Постанова № 70995682, 08.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/3185/17

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 58732-13 від 22.06.2017 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до податкового повідомлення-рішення позивачу визначена сума податкового зобов'язання за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 58732-13 прийняте в порушення вимог законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ВО1 № 253729 з 24.01.2002 зареєстрована як фізична особа- підприємець (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія А № 098760 з 01.01.2012 ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.11).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач володіє нежилим приміщенням, що знаходиться в місті Овручі Житомирської області по вулиці Правди, буд.15 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2006 та витягу з Державного реєстру правочинів (а.с.29-30).

22.06.2017 Головним управління ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 58732-13 про нарахування ОСОБА_1 суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11609,31 грн (а.с.12).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернулась із заявами-скаргами від 11.08.2017 до начальника Овруцької ОДПІ та Головного управління ДФС в Житомирській області. По суті заяв ОСОБА_1 просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 58732-13 від 22.06.2017 на суму 11609,31 грн, оскільки цей об'єкт нерухомості, являється промисловими нежитловими приміщеннями, який використовується у підприємницькій області суб'єкта господарювання, зареєстрованого відповідно до чинного законодавства (а.с.13-18).

Листом від 16.08.2017 № 968/10/13-00 Овруцька ОДПІ повідомляє позивача про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області може бути оскаржене до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 30 календарних днів (а.с. 19).

Головне управління ДФС у Житомирській області відповіддю від 22.08.2017 на скаргу повідомило ОСОБА_1, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному і судовому порядку. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Тобто вищезгадана скарга на податкове-повідомлення рішення № 58732-13 може бути оскаржена до Державної фіскальної служби України (а.с.21).

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 01.09.2017 направила на адресу Державної фіскальної служби України заяву-скаргу аналогічного змісту (а.с.23-24).

Рішенням ДФС України від 15.09.2017 № 12064(Г)99-99-11-02-01-14 продовжено строк розгляду скарги та витребувано у ГУ ДФС у Житомирській області документи щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 58732-13 (а.с.25).

Відповідно до рішення ДФС України від 31.10.2017 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 22.06.2017 № 58732-13 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 26-28).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача та контролюючого органу вищого рівня, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що у законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко дала визначення поняття промислового підприємcтва чи промислового підприємництва, проте Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належить клас "Будівлі промислові" (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас "Будівлі промислові" (код 1251) та дев’ять підкласів, у тому числі "будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості" (код 1251.7).

Слід відмітити, що Державна фіскальна служба України у листі від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15 "Про надання роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства" також вказує, що з метою з'ясування належності об'єктів нежитлової нерухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ДК 018-2000.

З дослідженого у ході судового розгляду справи копії договору купівлі продажу нежилого приміщення, укладеного 26.12.2006 між підприємством споживчої кооперації "Овруцьке лісовиробниче підприємство" Овруцької райспоживспілки та ОСОБА_1 вбачається, що предметом даного договору є купівля нежилого приміщення лісовиробничого торгівельного підприємства до складу якої входять серед іншого зокрема, склад та будівля пилорами, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".

Приписами ч.5 ст.59 та ч.1 ст.73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення та є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації

Судом встановлено, що 27.01.2016 Овруцькою міською радою Житомирської області на п'ятій сесії сьомого скликання прийнято рішення № 100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м.Овручу", згідно якого встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,75 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Відповідно до п.п.12.3.4. п.12.3. ст.12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 1123,3 м2, що є нежилим приміщенням, яке в розумінні ст.266 ПК України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, на те, що нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами є офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків і зборів у відповідності до п.12.5. ст.12 ПК України, враховуючи наступне.

Закон України від 28.12.2014 N 71-VIII набрав чинності 01.01.2015, а рішення Овруцької міської ради N 100 було прийнято 27 січня 2016 року тобто пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду 2016 календарного року, нарахування ГУ ДФС у Житомирській області податку на нерухоме майно встановленого цим рішенням міської ради на підставі норм ПК України можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 календарного року.

Таким чином, рішення Овруцької міської ради N 100 від 27 січня 2016 року не було оприлюднене в установленому законом порядку, а тому не може бути застосоване у 2016 році до земельної ділянки зареєстрованої у ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для оподаткування придбаного позивачем нежилого приміщення лісовиробничого торгівельного підприємства податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення № 58732-13 від 22.06.2017 підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 22.06.2017 № 58732-13.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 640 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва

Повний текст постанови виготовлено: 13 грудня 2017 р.