а для першої виплати – з дня, наступного за датою укладання договору) по дату, що передує даті фактичної виплати процентів, а проценти за місяць в якому кошти повертаються, в тому числі при достроковому поверненні коштів – не пізніше дня повернення коштів за період аналогічний вищевказаному; ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» сплачує позивачу проценти у безготівковій формі на рахунок №26204516584202 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повертає позивачу кошти у безготівковій формі на рахунок №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935 (а.с.64).

Крім того, 16.05.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір №980-015-000239494, за умовами якого позивач перерахував цьому товариству позику у сумі 1500,00 грн.

Згідно з випискою ПАТ «Банк Михайлівський» про особовим рахункам позивача, 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача №26205516584201 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 25300 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000176576 від 15.01.2016», того ж дня на поточний рахунок позивача №26205516584201 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 50000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000189667 від 15.02.2016», також 19.05.2016 на поточний рахунок позивача №26205516584201 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 1500 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000239494 від 16.05.2016» (а.с.65).

Відповідно до виписки ПАТ «Банк Михайлівський» про особовим рахункам позивача, 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача №26204516584202 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 77,41 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-015-000176576 від 15.01.2016», того ж дня на поточний рахунок позивача №26204516584202 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 139,36 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-015-000189667 від 15.02.2016», також 19.05.2016 на поточний рахунок позивача №26204516584202 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано грошові кошти в розмірі 1,96 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-015-000239494 від 16.05.2016» (а.с.66).

Відтак, згідно відомостей виписки по рахунку позивача №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016 на ньому перебувало 76800,54 грн. (а.с. 65), на поточному рахунку позивача №26204516584202 перебувало 218,73 грн.

Крім того, судом встановлено, що 20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-015-000244618 банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство», згідно з пунктом 1.1 якого вкладник вносить, а ОСОБА_3 приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26203516584203 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.10).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного ОСОБА_3 приймає Вклад на наступних умовах: початкова сума вкладу – 15360,00 грн.; строк вкладу – 14 днів; вклад розміщується – з дати укладення договору – 20.05.2016 по 03.06.2016; ОСОБА_3 сплачує проценти – на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ОСОБА_3 сплачує суму вкладу - на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.

Крім того, 20.05.2016 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244618, яким доповнено пункт 2.2 статті 2 «Умови Вкладу» абзацом в редакції наступного змісту: «В разі, якщо з моменту укладення ОСОБА_3 по День закінчення чергового строку вкладу (включно) Вкладник не буде у будь-який спосіб, передбачений ОСОБА_3, ініціювати повернення Вкладу, та відбудеться пролонгація ОСОБА_3, Банк здійснить донарахування процентів за Вкладом з початку чергового Строку Вкладу по День закінчення чергового Строку Вкладу у розмірі конусної процентної ставки на Суму Вкладу*, що складає 24,81% річних» (а.с. 9).

Платіжним дорученням від 20.05.2016 №5040717 позивачем ініційовано переказ грошових коштів в розмірі 15360,00 грн. зі свого поточного рахунку №26205516584201, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», на депозитний рахунок №26203516584203, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на її ж ім’я.

У вказаному платіжному дорученні позивачем зазначено призначення платежу – залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000244618 від 20.05.2016 (а.с.8).

20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-015-000244664 банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство», згідно з пунктом 1.1 якого вкладник вносить, а ОСОБА_3 приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26200516584206 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.21).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного ОСОБА_3 приймає Вклад на наступних умовах: початкова сума вкладу – 15360,00 грн.; строк вкладу – 14 днів; вклад розміщується – з дати укладення договору – 20.05.2016 по 03.06.2016; ОСОБА_3 сплачує проценти – на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ОСОБА_3 сплачує суму вкладу - на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.

Крім того, 20.05.2016 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244664, яким доповнено пункт 2.2 статті 2 «Умови Вкладу» абзацом в редакції наступного змісту: «В разі, якщо з моменту укладення ОСОБА_3 по День закінчення чергового строку вкладу (включно) Вкладник не буде у будь-який спосіб, передбачений ОСОБА_3, ініціювати повернення Вкладу, та відбудеться пролонгація ОСОБА_3, Банк здійснить донарахування процентів за Вкладом з початку чергового Строку Вкладу по День закінчення чергового Строку Вкладу у розмірі конусної процентної ставки на Суму Вкладу*, що складає 24,81% річних» (а.с. 20).

Платіжним дорученням від 20.05.2016 №5040901 позивачем ініційовано переказ грошових коштів в розмірі 15360,00 грн. зі свого поточного рахунку №26205516584201, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», на депозитний рахунок №26200516584206, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на її ж ім’я.

