Ухвала суду № 70990051, 07.12.2017, Селидівський міський суд Донецької області

242/5098/17

2-з/242/22/17

УХВАЛА

Іменем України

07 грудня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Переясловської Ю.А., при секретарі Островерховому Д.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спадковому майні,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спадковому майні.

06.12.2017 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль марки «ВАЗ-21099020» номер шасі (кузова, рами) Y6D21099076038542, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належала на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_3, який помер 14.09.2016 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що накладення арешту на зазначене рухоме майно, яке перебуває у користуванні відповідача, є співмірним заявленим вимогам та не дасть змоги ОСОБА_2 продати вищевказаний автомобіль чи то привести його до непридатного стану.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які приймають участь у справі, може прийняти міри по забезпеченню позову. Забезпечення позову можливе у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Частиною 2 ст. 151 ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з яким потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, із обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши обґрунтування заяви та додані до неї докази, суд вважає, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає, оскільки заявником не надано жодного доказу в підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Слід також зазначити, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Одночасно, відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу, що автомобіль марки «ВАЗ-21099020» номер шасі (кузова, рами) Y6D21099076038542, реєстраційний номер НОМЕР_1, взагалі перебував у власності спадкодавця ОСОБА_3,

Відповідно до абз. 3 ч. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

До заяви про забезпечення позову, позивачем додано поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серія АА/7781424, зокрема з якого вбачається, що страхувальником спірного автомобіля в 2011 році був ОСОБА_4, що в свою чергу, також виключає можливість вжиття вищевказаного виду забезпечення позову без надання позивачем належних доказів, оскільки це може вплинути на права та інтереси інших власників чи то співвласників.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. ст. 151, 153 ЦПК України, постановами Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спадковому майні – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення, у разі, якщо ухвалу було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, то апеляційна скарга подається в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя