Рішення № 70982635, 08.12.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9310/16-ц

Провадження №2/592/188/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі: судді Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, стягнення подвійного розміру завданих збитків, моральної шкоди та повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав у судовому засіданні разом з його представником, та вимоги мотивують тим, що 01.07.2010 року між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір доручення про представництво його інтересів, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «ТЕХНОГЕРМ». Задля посилення представницьких можливостей та результативності в досягненні інтересів його ОСОБА_1, останнім було передано ОСОБА_3 частину належної ОСОБА_1 частки в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» в розмірі 32%, шляхом укладення договору дарування.

Відповідач ОСОБА_3, всупереч положенням п. 3 ст. 238 ЦК України, діючи від його імені, як представник за довіреністю №3-364 від 01.07.2010 року, вчиняючи правочини в своїх інтересах, зловживаючи правами, зменшив належну йому - ОСОБА_1 частку в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» з 65% до 33%, а згодом, ставши в протиправний спосіб, заволодів і часткою в 35% в статутному фонді, що належала ОСОБА_5 Після вчинення вказаних дій ОСОБА_3 заволодів 67% в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», що дало йому можливість одноосібно контролювати всі управлінські та фінансові питання діяльності підприємства. ОСОБА_3 протиправними діями безпідставно заволодів майном, належного ОСОБА_1 - часткою 32% в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», чим завдав йому збитків в розмірі 7200 грн та моральної шкоди, за попередньою оцінкою, в 1000 грн.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування від 05.08.2010 року та застосувати до нього правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, стягнувши з відповідача на його користь подвійний розмір завданих збитків в сумі 14400 грн, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн та повернути ОСОБА_1 безпідставно набуте відповідачем майно - частку 32% в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» та стягнути судові витрати.

Відповідач разом з представником в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, пояснив, що ОСОБА_1 ніколи не звертався до нього як до адвоката за правовою допомогою, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як адвокатом, ніколи не укладалося будь-яких усних чи письмових правочинів, в тому числі договору доручення на представництво інтересів позивача як учасника ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» та договорів про надання правової допомоги. 01.07.2010 року ОСОБА_1 з усною домовленістю з ОСОБА_3, як фізичною особою (жодним чином не як з адвокатом), видав йому довіреність на представництво інтересів позивача як учасника ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», оскільки ОСОБА_1 не бажав зустрічатися на загальних зборах учасників ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» з ОСОБА_5

30.06.2010 року, в результаті перемовин, ОСОБА_3 погодився із пропозицією ОСОБА_1 набути у власність 32% частки статутного капіталу ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» шляхом укладання відповідного договору дарування 32% частки статутного капіталу ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» номінальною вартістю 2400 грн, з усіма витратами за рахунок відповідача, з метою включення ОСОБА_3 до складу учасників ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ». Таким чином, договір дарування відповідає вимогам чинного законодавства України, є дійсним і не має жодних підстав визнання його недійсності. Також відповідач зазначив, що у червні 2011 року ОСОБА_5 зробила пропозицію ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викупити належні їй 35% частки номінальною вартістю 7875,00 грн у статутному капіталі ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» за 100000,000 грн, на що ОСОБА_1 відмовився, а ОСОБА_3 погодився, та з дозволу позивача викупив 35% у статутному капіталі ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», що належала ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_5, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, зазначила, що після смерті чоловіка вона в порядку спадкування отримала частку у статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ". Влітку 2010 року на її адресу стали надходити листи від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про обов"язкову явку на збори засновників, які відбувалися в м. Суми по вул. Казацький Вал. ОСОБА_3 на зборах був як представник ОСОБА_1 на підставі доручення. З ОСОБА_1 вона не спілкувалась, знає через ОСОБА_3, що ОСОБА_1 подарував останньому частку у статутному капіталі ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ", про обставини укладання цього договору їй не відомо.