У вказаному платіжному дорученні позивачем зазначено призначення платежу – залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000244664 від 20.05.2016 (а.с.19).

20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-015-000244655 банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство», згідно з пунктом 1.1 якого вкладник вносить, а ОСОБА_3 приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26201516584205 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.24).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного ОСОБА_3 приймає Вклад на наступних умовах: початкова сума вкладу – 15360,00 грн.; строк вкладу – 14 днів; вклад розміщується – з дати укладення договору – 20.05.2016 по 03.06.2016; ОСОБА_3 сплачує проценти – на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ОСОБА_3 сплачує суму вкладу - на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.

Крім того, 20.05.2016 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244655, яким доповнено пункт 2.2 статті 2 «Умови Вкладу» абзацом в редакції наступного змісту: «В разі, якщо з моменту укладення ОСОБА_3 по День закінчення чергового строку вкладу (включно) Вкладник не буде у будь-який спосіб, передбачений ОСОБА_3, ініціювати повернення Вкладу, та відбудеться пролонгація ОСОБА_3, Банк здійснить донарахування процентів за Вкладом з початку чергового Строку Вкладу по День закінчення чергового Строку Вкладу у розмірі конусної процентної ставки на Суму Вкладу*, що складає 24,81% річних» (а.с. 23).

Платіжним дорученням від 20.05.2016 №5040872 позивачем ініційовано переказ грошових коштів в розмірі 15360,00 грн. зі свого поточного рахунку №26205516584201, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», на депозитний рахунок №26201516584205, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на її ж ім’я.

У вказаному платіжному дорученні позивачем зазначено призначення платежу – залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000244655 від 20.05.2016 (а.с.22).

20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-015-000244649 банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство», згідно з пунктом 1.1 якого вкладник вносить, а ОСОБА_3 приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26202516584204 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.10).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного ОСОБА_3 приймає Вклад на наступних умовах: початкова сума вкладу – 15360,00 грн.; строк вкладу – 14 днів; вклад розміщується – з дати укладення договору – 20.05.2016 по 03.06.2016; ОСОБА_3 сплачує проценти – на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ОСОБА_3 сплачує суму вкладу - на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.

Крім того, 20.05.2016 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244649, яким доповнено пункт 2.2 статті 2 «Умови Вкладу» абзацом в редакції наступного змісту: «В разі, якщо з моменту укладення ОСОБА_3 по День закінчення чергового строку вкладу (включно) Вкладник не буде у будь-який спосіб, передбачений ОСОБА_3, ініціювати повернення Вкладу, та відбудеться пролонгація ОСОБА_3, Банк здійснить донарахування процентів за Вкладом з початку чергового Строку Вкладу по День закінчення чергового Строку Вкладу у розмірі конусної процентної ставки на Суму Вкладу*, що складає 24,81% річних» (а.с. 26).

Платіжним дорученням від 20.05.2016 №5040832 позивачем ініційовано переказ грошових коштів в розмірі 15360,00 грн. зі свого поточного рахунку №26205516584201, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», на депозитний рахунок №26202516584204, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на її ж ім’я.

У вказаному платіжному дорученні позивачем зазначено призначення платежу – залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000244649 від 20.05.2016 (а.с.25).

20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-015-000244696 банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство», згідно з пунктом 1.1 якого вкладник вносить, а ОСОБА_3 приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26209516584207 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.30).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного ОСОБА_3 приймає Вклад на наступних умовах: початкова сума вкладу – 15360,00 грн.; строк вкладу – 14 днів; вклад розміщується – з дати укладення договору – 20.05.2016 по 03.06.2016; ОСОБА_3 сплачує проценти – на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935; ОСОБА_3 сплачує суму вкладу - на рахунок Вкладника №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.

Крім того, 20.05.2016 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244696, яким доповнено пункт 2.2 статті 2 «Умови Вкладу» абзацом в редакції наступного змісту: «В разі, якщо з моменту укладення ОСОБА_3 по День закінчення чергового строку вкладу (включно) Вкладник не буде у будь-який спосіб, передбачений ОСОБА_3, ініціювати повернення Вкладу, та відбудеться пролонгація ОСОБА_3, Банк здійснить донарахування процентів за Вкладом з початку чергового Строку Вкладу по День закінчення чергового Строку Вкладу у розмірі конусної процентної ставки на Суму Вкладу*, що складає 24,81% річних» (а.с. 29).

Платіжним дорученням від 20.05.2016 №5040949 позивачем ініційовано переказ грошових коштів в розмірі 15360,00 грн. зі свого поточного рахунку №26205516584201, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», на депозитний рахунок №26209516584207, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на її ж ім’я.

