Постанова № 70995414, 07.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_5, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0018691703;

- податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0018701703;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 26.06.2015 року №Ф-0017061703;

- рішення від 29.07.2015 року №0018721703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою, оскаржила їх в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проте рішення за результатами розгляду надано їй не було;

- до перевірки були надані всі документи, які підтверджують фактичність та реальність понесених позивачем витрат і їх прямий зв'язок зі здійснюваною позивачем професійною діяльністю;

- контрагентом позивача ФОП ОСОБА_6 надавались послуги, зокрема, перекладу документів, послуги секретаря, підготовка проектів нотаріальних документів, кур’єрські послуги, тобто послуги, які прямо зазначені в Законі України «Про нотаріат», у зв’язку зі здійсненням нотаріусом своїх функцій та обов’язків;

- вимога про сплату боргу містить суттєві недоліки у її оформленні, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позву, надав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що:

- перевіркою встановлено, що надані до перевірки акти прийому-передачі виконаних робіт складені з порушенням законодавчо встановленого порядку оформлення первинних документів, а саме, в наданих актах, які складались поквартально, зазначено про виконання робіт на загальну суму без деталізації конкретного виду, обсягу, вартості виконаних робіт, не містять прізвища та посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Позивачем до складу витрат безпідставно віднесені витрати, не пов’язані з одержанням доходу та суми щодо надання благодійної допомоги;

- позивачем несвоєчасно подано до ДПІ податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку за відповідні звітні періоди з ІІ кварталу 2012 року по ІV квартал 2014 року. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І квартал 2012 року до ДПІ не надано. У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за перевіряємий період приватним нотаріусом не відображались виплати доходу, нарахування та утримання податку з доходів з фізичних осіб при оформленні угод;

- перевіркою правильності нарахування єдиного соціального внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% встановлено його заниження на загальну суму 140216,3 грн.;

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням за результатами розгляду скарги від 21.08.2015 року №Ф-7468/10/04-36-10-07-09 скасовано вимогу від 26.06.2015 року №Ф-0017061703 та вирішено вважати її відкликаною з дня прийняття рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу №507 від 27.05.2015 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1).

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» від 26.06.2015 року №1412/173/НОМЕР_1 (а.с.17-40).

Висновком документальної планової виїзної перевірки встановлені порушення:

- пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 1258801,57 грн., в тому числі за 2012 рік – 515705,43 грн., за 2013 рік – 736500 грн., за 2014 рік – 6596,14 грн. Відповідно до пункту 167.1 статті 167, пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі 209770,01 грн., в тому числі за 2012 рік – 85364,34 грн., за2013 рік – 123416,34 грн., за 2014 рік – 989,42 грн.;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування у загальному розмірі 140216,30 грн., в тому числі за 2012 рік – 73053,27 грн., за 2013 рік – 64874,15 грн., за 2014 рік – 2288,85 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2012 року та несвоєчасне подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за період 2 квартал 2012 року – 4 квартал 2014 року.

На підставі акту перевірки від 26.06.2015 року №1412/173/НОМЕР_1 відповідачем сформовані та направлені позивачу наступні рішення від 29.07.2015 року:

- від 26.06.2015 року вимога №Ф-0017061703 про сплату недоїмки по єдиному внеску у розмірі 140216,30 грн. (а.с.43);

- від 29.07.2015 року податкове повідомлення-рішення №0018691703, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податку у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.41);

- від 29.07.2015 року податкове повідомлення-рішення №0018701703, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 262212,51 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 209770,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 52442,50 грн. (а.с.42);

- від 29.07.2015 року рішення №0018721703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 17559,85 грн. (а.с.44).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями та вимогою, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, рішеннями якої:

- від 21.08.2015 року №7468/10/04-36-10-07-09 вимогу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 26.06.2015 року №Ф-0017061703 скасовано та відкликано з дня прийняття рішення, а скаргу позивача задоволено частково; зобов’язано сформувати та направити платнику вимогу за встановленою формою згідно вимог законодавства (а.с.84-86);

- від 15.09.2015 року №8053/10/04-36-10-07-09 податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0018691703, №0018701703 залишено без змін, рішення від 29.07.2015 року №0018721703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасовано, а скаргу ОСОБА_5 задоволено частково (а.с.91-93).

Вказані рішення були направлені на адресу позивача, проте конверти повернулись до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.87-90, 94-97).

Оскільки позивачем не було отримано рішень за результатом розгляду скарги, позивач не знала та не могла знати про результати оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку.

