Рішення № 70988465, 07.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15007/16-ц

Провадження № 2/263/381/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі у цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24.11.2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу у розмірі 115136 гривень солідарно. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

13.12.2010 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики – поруки на суму 8000 гривень. Поручителем за договором виступив відповідач ОСОБА_3 борг до теперішнього часу не повернуто. Строк повернення боргу 13.02.2014. Проценти за договором позики з 13.12.2010 по 13.12.2016 склали 57600 грн., інфляція на суму боргу з березня 2014 року по жовтень 2016 року – 7536 грн.; три відсотки річних з 13.02.2014 по 13.12.2016 складає 680 грн., пеня з 13.02.2014 по 13.12.2016 складає 41320 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти позову заперечувала, зазначивши, що борг за договором повернуто, про що було складено письмовий документ, крім того її примірник договору іншого змісту, але минуло вже багато часу, тому письмові докази не збереглися. У подальшому у судові засідання не прибула.

Вдповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності відповідача за участю його представників.

Представник відповідачів ОСОБА_4 зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки борг було повернуто відповідачами, крім того просить застосувати сроки позовної давності до вимог позивача, у подальшому у судові засідання не прибула, про час та місце розгляд справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Вимогами ст. 27 ЦПК України передбачено, що сторони у цивільній справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої права и виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 157 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, взявши до увагу заяву позивача та з урахуванням того, що справа перебуває в провадженні суду значний час, її розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями сторони відповідачів, наявності достатності часу відповідачеві для надання своїх заперечень проти позову та керуючись вимогами ст. 169 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.

Суд, вислухавши відповідача та представника відповідачів, дослідивши наданий доказ позивачем, а саме договір позики - поруки від 13.12.2010 року, матеріли справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У п. 7 Договору позики – поруки від 13.12.2010 року, який слідує після п.6 та п.7, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначено, що ОСОБА_2 отримала суму позики у сумі 8000 гривень, зі строком повернення 13.02.2014 року.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути суму позики в строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

13.12.2010 року позики – поруки, відповідач ОСОБА_3 узяв на себе зобов’язання позичальника ОСОБА_2 по поверненню позики на умовах даного договору, як поручитель.

У пункті 9 Договору позики – поруки від 13.12.2010 року, зазначено, що позичкодавець зобов’язаний повідомити поручителя про порушення позичальником даного договору та необхідності поручителю виконати зобов’язання позичальника перед позичкодавцем. Поручитель зобов’язується виконувати перед позичкодавцем усі невиконані зобов’язання позичальника за даним договором установлений позичкодавцем строк. Строк дії договору поруки до 13 лютого 2019 року.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 травня 2012 року (справа № 6-33цс12), умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-53цс14), виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або встановленого договором поруки. Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу в межах строку дії договору поруки.

Позика у розмірі 8000 гривень відповідачами не повернута та після спливу строків договорів позики, проценти за користування позикою складають 10% на місяць від суму боргу (п.1 Договору позики – поруки від 13.12.2010), позивач у позові зазначає, що з 13.12.2010 по 13.12.2016 їх розмір становить 57600 гривень; сума інфляційних збитків за період з березня 2014 по жовтень 2016 року склала 7536 грн., три відсотки річних - 680 грн.

Відповідно до п. 3 Договору, при несвоєчасному поверненні позики чи сплаті відсотків позичальник зобов’язується сплатити позикодавцеві пеню, відповідно до ст.ст. 549-542 ЦК України, в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення, повернути борг з розрахунку інфляції та 3 відсотків річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

З огляду на вказане суд вважає, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості в частині тіла позики, процентів та інфляційних витрати, оскільки ці вимоги основані на умовах договору сторін та чинному законодавстві.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене: с. Бердянське Першотравневий район (Бердянська сільська рада), Донецька область.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь суми пені за період з 13.02.2014 року по 13.12.2016 року в розмірі 41320 гривень.

При цьому, враховуючи, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки складає 1 рік, відповідач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», нарахування пені на суму заборгованості за договором позики-поруки від 13.12.2010 року, укладеним між позивачем та відповідачем, є неправомірним, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, то суд виходить з натсупного.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Тобто позика за договором позики-поруки від 13.12.2010 повинна бути повернута 13.02.2014, з цього часу починається перебіг строку позовної давності, який встановлений за загальними правилами у три роки, тому в даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності, що стосується вимог про стягнення основного боргу. Однак, суд вважає можливим застосувати строк позовної давності до вимог, що стосуються стягнення відсотків за користування позикою за період з 13.12.2010 по 12.12.2013 та задовольнити вимоги в частині стягнення відсотків за договором позики – поруки від 13.12.2010 року за останні три роки, тобто з 13.12.2013 по 13.12.2016 року, що складає 36 місяців та дорівнює 28800 грн. (8000 грн. *10% : 100 * 36 міс.), оскільки у п.1 зазначеного договору проценти сплачуються щомісячно не пізніше 13 числа кожного місяця, тобто заборгованість виникала кожного місяця.

Таким чином, солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума позики у розмірі 8000 гривень, проценти за користування позикою за період з 13.12.2013 по 13.12.2016 у розмірі 28800 гривень, інфляційні 7536 грн. за період з березня 2014 року по жовтень 2016 року; з відсотки річних за період з 13.02.2014 по 13.12.2016 у розмірі 680 гривень, що загалом складає 45016 грн.

Заперечення відповідачів про відсутність боргу за договром позики суд відхиляє, оскільки будь-яких письмових доказів на спростування доводів позивача суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 448,89 гривень, пропорційно задоволених позовних вимог, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Розрахунок сплати судового збору: ціна позову 115136 грн., 1 % від ціни позову дорівнює 1151 грн., тобто та сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити при зверненні до суду з даним позовом. Позовні вимоги задоволені на суму 45016 грн., що складає 39 % від заявлених позовних вимог, тобто 39% від 1151 грн. складає 448,89 гривень.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 88, 174, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 589, 590, 614, 615, 625, 1049 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики – поруки від 13.12.2010 року, станом на 13.12.2016 року в розмірі 45016 (сорок п’ять тисяч шістнадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 224,45 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 224,45 гривень.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя