Рішення № 70980780, 05.12.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12107/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді – Бердія М.А.,

при секретарі – Мельничук В.Л.,

з участю представника позивача ОСОБА_1.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність АТ "Дельта Банк", суд –

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнали, з підстав викладених в письмових запереченнях. Представник відповідача ОСОБА_3 додатково пояснив суду, що квартира площею 46,6 кв.м, яка була предметом іпотечного договору вже не існує, вона була добудована і на даний час її площа становить 122 кв.м, відповідно збільшилась її вартість, що на даний час втричі більша за вартість предмета іпотеки вказану в іпотечному договорі та перевищує суму заборгованості нараховану позивачем. Відповідач належним чином сплачував кредит, однак внаслідок погіршення фінансової ситуації в країні, різкого зростання курсу долара США, змінилася і спроможність відповідача виконувати кредитні зобов’язання. Відповідач звертався до кредитора з проханням надати йому кредитні канікули чи зменшити суму щомісячних платежів, однак кредитор на уступки не пішов. В договорі іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, з підстав викладених у письмових запереченнях відповідача проти позовної заяви. Представник третьої особи ОСОБА_5 додатково пояснив, що предмет іпотеки був пошкоджений пожежою, і на даний час збудовано новий об’єкт, вартість якого, згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи, перевищує суму нарахованої заборгованості відповідача в чотири рази. Умовами договору іпотеки не передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просить суд, в рахунок погашення заборгованості в сумі 403395,96 грн., з яких: тіло кредиту 376148,82 грн., відсотки 27247,13 грн., пеня 3914,21 грн. за кредитним договором №281-012/ФКВ-08 від 18.07.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №281-012/Zфкіп-08, належний відповідачу, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,6 кв.м, житловою 21,6 кв.м. та надвірні будівлі і споруди: Б1 – сарай (дерево), №1, 2, 3, 7 – огорожа. Предмет іпотеки – квартира належить іпотекодавцю на підставі рішення Рівненського міського суду, справа №2-1568/2008 р. від. 02.04.2008 року. Земельна ділянка, на якій розташована квартира площею, 0,0447 га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0133, розташована за адресою: м. Рівне вул. Мірющенка, 9, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯГ №380580 виданого 17.07.2006 р., на підставі рішення Рівненської міської ради №2085 від 21.03.2006 року. Визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,6 кв.м, житловою 21,6 кв.м. та надвірні будівлі і споруди, земельну ділянку площею, 0,0447 га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0133, що розташована за адресою: м. Рівне вул. Мірющенка, 9. Судові витрати покласти на відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1В, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третю особу ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5 дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як встановлено в судовому засіданні, що 18 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 281-012/ФКВ-08, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7 % річних на строк до 14 липня 2023 року

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 18.07.2008 року був укладений іпотечний договір № 281-012/Zфкіп-08, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,6 кв.м, житловою 21,6 кв.м. та надвірні будівлі і споруди: Б1 – сарай (дерево), №1, 2, 3, 7 – огорожа, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №18868086 від 19.05.2008 року, виданого КП «Рівненське міське БТІ». Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею, 0,0447 га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0133, за адресою: м. Рівне вул. Мірющенка, 9, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯГ №380580 виданий 17.07.2006 р., на підстав рішення Рівненської міської ради №2085 від 21.03.2006 року. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі рішення Рівненського міського суду, справа №2-1568/2008 р. від. 02.04.2008 року. Сторони оцінюють предмет іпотеки у 307530,00 грн.

30 червня 2010 року між «Укрпромбанк», Національним банком України та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким останній набув право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників.

За вказаним кредитним договором проведено заміну кредитора у зобов'язаннях, а тому всі права та обов'язки кредитора перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Проте закон не пов'язує це право боржника з невиконанням боргових зобов'язань взагалі, в тому числі і попередньому кредиторові.

Так, згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно з даними кредитора станом на 28 липня 2015 року позичальник ОСОБА_2 допустив перед банком заборгованість за кредитним договором № 281-012/ФКВ-08 від 18 липня 2008 року у розмірі 403395,96 грн., з яких: тіло кредиту 376148,82 грн., відсотки 27247,13 грн., пеня 3914,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2015 року банком було надіслано відповідачу лист-вимогу з попередженням, що у разі непогашення простроченої заборгованості, банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Крім того, як зазначив представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, предмет іпотеки було пошкоджено пожежею, що відбулася 27 вересня 2009 року, на місці старого будинку було збудовано інший будинок, який є більший за площею ніж предмет іпотеки. Та на даний час вартість предмета іпотеки у декілька разів перевищує суму заборгованості, а різницю вартості банк не зможе відшкодувати відповідачу, оскільки перебуває у процесі ліквідації.

Факт пожежі встановлений ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року по справі №6-6912св10, тобто предмет іпотеки на який хоче звернути стягнення банк не існує.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з висновку №91012/1_ФМ експертного дослідження судово-будівельно-технічних експертиз складеного 22.10.2009 року експертною організацією «Експерт-Рівне», вартість відновлювального ремонту після пожежі квартири №1 житлового будинку №9 на вул. Мірющенка в м. Рівне станом на 20.10.2009 року становить 187570 грн.

З копії технічного паспорту квартири в садибному (індивідуальному) житловому будинку АДРЕСА_2 від 11.01.2016 року, встановлено, що загальна площа квартири становить 122,1 кв.м, з них: площа по першому поверсі – 55,2 кв.м., площа по мансардному поверсі – 66,9 кв.м.

Згідно висновку №743-7440 судової інженерно-технічної експертизи за матеріалами даної цивільної справи складеного 30 січня 2017 року Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0447 га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0133, розташована за адресою: м. Рівне вул. Мірющенка, 9 станом на дату проведення експертизи становить – 167000,00 грн., ринкова вартість цілого незавершеного будівництвом/реконструкцією житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_3 на дату проведення експертизи становить 1550000,00 грн.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" суд має право відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю й не змінює обсяг його прав.

Верховний Суд України в узагальненні роз'яснив, що зазначене положення Закону України „Про іпотеку" є оціночним, у зв'язку із чим підлягає детальному мотивуванню в рішенні суду. У такому разі суд повинен дійти висновку про те, чи підпадає спірна ситуація, яка ним розглядається, під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту й призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини. При цьому повинна бути врахована й співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна. Аналогічна позиція міститься і в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Дельта Банк" звернулося в суд із позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність кредитора з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 281-012/ФКВ-08 у розмірі 403395.96 грн.

Предметом іпотеки за іпотечним договором № 281-012/Zфкіп-08, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 281-012/ФКВ-08, є належна відповідачу квартира із земельною ділянкою, загальна ринкова вартість яких, згідно вищевказаного висновку судової інженерно-технічної експертизи становить 1717000,00 грн., що, на думку суду, свідчить про неспівмірність кредитної заборгованості із вартістю іпотечного майна.

Крім того, наданий суду позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 281-012/ФКВ-08 у розмірі 403395,96 грн. є неповним. З якого не вбачається у зв'язку з чим визначена остаточна сума заборгованості за кредитним договором № 281-012/ФКВ-08.

Слід зауважити, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено такий спосіб звернення стягнення, як визнання права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено лише можливість задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 4.1 іпотечного договору від 18.07.2008 року встановлено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов"язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту ( чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Згідно п. 4.3. вищезазначеного договору у випадку порушення іпотекодавцем/позичальником обов’язків за цим та/або кредитним договором іпотекордержатель надсилає іпотекодавцю/позичальнику письмову вимогу про усунення зобов’язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя передбаченим п. 4.4. цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за банком, даним іпотечним договором не передбачено.

З вищевикладеного слідує, що позивачем при зверненні до суду було невірно обрано спосіб задоволення власних кредиторських вимог, що на думку суду, слугує підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд, розглядаючи даний спір, вважає за обов’язкове врахувати правові висновки Верховного Суду України. Так, правова позиція Верховного Суду України, що висловлена ним 28 вересня 2016 року в своїй постанові в справі №6-1243цс16, вказує, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Враховуючи те, що вартість предмета іпотеки є неспівмірною з сумою заборгованості за кредитним договором, умовами іпотечного договору № 281-012/Zфкіп-08 від 18 липня 2008 року права пред’явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності іпотекодержателю не надано, а Законом України «Про іпотеку» такого способу захисту порушених прав іпотекодержателя також не передбачено, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність АТ "Дельта Банк" – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_7