Постанова № 70995693, 12.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/3221/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольска Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання повторно розглянути звернення та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що 25.07.2017року Позивач зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. До клопотання було додано вичерпний перелік документів та докази знаходження на вказаній земельній ділянці нерухомого майна загальною площею 6227,2 кв.м., власником якого є Позивач, що зобов'язувало Відповідача надати такий дозвіл на розробку проекту землеустрою. 23.08.2017року Відповідач листом відмовив Позивачу у наданні дозволу. На думку представника Позивача, така відмова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Відповідача по справі, в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що порядок передачі земельних ділянок у власність регламентований постановою КМ України від 07.06.2017року №413. Відповідно до даної постанови Відповідачем сформовано і оприлюднений перелік земельних ділянок, які пропонуються передавати у власність в третьому кварталі поточного року. Зазначена Позивачем земельна ділянка не включена до такого переліку.

Представник Відповідача вважає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017року фактично визнано правомірною Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою КМ України від 07.06.2017року №413, а тому Позивачу правомірно було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог ст.ст.81,116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 25.07.2017року Позивач зверталася до Відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту (село Івашківка) на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області і надав графічні матеріали в масштабі 1:34124 та схематичне відображення цієї земельної ділянки (а.с.10-14).

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу цієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність або у користування для ведення особистого селянського господарства.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 23.08.2017 №В-11408/0-10049/6-17 повідомило Позивача про те, що відповідно до вимог постанови КМ України від 07.06.2017року №413 (надалі - Постанова №413) перелік земельних ділянок для передачі у власність в межах норм безоплатної приватизації на території області у третьому кварталі сформовано. До даного переліку не увійшла земельна ділянка, що зазначена в заяві Позивача, а тому Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с17).

Таке оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Зазначена в оскаржуваному листі - рішенні підстава для відмови в наданні такого дозволу прямо протирічить вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа Відповідача від 23.08.2017року встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем в своєму клопотанні від 25.07.2017року:

- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- вимогам генерального плану Новоград-Волинського району, в тому числі села Івашківка ;

- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цієї ж адміністративно-територіальної одиниці;

- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що при розгляді звернення Позивача правомірно були враховані вимоги зазначеної Постанови №413.

По-перше, затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

По-друге, відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Безпідставними є також доводи представника Відповідача щодо врахування при розгляді даного спору постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017року, якою ніби-то визнано правомірною Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

В розумінні вимог ст.72 КАС України не підлягають доказуванню виключно обставини, встановлені судом в адміністративній справі між тими ж самими сторонами. Ті чи інші висновки суду в іншій адміністративній справі між іншими сторонами не можна ототожнювати із такими обставинами, а тому не підлягають врахуванню судом в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний лист Відповідача від 23.08.2017року як рішення за результатами розгляду клопотання Позивача від 25.07.2017року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту (село Івашківка) на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області винесений не на підставі чинного земельного законодавства, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 1 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень частини 2 статті 162 КАС.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 162 КАС, відповідно до якої, суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено та визнається представником Відповідача, що Позивачем до свого звернення від 25.07.2017року долучено всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Більш того, судом встановлено, що Позивач є власником нерухомого майна (зерносклади, кормоцех, свинарники, тощо) загальною площею 6227,2кв.м., що підтверджується дослідженим судом Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16). Вказані об'єкти нежитлової нерухомості розміщені саме на зазначеній Позивачем земельній ділянці.

Позивачем одночасно заявлені позовні вимоги і щодо зобов'язання Відповідача повторно розглянути його звернення і щодо зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою вказаної земельної ділянки. Такі одночасні позовні вимоги за своєю суттю є алогічними.

Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесено до повноважень Відповідача. Разом з тим, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність Відповідача щодо неприйняття такого дозволу за наявності достатніх для цього підстав.

За таких підстав порушене право Позивача підлягає захисту та може бути поновлено виключно шляхом зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту (село Івашківка) на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

За подання вказаного позову, що містить три самостійні позовні вимоги немайнового характеру, Позивачем було сплачено судовий збір лише в розмірі, що відповідає одній позовній вимозі немайнового характеру.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підстави для відшкодування чи стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254,267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправну відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, викладену в листі від 23.08.2017року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 14 грудня 2017 р.