Рішення № 70982048, 06.12.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9272/17

Провадження № 2/712/2257/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Сагун Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути солідарно з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України та ОСОБА_3 збитки в розмірі 1 041 718,07 грн. та 100 000 моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 1 грудня 2012 року він є власником крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ.

На підставі договорів оренди від 2 грудня 2012 року та 8 січня 2014 року належне йому майно перебувало в оренді в ОСОБА_4

14 лютого 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_5 під час вчинення виконався дій у виконавчому провадженні № 41818149 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошових коштів склала акт опису та арешту майна за адресою: Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Декабристів, 33, у тому числі й крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ.

Одразу ж після того, як ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про арешт його майна, представник останнього 17 лютого 2014 року до канцелярії ОСОБА_2 ВДВС подала заяву, в якій повідомила про належність майна ОСОБА_1 та про необхідність скасувати арешт та повернути крупоцех КОПКЗК-2ДЛ власнику. Проте жодної реакції на цю заяву не було.

15 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Кам'янського РВ УМВС України в Черкаській області щодо вчинення державним виконавцем злочину, внаслідок чого 11 липня 2014 року розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 364 КК України по факту незаконного вилучення крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення майна з акта опису й арешту і повернення майна з чужого незаконного володіння.

Тим часом, 15 травня 2014 року державний виконавець передав крупоцех КОПКЗК-2ДЛ на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2015 року зобов’язано ОСОБА_2 ВДВС Черкаського МУЮ, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, а саме: крупорушку синього кольору, до якої входять: зерношліфувальна машина, вольсова різка, розсів, пневмотранспорт, норія з двигуном, чотири мотори, двоє напільних електронних ваг, мішкозшивальна машина, рокла (візок гідравлічний) червоного кольору.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 1 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено та виключено з рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року покладення на ОСОБА_6 обов’язку повернути майно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що арештовуючи майно ОСОБА_1, державний виконавець діяла з грубим порушенням положень чинного законодавства України та перевищила свої повноваження.

Таким чином, на думку позивача, не потребує додаткового доведення неправомірність дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень під час незаконного вилучення майна ОСОБА_1

1 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси.

27 січня 2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв’язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_2 ВДВС, на яке може бути накладено стягнення, і заходи державного виконавця виявилися безрезультатними.

За заявою ОСОБА_1 також було відкрито виконавче провадження щодо зобов’язання ОСОБА_3 повернути майно, але постановою державного виконавця Соснівського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області від 15 червня 2017 року виконавче провадження було закінчено у зв’язку з тим, що боржник рішення суду не виконав.

Отже, на думку позивача, незаконні дії та бездіяльність державного виконавця призвели до протиправного вилучення майна з його власності та втрати такого майна, внаслідок чого позивачу завдано збитків.

Зокрема, відповідно до розрахунку виробника обладнання для зернопереробної промисловості ТДВ «Бриг», станом на 17 липня 2017 року вартість аналогічного крупо цеху становить 740 000 грн, що є реальною вартістю втраченого майна на час розгляду справи.

Крім того, позивач передав втрачене з вини державного виконавця обладнання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за договором оренди та щомісяця отримував дохід від оренди в розмірі 4 000 грн. Внаслідок втрати обладнання за період із 15 травня 2014 року по 18 липня 2017 року, втрачений дохід позивача становить 152 000 грн (4000грн*38 місяців).

Орендар обладнання ОСОБА_4 мав заборгованість перед ОСОБА_1 за іншими судовими рішеннями, яку він повертав, здійснюючи господарську діяльність на обладнанні. Така неповернута заборгованість становить 149 718 грн 07 коп і має також бути стягнута з державного бюджету.

Крім того, протиправними діями та бездіяльністю державного виконавця позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в постійних хвилюваннях та душевних стражданнях з приводу втрати дороговартісного майна. В результаті вилучення майна він втратив можливість мати додатковий прибуток, що призвело до неможливості забезпечити фінансування операції дружини позивача із заміни колінного суглобу. Одним із видів діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця було перевезення вантажів, у тому числі й зерна та круп до крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, що після втрати майна також не можна було робити. Крім того, було порушено ділову репутацію позивача перед його знайомими, а також він витратив багато фізичних та моральних сил для захисту своїх інтересів у правоохоронних та судових органах, що є додатковою підставою для відшкодування моральної шкоди

З огляду на глибину та тривалість душевних страждань, він оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 29 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, а ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

У судових засіданнях представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 позов підтримала та просила його задоволити.

Представник Головного територіального юстиції у Черкаській області – ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечувала.

Представники ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_9 та ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечили.

Представник Державної казначейської служби України – ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечував.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання 6 грудня 2017 року повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, шляхом доставки смс-повідомлення на його мобільний телефон.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (який був чинним на час виникнення спірних відносин у лютому-травні 2014 року) державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як роз’яснено в п. 28 постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 1 грудня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набув у власність крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, вартість якого становить 56 000 грн (а.с. 13).

Згідно з актом приймання-передачі від 1 грудня 2012 року до договору купівлі-продажу від 1 грудня 2012 року ФОП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 прийняв у власність за договором купівлі-продажу від 1 грудня 2012 року крупоцех КОПКЗК-2ДЛ; покупець повністю сплатив вартість матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу (а.с. 14).

ФОП ОСОБА_1 припинив здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 4 вересня 2015 року (а.с. 12).

Таким чином, не зважаючи на припинення підприємницької діяльності, власником крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ є ОСОБА_1 як фізична особа.

8 січня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди майна, за умовами якого останньому у строкове платне користування передано крупо цех КОПКЗК-2ДЛ. Метою оренди є використання майна за цільовим призначенням згідно технічних характеристик з метою здійснення підприємницької діяльності за адресою: Черкаська область, м.Камянка, вул. Декабристів, 29а (а.с.17).

Згідно з п. 4.1 цього договору оренди орендар сплачує плату за оренду щомісячно до 20 числа кожного місяця в розмірі 4 000 грн.

Відповідно до п. 11.1 вказаного договору оренди майна він набуває чинності з моменту його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. У разі відсутності у сторін будь-яких заперечень та письмових повідомлень про припинення дії договору даний договір вважається пролонгованим на тиха самих умовах на той же самий термін.

Відповідно до акта опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року, державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа Соснівського районного суду м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 боргу в розмірі 628 437 грн, за адресою м.Камянка, вул. Декабристів, 33, арештовано та описано майно, яке в сукупності становить крупоцех КОПКЗК-2ДЛ (а.с. 20-21).

Згідно цього акта державного виконавця описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_6

17 лютого 2014 року представник ОСОБА_1 зареєструвала заяву у ОСОБА_2 ВДВС, в якій із наданням підтверджуючих документів повідомила виконавчу службу про належність арештованого крупоцеху ОСОБА_1 та просила повернути майно власнику (а.с.22).

Актом державного виконавця Купчин О.С. від 15 травня 2014 року описане й арештоване майно крупоцеху передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (а.с.25).

У судовому засіданні державний виконавець Купчин О.С. не змогла пояснити, яке відношення до арештованого майна мав ОСОБА_3 та чи мав він відповідні умови для зберігання крупо цеху на той час. Водночас державним виконавцем пояснено, що про передачу майна саме ОСОБА_3 попросив попередній зберігач ОСОБА_6

16 травня 2014 року, із порушенням встановленого Законом України "Про звернення громадян" строку, представнику ОСОБА_1 вручено відповідь на її звернення від 17 лютого 2014 року (а.с. 24).

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2015 року у справі № 696/839/14-ц визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право на крупо цех КОПКЗК-2ДЛ; звільнено це майно з-під арешту, накладеного актом опису та арешту майна від 14 лютого 2014 року; зобов’язано ОСОБА_2 ВДВС Черкаського МУЮ, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 повернути власнику ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ (а.с. 32-35).

Цим же рішенням встановлено, що при складенні акта опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС ОСОБА_5 не встановила належність майна боржнику та звернула стягнення на майно, яке не є власністю боржника ОСОБА_4 всупереч положенням п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження". Суд також врахував, що за період із 14 лютого 2014 року по 15 травня 2014 року (до передачі майна ОСОБА_3Л.) представник власника майна направила велику кількість заяв та скарг, у тому числі й до ОСОБА_2 ВДВС, із дорученням неспростовних доказів щодо належності арештованого майна ОСОБА_1, та встановив грубе порушення положень чинного законодавства та перевищення службових повноважень державним виконавцем Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 1 жовтня 2015 року рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2015 року змінено та виключено з нього зобов’язання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_1 крупоцех. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, суд апеляційної інстанції погодився із висновками Придніпровського районного суду м.Черкаси щодо незаконності дій державного виконавця при складанні 14 лютого 2014 року акта й опису належного ОСОБА_1 майна, і рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області від 27 січня 2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю крупо цеху КОПКЗК-2ДЛ в боржника ОСОБА_2 ВДВС Черкаського міського управління юстиції м.Черкаси (а.с.42).

Відповідно до акта державного виконавця Соснівського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 27 квітня 2017 року, при виході за місцем проживання ОСОБА_3 встановлено, що крупоцех КОПКЗК-2ДЛ за цією адресою відсутній; зі слів ОСОБА_3 це майно він фактично не отримував, а лише поставив свій підпис в акті прийому-передачі, майно вивезене в невідомому напрямку невідомими особами, за що представник ОСОБА_6 передав йому 2000 грн; місце перебування майна йому не відомо (а.с. 46).

