Ухвала суду № 70988415, 12.12.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.12.2017

227/3972/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м.Добропілля

Слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., дослідивши клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області - Товкач В.В., яке погоджено прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Філімановським М.А. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 120140500000001139 від 10.12.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.341 КК України, -

в с т а н о в и в:

12.12.2017 року до суду надійшло вищевказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт, в рамках вказаного кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.341 КК України, на приміщення ТОВ «Делікатес» (код ЄРДПОУ 32342005) за адресою Донецька область, м.Харцизьк, вул.Вокзальна,68.

Дослідивши клопотання та додані до нього копії документів, вважаю, що клопотання підлягає поверненню прокурору на підставі ч.3 ст.172 КПК України виходячи з такого.

За змістом ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, в клопотанні перелічені завдання арешту майна, які зазначені в абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України і зазначено, що метою арешту є забезпечення збереження речових доказів, припинення злочинної діяльності, а також попередження нанесення майбутніх збитків, що можуть бути заподіяні неправомірними діями особами, що фактично здійснюють розпорядження майном, а саме приміщенням за адресою Донецька область, м.Харцизьк, вул.Вокзальна,68.

Але, в порушення наведених в ч.2 ст.171 КПК України законодавчих приписів подане клопотання взагалі не містить обґрунтування необхідності арешту майна - будівлі за адресою Донецька область, м.Харцизьк, вул.Вокзальна,68, а саме не зазначено яким чином за допомогою накладення арешту на вказане приміщення зможе бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням до суду.

Зі змісту клопотання слідчого та доданих до нього копій документів(які належним чином не завірені) взагалі не вбачається, хто ж є власником приміщення, яке планується арештувати, на якій правовій підставі ТОВ «Делікатес» користувалося вказаним приміщенням. Документів, з яких можливо було б встановити вказані обставини слідчим не додано.

Вказані обставини позбавляють суд можливості здійснити розгляд даного клопотання, яке відповідно до ч.1 ст.172 КПК України розглядається, в тому числі і за участю власника майна, яке є предметом розгляду даного клопотання.

Крім того слід зазначити, що і за змістом клопотання, і за змістом витягу з кримінального провадження № 120140500000001139 фабула справи викладена дуже абстрактно та неконкретно.

В клопотанні взагалі не зазначено правової кваліфікації кримінального правопорушення, а лише є вказівка на статтю КК України.

Втім, положеннями ст.341 КК України передбачена кримінальна відповідальність саме за захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Тобто, з вищевказаної норми вбачається, що арешт майна може полягати у забороні його відчуження, розпорядження та/або користування ним.

Слідчий звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна взагалі не зазначає, в якій спосіб він просить накласти арешт на майно (яку заборону слід встановити).

Згідно з ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що подане слідчим клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України, воно підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст.170-173, 132 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області - Товкач В.В., яке погоджено прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Філімановським М.А. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 120140500000001139 від 10.12.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.341 КК України- повернути прокурору Костянтинівської місцевої прокуратури та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали слідчим для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Здоровиця