Постанова № 70990025, 11.12.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3783/17

Провадженя№ 2-а/266/185/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 м.Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбанової Н.М.,

при секретарі - Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та спонукання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та спонукання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він здобув право на отримання державної пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3, яке видане Пенсійним фондом України. Раніше він був зареєстрований та постійно проживав в м. Макіївка, Донецької області, де перебував на обліку у Пенсійному фонді та отримував пенсію. У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де він мешкав, було припинено здійснення повноважень відповідного органу Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. В грудні 2014 року він звернувся до відповідача з заявою про взяття його на облік та виплату пенсії. Саме з цього часу відповідач нараховував йому пенсійне забезпечення у розмірі 2180 гривень, але починаючи з березня 2016 року без правових підстав припинив виплату пенсії. Будь якої інформації щодо прийняття рішення про припинення виплати пенсії від відповідача, як це вимагає законодавство, йому не надходило. Повідомити дані про наявність такого рішення, про дату та інші його реквізити, за його наявності, у телефонній розмові працівники відповідача йому відмовились. Вважає, що відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права, тим самим позбавивши його єдиного джерела для існування. Просить визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області щодо невиплати йому пенсії з березня 2016 року, зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсію та виплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2016 року.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в особі Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, надав суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, посилаючись на те, що з 01.03.2016 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 була взята на облік в управлінні з управління ПФУ в Розівському районі Запорізької області. З 01.04.2017 року ОСОБА_1 не було внесено у відомості на виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання, відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (Комісією) складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за встановленою формою. Комісія розглядає питання про призначення(відновлення) або про відмову у призначенні(відновленні) відповідної соціальної виплати протягом 5 робочих днів з дня отримання такого подання. У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органу, що здійснює соціальні виплати. Таким чином, поновлення пенсії позивачу можливе лише на підставі рішення комісії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого 19.12.2009 р. серія НОМЕР_2 Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, довічно (а.с. 8).

Згідно довідки від 03.08.2016 року № НОМЕР_1, виданої УПСЗН Приморського району ММР, ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, внутрішньо переміщена, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8).

01.03.2016 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 була взята на облік в управлінні з управління ПФУ в Розівському районі Запорізької області.

З 01.04.2017 року ОСОБА_1 не було внесено у відомості на виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058-IV.

Відповідачем не надано до суду відомостей, щодо прийняття Центральним об'єднаним управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

В своїх запереченнях Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області зазначає, що відсутність внутрішньо-переміщеної особи за фактичним місцем проживання є порушенням умов для отримання соціальних виплат відповідно до Закону № 1706-VII.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За змістом статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

У матеріалах справи відсутні будь які підтвердження щодо скасування, чи визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.08.2016 року № НОМЕР_1, виданої УПСЗН Приморського району ММР (а.с.8).

Таким чином, суд спростовує доводи відповідача з приводу не проживання внутрішньо переміщеної особи на території, підконтрольній українській владі. Обставини справи не суперечать положенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанові Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Суд вважає за необхідне застосувати положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обовязків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена пенсійним органом без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначає, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, зокрема, відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_1Ф, суд приходить до висновку щодо безпідставного припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року, тому порушене право особи підлягає відновленню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з березня 2016 року.

Керуючись ст. ст.158,159,163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області поновити виплату належної ОСОБА_1, пенсії з 01 березня 2016 року з виплатою виниклої заборгованості.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Маріуполя Донецької області може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Курбанова Н. М.