Рішення № 70980655, 12.12.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/8283/17

Справа № 522/12534/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.07.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з нього затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 13361,75 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02.08.2016 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування № РKS 1601268 майнових інтересів власника автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1.

21.02.2017 року у м. Києві на ОСОБА_3Шевченко відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1, та застрахованого автомобіля НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_4. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2017 року ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, та останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно рахунку № Сч-Ш-4073 від 28.02.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Venza» становить 13361,75 грн. Зазначена подія була визнана страховою, про що 15.03.2017 року було складено Страховий акт, відповідно до якого страхове відшкодування складає 13 361,75 грн. АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило частину страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Toyota Venza» в розмірі 4842,07 грн., а інша частина страхового відшкодування в розмірі 8519,68 грн. була зарахована у сплату недоплаченої частини страхової премії за договором страхування серії РKS 1601268. Тому, фактичні витрати страхової компанії, повязані з цим страховим випадком складають 13361,75 грн.

Сторони у судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не представили.

Від представника пзивача надійшла до суду заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с.42).

Суд, у звязку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у порядку ст.ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2017 року у м. Києві на ОСОБА_3Шевченко відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_4.

Згідно довідки №3017060501360927 про ДТП та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2017 року (справа №761/8300/17) ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР України, та останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП (а.с.8-9, 12-13).

Дана подія була визнана страховою, що підтверджується страховим актом № 119201 від 15 березня 2017 року (а.с.24).

Відповідно дост. 61 ЦПК Українипостанова по справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією з особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Пунктом 7 Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі», суд, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Судом встановлено, що 02.08.2016 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування серії РKS № 1601268, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_4 (а.с. 3).

З повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку вбачається, що власником автомобіля «Toyota Venza» є ОСОБА_2, коли сталася дорожньо-транспортна пригода керував автомобілем ОСОБА_4 (а.с. 6-7).

ПрАТ «ПРОСТО-страхування» здійснювало пошук статусу полісу та страховика, згідно якого поліс № 9053774 не дійсний (а.с.10-11).

Твердження позивача, щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Venza» у розмірі 13361,75 грн. підтверджується Рахунком № Сч-Ш-4073 від 28.02.2017 року (а.с.22).

Відповідно до платіжного доручення № 5201 від 20.03.2017 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» виплатило частину страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Toyota Venza» в розмірі 4842,07 грн. (а.с.25), а інша частина страхового відшкодування в розмірі 8519,68 грн. була зарахована у сплату недоплаченої частини страхової премії за договором страхування (а.с.24)

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалів справи вбачається, що страхова компанія виконала свої зобовязання та відшкодувала ОСОБА_2 у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно достатті 27 Закону України "Про страхування"тастатті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зокрема, з п.п. ґ п. 38.1.1. ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У відповідності до п. 33.1. ст. 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідач не зявлявся в судове засідання та не надав ніяких доказів, які б спростовували твердження позивача.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про набуття позивачем права регресної вимоги після виплати страхового відшкодування та задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» виплачену суму страхового відшкодування порядку регресу в розмірі 13 361 (тринадцять тисяч триста шістдесят одна) гривня 75 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст.. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, ч.4 ст.169, 197, 208-209, 212-215, 218 , 224-225ЦПК України; ст.ст.. 1, 2, 11, 23, 979, 990, 1166, 1187, 1191 ЦК України; Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_5) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, МФО 380805) суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 361 (тринадцять тисяч триста шістдесят одна) гривня 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_5) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, МФО 380805) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень .

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домусчі Л.В.