Про те, що вказані рішення частково не скасовані, позивач дізналась 14.09.2017 року у зв’язку з наявністю запису в системі податкового обліку про непогашену позивачем заборгованість.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов'язок суду забезпечити доступ особи до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача, визнання причин пропуску звернення із даним позовом до суду поважними та поновлення строку звернення до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) отримала свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю 06.04.1999 року №191, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №191 від 06.04.1999 року.

У перевіряємому періоді позивачем віднесено до складу витрат суми оплат за надані послуги в адресу ФОП ОСОБА_6, а саме: у 2012 році – 499500 грн., у 2013 році – 735000 грн.

Так, 01.10.2012 року між приватним нотаріусом ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_6 укладено договір №1, згідно умов якого ОСОБА_5 доручає, а ОСОБА_6 приймає на себе зобов’язання по наступній діяльності: друкарські роботи, надання послуг щодо копіювання. Відповідно до розділу 2 договору ОСОБА_6 зобов’язується: додержуватись таємниці вчинюваних нотаріальних дій; результат проведеної роботи оформлювати у вигляді відповідних документів; дотримуватись вимог якості у виконанні вказаних робіт. ОСОБА_5 зобов’язується: своєчасно проводити розрахунки за виконану роботу; здійснювати прийом виконаних робіт. Пунктом 3 визначено, що договір діє протягом п’яти років з моменту його підписання та може бути пролонгований за згодою сторін (а.с.117).

08.10.2012 року між приватним нотаріусом ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору від 01.10.2012 року №1, якою викладено пункт 1.1 договору в наступній редакції: ОСОБА_5 доручає, а ОСОБА_6 приймає на себе зобов’язання по наступній діяльності: підготовка проектів нотаріальних документів; офісні адміністративні послуги; надання послуг перекладу документів; ведення консультаційної роботи; виготовлення копій документів, виписок з них, фотокопіювання; ведення нотаріального діловодства; відстеження змін в законодавстві; послуги секретаря; друкарські послуги; послуги з оброблення даних; кур’єрські послуги; надання інших допоміжних комерційних послуг (а.с.118).

На підтвердження виконання умов договору сторонами договору складені акти здачі-приймання виконаних робіт:

- від 31.12.2012 року про те, що за період з 01.10.2012 року до дати підписання акта виконавець надав, а замовник прийняв роботи на суму 499500 грн. (а.с.119);

- від 31.03.2013 року про те, що за період з 01.01.2013 року до дати підписання акта виконавець надав, а замовник прийняв роботи на суму 30000 грн. (а.с.120);

- від 30.06.2013 року про те, що за період з 01.04.2013 року до дати підписання акта виконавець надав, а замовник прийняв роботи на суму 45000 грн. (а.с.121);

- від 30.09.2013 року про те, що за період з 01.07.2013 року до дати підписання акта виконавець надав, а замовник прийняв роботи на суму 120000 грн. (а.с.122);

- від 31.12.2013 року про те, що за період з 01.10.2013 року до дати підписання акта виконавець надав, а замовник прийняв роботи на суму 540000 грн. (а.с.123).

Оплата за надані послуги здійснена квитанціями, виписаними ФОП ОСОБА_6 від 31.12.2012 року на суму 499500 грн., від 31.03.2013 року на суму 30000 грн., від 30.06.2013 року на суму 45000 грн., від 30.09.2013 року на суму 120000 грн., від 31.12.2013 року на суму 540000 грн. (а.с.124-128).

На підставі наданих до перевірки документів, перевіряючими зроблено висновок про те, що у зв’язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, не має можливості встановити, що послуги можуть вважатись пов’язаними з нотаріальною діяльністю позивача та пов’язаними з отриманням доходу у 2012-2013 роках.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі – Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як зазначено в статті 9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

За період жовтень 2012 року – грудень 2013 року ФОП ОСОБА_6 виконані для позивача роботи на загальну суму 1234500 грн. за підготовку проектів нотаріальних документів; офісних адміністративних послуг; надання послуг перекладу документів; ведення консультаційної роботи; виготовлення копій документів, виписок з них, фотокопіювання; ведення нотаріального діловодства; відстеження змін в законодавстві; послуги секретаря; друкарські послуги; послуги з оброблення даних; кур’єрські послуги; надання інших допоміжних комерційних послуг згідно з додатковою угодою від 08.10.2012 року.

З аналізу наданих позивачем до перевірки та до суду копій документів, судом встановлено, що акти здачі-приймання виконаних робіт носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору і не конкретизують надання послуг та в якому обсязі вони надані, з їх змісту неможливо встановити в якій кількості та яким чином визначалась калькуляція за надані послуги.

В актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначено осіб, які виконували роботи для позивача за договором №1 від 01.10.2012 року, а тому неможливо встановити чи виконувались роботи безпосередньо ФОП ОСОБА_6 або до виконання робіт залучались інші особи, та чи взмозі фактично виконати роботи на заявлену суму у відповідному розмірі одна особа.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у перевіряємому періоді у позивача працювали ще 2 найманих працівника на підставі трудового договору.

Суду не надано обґрунтованих пояснень щодо мети надання та використання вищезазначених послуг ФОП ОСОБА_6 у визначеному об’ємі та вартості, а також щодо доцільності та економічної вигоди отримання вищевказаних послуг протягом жовтня 2012 року - грудня 2013 року приватним нотаріусом.

Надані первинні документи не можуть бути належним доказом реальності здійснення господарської операції та отримання економічної вигоди.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій в заявлених сумах між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, на виконання яких вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ОСОБА_5 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Актом перевірки, також встановлено, що ОСОБА_5 включено до складу витрат кошти, сплачені у вигляді благодійної допомоги (1500 грн.), для придбання господарських товарів, не пов’язаних з нотаріальною діяльністю, та не підтверджених наявними документами.

Відповідно до пункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 178.3 статті 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні підтверджено включення позивачем до складу витрат суми благодійної допомоги, що відповідно до зазначеного підпункту не підлягає включенню до складу витрат, оскільки не пов’язана з нотаріальною діяльністю, та визнано неправомірність вказаних дій зі сторони позивача.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На позивача, як платника податків покладається обов’язок підтвердження відповідними документами включення до складу витрат сум, пов’язаних з професійною діяльністю. Позивачем ані до перевірки, ані до суду не надано документів на підтвердження правомірності включення до складу витрат операції з придбання господарських товарів, не пов’язаних з нотаріальною діяльністю, та не підтверджених наявними документами.

Отже, що в порушення зазначених норм позивачем не було надано ні до перевірки, ні до суду документів, підтверджуючих формування витрат та включення їх до показників податкової звітності в 2012-2014 роках у спірних сумах.

Відповідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі пункту 123.1 статті123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей (за ф.1-ДФ) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_5 встановленого Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020.

Позивачем несвоєчасно надано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за відповідні звітні періоди з ІІ кварталу 2012 року по ІV квартал 2014 року. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за І квартал 2012 року до контролюючого органу не надано. У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за перевіряємий період приватним нотаріусом не відображались виплати доходу, нарахування та утримання податку з доходів з фізичних осіб при оформленні угод.

Представник позивача, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0018691703 про застосування штрафу на суму 510 грн., визнав наявність цього порушення, проте зазначив на неправомірності застосування штрафу за ПК України, оскільки за зазначене порушення до позивача має бути застосована адміністративна відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Твердження представника позивача спростовується нормами ПК України, якими встановлено обов’язок подання податкових розрахунків позивачем та визначено порядку та розміри накладення штрафних санкцій за їх неподання.

Так, згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 119.2 статті 119 ПК України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Отже, застосування контролюючим органом штрафної санкції у розмірі 510 грн. є правомірним, а податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0018691703 таким, що прийнято в межах повноважень ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Щодо позовних вимог позивача про скасування вимоги від 26.06.2015 року №Ф-0017061703 про сплату недоїмки по єдиному внеску у розмірі 140216,30 грн. та рішення від 29.07.2015 року №0018721703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 17559,85 грн., суд звертає увагу, що вказані рішення були скасовані ГУ ДФС у Дніпропетровській області в порядку адміністративного оскарження рішеннями від 21.08.2015 року №7468/10/04-36-10-07-09 та від 15.09.2015 року №8053/10/04-36-10-07-09.

Згідно з пунктом 4.4 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 року №452 (далі – Порядок №452), який був чинний на момент прийняття рішення за результатами розгляду скарг позивача, орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень:

- залишає вимогу або рішення, що оскаржуються, без змін, а скаргу - без задоволення;

- скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині;

- скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу;

- направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального органу доходів і зборів;

- залишає скаргу без розгляду.

Пунктом 4.5 Порядку №452 визначено, що у разі скасування вимоги або рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення органу доходів і зборів вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного органу доходів і зборів.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом вимога від 26.06.2015 року №Ф-0017061703 та рішення від 29.07.2015 року №0018721703 є скасованими ГУ ДФС у Дніпропетровській області та не створюють для позивача обов’язків, пов’язаних зі сплатою сум з єдиного внеску, що нараховані вказаними рішеннями.

Отже, за результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 року №0018691703 та №0018701703, та відсутність правових підстав для повторного скасування вимоги від 26.06.2015 року №Ф-0017061703 та рішення від 29.07.2015 року №0018721703.

З системного аналізу обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адмніністративного позову ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2017 року