Позивач ОСОБА_1 допитаний у судовому засідання як свідок суду пояснив, що ОСОБА_3 він знає давно, він зять його співзасновника товариства Пермінова, яке складалося з трьох засновників його, Пермінова та його сина ОСОБА_6, який помер у 2007 році. В 2008 році з засновників вибув Пермінов, і він залишився з невісткою ОСОБА_5 у двох.01.07.2010 року він надав довіренність ОСОБА_3 представляти його інтереси в товаристві, від його імені та підписувати деякі документи, щоб він захистив його інтереси перед німецькою фірмою та невісткою ОСОБА_5 В подальшому він 05.08.2010 року уклав договір дарування, який вважає укладений під впливом обману з боку ОСОБА_3, якого він вважав адвокатом та порядною людиною, який його запевнив, що дарування не буде мати ніяких наслідків, вважав, що у нього залишається 65 % часток товариства. В 2012 році він передав керівництво товариством ОСОБА_3 за своїм станом здоров"я. В червні 2016 року він дізнався, що ОСОБА_3 його обманув. Мета подарунку була налагодити відносини з невісткою ОСОБА_5, але він з нею до цього часу не спілкується.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працювала у ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ" на посаді секретаря з 2006 по 2013 рік. В 2010 році у товаристві з"явився ОСОБА_3, коли виникли проблеми в товаристві, він є родичем пермінова, колишнього засновника товариства та його ОСОБА_1 запросив улагодити конфлікт між ним та невісткою ОСОБА_5. ОСОБА_3 вирішував конфлікт на підприємстві та в подальшому став співвласником компанії разом з ОСОБА_1 Директором був ОСОБА_1, який мав свій кабінет та устав підприємства у нього був в сейфі, ОСОБА_3 був заступником директора по розвитку, та займав інший службовий кабінет разом з ОСОБА_8. ОСОБА_1 був дуже шепетильний до документів товариства, ретельно їх вичитував перед тим, як підписати. В 2012, 2013 роках ОСОБА_1 відійшов від справ у товаристві та директором став ОСОБА_3. Про договір дарування між ними їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він за сумісництвом з 2000 року працює у ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ" головним бухгалтером. Те, що ОСОБА_3 є адвокатом йому нічого не відомо, його адвокатського свідоцтва він не бачив. Приблизно десь у 2011 р. були зміни до уставу товариства, який знаходився в сейфі в кабінеті директора ОСОБА_1 Директор ОСОБА_1 дуже вдумчиво відносився до підписання документів, обов"язково їх перечитував перед підписанням. Коли йому, як головному бухгалтеру потрібен був Устав товариста, то йому надавали копію. Конфлікт на підприємстві був міжлічностний між ОСОБА_1 та його невісткою ОСОБА_5, але на роботу підприємства конфлікт ніяким чином не вплинув. Знає, що ОСОБА_1 видавав довіренність ОСОБА_3 на налагодження стосунків з немецькою фірмою. Про укладення договору дарування він знає зі слів, його ця інформація не стосується.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює в іншій фірмі Техногерм -насос та є партнером по бізнесу з ОСОБА_1 В 2009 році з"явився ОСОБА_3, який налагоджував конфлікт між ОСОБА_1 та його невісткою ОСОБА_5 Проте, що ОСОБА_3 займається адвокатською діяльністю йому нічого не відомо. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніяких конфліктів на підприємтсві не було. Про договір дарування йому начого не відомо.

Свідок ОСОБА_10,суду пояснив, що про договір дарування він нічого пояснити не зможе, оскільки йому нічого не відомо, хто кому і що подарував. В ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ" він працює за сумісництвом та директором був ОСОБА_1. В якому році ОСОБА_1 представив ОСОБА_3., як співробітника він не пам"ятає, але на підприємстві ОСОБА_3 навів порядок. ОСОБА_1 відсторонився від роботи та директором став ОСОБА_3, який був колишним працівником ПАТ "СНВО", де працював юристом.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що Перменов був його керівником у ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ" і коли прийшов Гуров на підприємство, на прохання ОСОБА_1, він у товаристві не працював. Про їх відносини йому нічого не відомо, на засіданнях співвласників він не був. Зі слів оточуючих він занає ОСОБА_3, як гарного юриста. Про договір дарування йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її родичем та у 1997 році він був присутнім на їх весіллі з ОСОБА_12 в якості гостя. ОСОБА_3 отримав у 2003 році свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, але не працював адвокатом. Знає, що чоловік у 2010 році уклав договір дарування, частину статуту йому подарував ОСОБА_1, який в подальшому привів його на підприємство ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ", де чоловік працював на посаді заступника директора. Через два або три роки після укладення договору дарування ОСОБА_13 пішов на пенсію, а ОСОБА_3 став директором.

Свідок ОСОБА_14 пояснив у судовому засіданні, що договору дарування він не бачив. Працює в ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ" інженером-конструктором з 01.06.2010 року. На підприємстві директором був ОСОБА_1, влітку 2010 року він познайомився з ОСОБА_3, який став заступником директора. Всі важливі документи підприємства зберігалися в сейфі директора ОСОБА_1 під ключ. Про те, що ОСОБА_3 є адвокатом йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_15, суду пояснила, що дійсно вона працюючи державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори посвідчувала довіренність від імені ОСОБА_1 на ім"я ОСОБА_3, також посвідчувала договір дарування між тими ж особами. Всі матеріали нотаріальної справи знаходяться у державній нотаріальній конторі. Всі події відбувалися сім років тому. Договір посвідчувався відповідно з діючим порядком, засвідчені особи, їх дієздатність, роз"яснювалися права та обов"язки, сторони прочитали та погодилися з проектом договору дарування.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку третьої особи, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір доручення про представництво ОСОБА_3 інтересів ОСОБА_1, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ТЕХНОГЕРМ» з усіх питань, пов'язаних із статутною діяльністю товариства, що підтверджується копією довіреності №3-364 від 01.07.2010 року (а.с.5).

Станом на 05.08.2010 року належна ОСОБА_1 частка в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» складала 65%, частка у розмірі 35% - належала ОСОБА_5 (а.с.112).

Відповідно до договору дарування серії ВМХ №579153 від 05.08.2010 року ОСОБА_1 "дарувальник" передав "обдарованому" ОСОБА_3 частину частки в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», що складає 32% від всього статутного фонду, вартістю 2400 грн (а.с.7).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.06.2011 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» у розмірі 35% від всього статутного капіталу товариства (а.с.126).

26.07.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 створено ТОВ «ЛМП-Техногерм» (з основним видом економічної діяльності код 74.20.1 «Діяльність у сфері інжинірингу»), на рівних корпоративних правах (50% на 50%) у статутному капіталі товариства, 100% якого складає 20000,00 грн., що підтверджується протоколом №01-2010 установчих зборів ТОВ «ЛМП-Техногерм» від 26.07.2010 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №952116 (а.с.39-49). Згідно наказу №1 ТОВ «ЛМП-Техногерм» від 04.08.2010 року Товариство набуло статусу юридичної особи, директором обрано ОСОБА_3 (а.с.50).

В протоколі загальних зборів ТОВ «ЛМП-Техногерм» від 08.08.2011 року визначено порядок продажу часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та укладання з покупцями відповідних договорів купівлі-продажу, відповідно до довідок №1/11-8 та №1/11-9 від 10.08.2011 року (а.с.61-65).

Згідно з повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 22.08.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.08.2014 року внесено запис №16321110014007901 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ЛМП-Техногерм» (а.с.78).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 4лс ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» від 01.10.2010 року, ОСОБА_3 з 01.10.2010 року був прийнятий на посаду першого заступника директора по координації та розвитку, наказ підписаний керівником підприємства ОСОБА_1 (а.с.116). Наказом №3-27/11 від 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року ОСОБА_3 переведено на посаду першого заступника директора (а.с.117).

Згідно з протоколу загальних зборів учасників ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» № 2-2013 від 28.01.2013 року, ОСОБА_3 обрано (призначено) директором ТОВ НПВ «ТЕХНОГЕРМ» (а.с.118).

25.12.2012 року ОСОБА_1 написав заяву на ім"я співзасновника ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» ОСОБА_3 про те, що у зв"язку з віковим станом здоров"я він не може виконувати роботу на посаді директора спільного підприємства з 01.01.2012 року (а.с.120).

Між сторонами виникли цивільні правовідносини, що виникають внаслідок вчинення правочинів.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування є правочином, тобто це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він має відповідати положенням ст. 203 ЦК України.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на його помилку, - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; відсутність фактичної передачі спірного майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному.

З тексту договору дарування від 05.08.2010 року вбачається, що його підписано у присутності нотаріуса, особи сторін установлено, їхню дієздатність та належність ОСОБА_1 частини частки в статутному фонді ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» в розмірі 32% від всього статутного капіталу товариства, що відчужуються, перевірено.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Позивач 07 жовтня 2016 року звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування від 05.08.2010 року недійсним, та посилаючись на те, що договір був укладений між ним ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3, який не мав право вчиняти правочини в своїх інтересах від імені особи, яку він представляє.

Згідно з матеріалів справи вбачається, що за повідомленням Голови Ради адвокатів Сумської області ОСОБА_17 від 25.06.2016 року, ОСОБА_3 отримував свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю на підставі протоколу № 1 від 17.01.2003 року № 185 та в Єдиному реєстрі адвокатів України не перебуває, щорічні внески на забезпечення адвокатського самоврядування не сплачує (а.с.174). З пояснень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_18 та інших, їм не відомо, що ОСОБА_3 займався адвокатською діяльністю та представляв інтереси ОСОБА_1, як його адвокат.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, не довів наявність будь-яких обставин, що свідчать про факт обману та наявності умислу в діях відповідача ОСОБА_3, на вчинення правочинів від імені позивача в своїх інтересах, шляхом зловживання наданими йому правами, оскільки ОСОБА_1 при вчиненні правочину, а саме укладенні договору дарування, діяв з власної ініціативи, за власною волею та на власний розсуд з дотриманням всіх істотних умов договору, та в подальшому визнавав відповідача ОСОБА_3, як співзасновника ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», якого особисто прийняв на роботу та після укладення договору дарування вони спільно керували вищевказаним товариством, тому суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, стягнення подвійного розміру завданих збитків, моральної шкоди та повернення безпідставно набутого майна відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 154, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 228, 230, 638, 640, 717, 719 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, стягнення подвійного розміру завданих збитків, моральної шкоди та повернення безпідставно набутого майна відмовити за необґрунтованістю.

Скасувати забезпечення позову: заборону ОСОБА_3 використовувати права, пов'язані із володінням майном - 32 % в статутному фонду ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ» та права відчужувати майнові і немайнові права ТОВ НВП «ТЕХНОГЕРМ», яке накладено по ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.12.2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги або апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Фоменко