Постановою державного виконавця від 15 червня 2017 року закінчено виконавче провадження щодо зобов’язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ у зв’язку з надісланням державним виконавцем повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до органу досудового розслідування (а.с. 45).

Оцінка вказаних доказів у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що належний ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ вибув із його власності в першу чергу у зв’язку з протиправним описом й накладенням арешту на це майно на підставі акта державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_5 від 14 лютого 2014 року, протиправність якого та протиправність дій державного виконавця при складанні якого встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.

Таки чином, суд вбачає наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями державного виконавця та втратою майна власником, що стало можливим у першу чергу внаслідок протиправних дій державного виконавця.

Посилання відповідачів на те, що майно втрачено у зв’язку з протиправними діями ОСОБА_3, якого було визначено зберігачем цього майна, є необґрунтованими, оскільки за відсутності протиправних дій державного виконавця майно зберігалося б у власника та не вибувало б з його володіння.

Доводи ОСОБА_2 ВДВС про те, що станом на день ухвалення судом рішення у цій справі належний ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ віднайдено в одному з населених пунктів Черкаської області, не може бути підставою для відмови в задоволенні цього позову, оскільки віднайдене майно не ідентифіковано власником та не відомо, в якому стані перебуває це майно і чи придатне воно для подальшого використання власником за призначенням.

Протиправними діями державного виконавця власнику майна завдано збитків.

Із змісту позовної заяви випливає, що позивач із посиланням на ст. 1192 ЦК України просить стягнути з держави збитки у вигляді реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи судом, обґрунтовуючи свої вимоги та вартість крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ комерційною пропозицією виробника подібного майна ТДВ "Бриг", відповідно до якої станом на 1 травня 2017 року вартість нового крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ становить 740 000 грн (а.с. 56-59).

Проте суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки із змісту договору купівлі-продажу від 1 грудня 2012 року випливає, що ОСОБА_1 купив вживаний раніше крупоцех КОПКЗК-2ДЛ за ціною 56 000 грн, тому при визначенні збитку власнику суд виходить саме з цієї вартості втраченого майна, яка й підлягає стягненню з держави.

Крім того, відповідно до договору оренди від 8 січня 2014 року орендар ФОП ОСОБА_4 сплачував ОСОБА_1 4000 грн щомісяця за користування крупоцехом КОПКЗК-2ДЛ, а неотримання орендодавцем орендних платежів у зв’язку з втратою такого майна з вини державного виконавця за період із травня 2014 року по липень 2017 року у розмірі 152 000 грн (38 місяців*4000 грн) є упущеною вигодою, яку міг би отримати ОСОБА_1 Тому ця сума також підлягає стягненню за рахунок коштів державного бюджету.

Доводи відповідачів про те, що передача майна в оренду не було основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки передача майна в оренду, навіть за відсутності такого виду діяльності у реєстраційних документах ФОП, на підставі договору оренди, не заборонена чинним законодавством України.

Оцінюючи доводи позивача про те, що в якості збитків також необхідно стягнути з відповідачів кошти, які стягуються з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за рішеннями судів, та які ним повертались з отриманих доходів від використання КОПКЗК-2ДЛ, суд робить висновок про необґрунтованість таких доводів, оскільки це не є збитками від втрати крупоцеху. ОСОБА_1 може реалізувати своє право на повернення боргу з ФОП ОСОБА_4, шляхом пред’явлення до виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішень судів про стягнення заборгованості.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до вимог частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, висновків, зроблених цим судом 26 квітня 2005 року у справі "Сокур проти України" (заява № 29439/02), суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення (п. 42).

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди, суд визнає, що сама лише втрата дороговартісного майна, від якого він отримував прибуток, завдала позивачу моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях та необхідності здійснювати цілий ряд дій задля повернення майна у свою власність, які врешті-решт виявились безрезультатними.

Проте розмір заявленої суми (100 000 грн.) надмірний.

Об'єктивно оцінюючи ситуацію, доводи позивача та надані ним докази завдання моральної шкоди, керуючись принципом розумності та справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд на відшкодування моральної шкоди присуджує заявнику кошти у розмірі 27 000 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 3 ч. 4).

Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України та відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у дохід держави з ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 720 грн. (640 грн за вимогами про відшкодування моральної шкоди та 2080 грн за вимогами про стягнення компенсації завданої майнової шкоди).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1192 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 56 000 грн вартості крупоцеху «КОПКЗК-2ДЛ», збитки у вигляді упущеної вигоди - 152 000 грн та відшкодування моральної шкоди – 27 000 грн, а всього стягнути – 235 000 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області в дохід держави судові витрати в розмірі 2 720 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, шляхом подання через Соснівський районний суд м.Черкаси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків, або після розгляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом Черкаської області, якщо його не буде скасовано.

Суддя: Я.В. Пересунько