Постанова № 70995932, 14.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Головним управлінням Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2017 року та за результатами якої було складено акт, в якому було зафіксовано порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме п.198.3, ст.198, п.200.1, п.204, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року, згідно якого зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 79982,00 грн. Вказане податкове повідомлення – рішення Позивач вважає протиправним, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому таке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позиву, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також,вказує на те, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного вважає, що ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, 14.10.2016 року між ТОВ «DUMA V» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі – продажу транспортного засобу: тягача напівпричепу марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992, що підтверджується договором купівлі - продажу від 14.10.2016 року між ТОВ «DUMA V» та ФОП ОСОБА_4П.(а.с. 22-23) .

17.10.2016 року на виконання умов договору ТОВ «DUMA V» передало, а ФОП ОСОБА_4 прийняла тягач напівпричепу марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992, що підтверджується копією протоколу про передачу транспортного засобу від 17.10.2016 року (а.с 24).

18.10.2016 року ФОП ОСОБА_4 було оплачено ТОВ «DUMA V» вартість тягача напівпричепу марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992 в розмірі 10200,00 Євро, що підтверджується квитанцією про оплату №34/640/000222/000200/BRNO64KK від 18.10.2016 року(а.с.25).

24.10.2016 року ФОП ОСОБА_4 було подано до митних органів України документи про ввезення на митну територію України та розмитнення тягача напівпричепу марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992, а митними оргазми такий транспортний засіб було розмитнено, що підтверджується ВМД №24514 від 24.10.2016 року (а.с 26) .

25.10.2016 року органом реєстрації транспортних засобів Центр 2141 зареєстровано за ОСОБА_4 спеціалізований вантажний сідловий тягач – Е марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992 за реєстраційним номером АО5095ВК, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХО617545 (а.с. 27).

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2017 року та за результатами якої було складено акт №259/07-16-13-03 від 18.04.2017 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме п.198.3, ст.198, п.200.1, п.204, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України(а.с 28-32).

22 квітня 2017 року Головним управлінням Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області було винесено податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року, згідно якого зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 79982,00 грн.(а.с 33).

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушила п.198.3, ст.198, п.200.1, п.204, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомлення - рішенням № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 79982,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі – підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Транспортний засіб вантажний сідловий тягач – Е марки DAF модель FT XF 105, VIN: XLRTE47MS0E942992 за реєстраційним номером АО5095ВК був зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_4

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, посадові особи відповідача виходили з того, що придбаний ОСОБА_4 транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 “Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів”, зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз."а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З актів перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності ОСОБА_4П . є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД _49.41, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ (а.с 17-18), а також Ліцензією №213 Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.04.2016 року, згідно якої позивач здійснює господарську діяльність з дозволених видів робіт: міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями(крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів) (а.с.21).

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Згідно п.6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців).

Таким чином, законодавство України, що регулює порядок реєстрації транспортних засобів не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

У відповідності до ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно пп.14.1.139 п.14.1 ст. 14 ПК України термін "особа" для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Таким чином в даному випадку, судом відхиляються посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень та відповідно до ст.72 КАС України покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні не доведено, доводів позивача не спростовано, а позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняте за наслідками Акту перевірки податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року є таким, що підлягає скасуванню, так як таке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 79982,00 грн. – скасуванню, так як відповідач в даному випадку діяв не в межах та в спосіб визначений чинним законодавством, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області № НОМЕР_1 від 22.04.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної Фіскальної Служби України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39393632, 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, буд. 52) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Руська, буд. 32 код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 799,83 грн. (сімсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят три копійки ), який сплачений згідно квитанції №0280420033 від 04.052017 року .

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.