У вказаному платіжному дорученні позивачем зазначено призначення платежу – залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000244696 від 20.05.2016 (а.с.8).

Відтак, судом встановлено, що 20.05.2016 позивачем перераховано зі свого поточного рахунку №26205516584201 в ПАТ «Банк Михайлівський» на свої депозитні рахунки №26203516584203, №26200516584206, №26201516584205, №26202516584204 та №26209516584207 в цьому банку кошти у сумі 76800,00 грн., по 15360,00 грн. на кожний депозитний рахунок.

23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_4

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 строк здійснення тимчасової адміністрації було продовжено з 23 червня 2016 до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.

Листами ЗГ1(К)/12009/1, №ЗГ1(К)/12011 та № ЗГ1(К)/12011/1 від 03.10.2016 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений на рахунок позивача є нікчемним.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 (далі - Закон №4452).

Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону №4452 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

Пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону №4452 визначено, що вклад – це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452 вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами частини 1 статті 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №4452 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Частиною 4 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов’язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов’язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

До матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладами позивача підпадають під визначений перелік.

За правилами статті 27 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур’єр" або "Голос України".

Таким чином, з моменту отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відповідач був зобов’язаний сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, відповідачем не було включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію стосовно позивача, як такої, що має право на відшкодування коштів в розмірі 76800,00 грн., оскільки кошти, що отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також, оскільки кошти, що обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.

Щодо посилань відповідача на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» № 1736-VIII від 15.11.2016 розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452 доповнено пунктом 15 такого змісту:

«15. До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників».

Зазначений закон набув чинності 19.11.2016.

Проте, в даному випадку немає підстав для застосування пункту 15 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452, оскільки не має необхідності в прирівнянні коштів, отриманих позивачем на свій рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання умов укладеного між ними договору до вкладу, оскільки такі кошти й без такого прирівняння відповідають поняттю «вклад», наведеному в п.3 ч.1 ст.2 Закону №4452.

Щодо нікчемності правочинів.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону №4452 визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими закон пов’язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов’язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування твердження про нікчемність правочину з переказу ТОВ «Інвестиціно-розрахунковий центр» на поточні рахунки позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» грошових коштів в розмірі 77018,73 грн. став висновок відповідача про те, що транзакції ТОВ «Інвестиціно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» були вчиненні з порушенням вимог чинного законодавства України.

На думку відповідача вказане свідчить про безпідставне та в порушення вимог чинного законодавства України зарахування на рахунок позивача грошових коштів, що належать ПАТ «Банк Михайлівський».

Суд зазначає, що статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявної в матеріалах справи виписки ПАТ «Банк Михайлівський» вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку на рахунок позивача №26205516584201, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснило перерахунок коштів на загальну суму 76800,00 грн. в рахунок повернення коштів за договорами №980-015-000239494 від 16.05.2016, №980-015-000176576 від 15.01.2016 та №980-015-000189667 від 15.02.2016, також на рахунок позивача №26204516584202, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснило перерахунок відсотків на загальну суму 218,73 грн. за зазначеними договорами.

Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученням зі свого поточного рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону №4452, суд зазначає, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договори №980-015-000239494 від 16.05.2016, №980-015-000176576 від 15.01.2016 та №980-015-000189667 від 15.02.2016 були укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах вказаних договорів.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед позивачем, забезпечуючи рух коштів від ініціатора – ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» до отримувача переказу, тобто позивача.

Також, суд зазначає, що договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Так, само суд не приймає посилання представника відповідача на те, що кошти були зараховані на рахунки позивача всупереч постанови Національного банку України №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», оскільки вказана постанова була прийнята під грифом «Банківська таємниця», а тому позивач з об’єктивних підстав не міг знати про прийняття НБУ такої постанови.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв’язку з недодержанням посадовими особами ПАТ «Банк Михайлівський» вимог законодавства України та вказівок НБУ.

За таких обставин, суд вважає, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого в банку розрахункового рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача включити відомості про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року №14 (далі – Положення №14), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки:

рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити відомості про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч.8 ст.35 Закону №4452).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 щодо не включення даних про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244664 від 20.05.2016, №980-015-000244655 від 20.05.2016, №980-015-000244649 від 20.05.2016, №980-015-000244618 від 20.05.2016 та №980-015-000244696 від 20.05.2016, на загальну суму 76800,00 грн.

Зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000244664 від 20.05.2016, №980-015-000244655 від 20.05.2016, №980-015-000244649 від 20.05.2016, №980-015-000244618 від 20.05.2016 та №980-015-000244696 від 20.05.2016, на загальну суму 76800,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко