Рішення № 70990469, 12.12.2017, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 3

Справа №303/3746/17

2/303/1956/17

Номер рядка стат. звіту - 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді Камінського С.Е.

при секретарі Чудіна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 16.12.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7487,77 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв’язку з чим, станом на 08.06.2017 року має заборгованість 12137 грн., яка складається з наступного: 4387 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 1 грн. 46 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 5616 грн. 32 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 2131 грн. 31 коп. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги задоволити з підстав наведених в позові та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та просив суд застосувати строки позовної давності.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7487,77 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та

Стр. 2 із 3

банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв’язку з чим, станом на 08.06.2017 року має заборгованість 12137 грн., яка складається з наступного: 4387 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 1 грн. 46 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 5616 грн. 32 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 2131 грн. 31 коп. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностроння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. До того ж, перебіг позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов’язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Представник відповідача заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин та просив відмовити з цих підстав у позові.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем був здійснений 24.03.2014 року у розмірі 600 гривень (а.с. 4), а представник позивача звернувся до суду 05.07.2017 року. Також судом встановлено, що будь-яких дій, які б свідчили про переривання позовної давності до вимоги відповідачем вчинено не було, підстав для поновлення пропущеного строку позивач не навів, а тому банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт того, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду за захистом порушеного права з пропущенням встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, суд приходить до висновку, що слід відмовити у позові з цих підстав.

Стр. 3 із 3

Керуючись ст.ст. 256, 267, 526, 527, 530, 610, 629, 1049, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати (сплачений при поданні позовної заяви судовий збір) віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий С.Е. Камінський