Рішення № 70978962, 13.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5222/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3075/17Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі Лимар О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юагро-Офіс»

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2016 року

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮагроОфіс» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, внесення запису до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом. Зазначала, що наказом від 30 червня 2016 року ТОВ «Юагро Офіс» припинило із нею трудовий договір на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказує, що вона не давала згоди на звільнення, а тому припинення трудового договору за угодою сторін є незаконним. Просила суд визнати незаконним наказ ТОВ «Юагро офіс» №100/к-0013 від 30 червня 2016 року про розірвання трудового договору та скасувати його, поновити її на посаді фахівця інфокомунікацій та допустити до роботи, зобовязати відповідача внести запис про поновлення на роботі до її трудової книжки,зобовязати ТОВ «Юагро офіс» подати до органів фіскальної державної служби корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікованої картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2, з часу звільнення до часу поновлення на роботі, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Крім того, позивачем подано до суду позов про визнання незаконним наказу№ЮО/к-00011 від 20 липня 2016 про проведення службового розслідування факту прогулу ОСОБА_2 і відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді фахівця інфокомунікацій ТОВ «Юагро офіс» та допущено до роботи.

Зобовязано ТОВ «Юагро офіс» внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_2

Зобовязано ТОВ «Юагро офіс» подати до органів фіскальної державної служби корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікованої картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_2, з часу звільнення до часу поновлення на роботі, з врахуванням виплаченої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним наказ ТОВ «Юагро офіс» №ЮО/к-00011 від 20 липня 2016 року про проведення службового розслідування факту прогулу ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ «Юагро офіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 902, 50 грн. та у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2 900 грн.

Стягнуто з ТОВ «Юагро офіс» на користь держави судовий збір у сумі 3 637,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2. працювала на посаді фахівця інфокомунікацій у ТОВ «Юагро офіс» з 17 березня 2016 року.

Позивача звільнено із займаної посади наказом №100/к-0013 від 30 червня 2016 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін, про що свідчить запис у трудовій книжці (а.с. 8).

Як встановлено судом, позивач згоди на звільнення не давала, відповідної заяви не писала.

01 липня 2016 року позивачу було видано трудову книжку, де в записі про звільнення відсутній підпис директора (а.с.8).

Листом від 14 липня 2016 року за Вих. №17 ТОВ «Юагро офіс» запрошено позивача прибути 21 липня 2016 року за адресою: м. Кременчук, вул. Пролетарська, 24/37, офіс 1301, разом з трудовою книжкою для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці та внесення змін до запису у трудовій книжці (а.с.37).

Наказом директора ТОВ «Юагро Офіс» ОСОБА_3 від 20 липня 2017 року за № ЮО\К-00011створено комісію про проведення службового розслідування факту прогулу в звязку з тим, що ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 01 липня 2016 року по 20 липня 2016 року (а.с. 35).

20 липня2016 о 16 год. 45 хв. комісією із проведення службового розслідування факту прогулу складено акт про відсутність на роботі працівника ТОВ «Юагро офіс» ОСОБА_2Ю з 01 липня 2016 року по 20 липня 2016 року без поважних причин без поважних причин з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. впродовж робочого дня, з яким позивача ознайомлено 21 липня 2016 (а.с.34).

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із порушенням чинного трудового законодавства, а тому працівника слід поновити на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнути моральної шкоди у відповідності до характеру і обсягу завданих йому страждань і втрат нормальних життєвих завязків.

Колегія суддів погоджується із висновками суду у цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні зясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 жовтня 2016 року № 6-1269цс16.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 вказала, що волевиявлення на припинення трудового договору нею не виражалося, що узгоджується з матеріалами справи.

Так, на спростування вказаних тверджень позивача відповідачем не було надано жодних доказів звернення позивачки до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажання, або ж доказів ознайомлення її із текстом наказу після його винесення.

Отже, у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та положень ст. 60 ЦПК України, відповідачем не доведено наявність волевиявлення ОСОБА_2 на припинення трудового договору за угодою сторін, що є обов'язковою умовою для звільнення працівників на підставі вищевказаної норми трудового законодавства.

Встановивши незаконність звільнення працівника, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо необхідності поновлення позивача на попередній роботі і виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України.

Також судова колегія погоджується із висновками місцевого суду, що незаконне звільнення завдало позивачу моральних страждань і втрат нормальних звязків, яке підлягає компенсації шляхом стягнення з роботодавця на користь працівника відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України.

При цьому, як вбачається зі змісту апеляційної скарги розмір визначеного судом відшкодування відповідачем не оспорюється, а тому колегія суддів приймає визначену судом суму моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, як таку, що відповідає обсягу завданих їй страждань.

Разом з тим, колегія судів критично відноситься до висновку місцевого суду щодо визнання незаконним наказу ТОВ «Юагро офіс» від 20 липня 2016 року № ЮО\К-00011 про проведення службового розслідування, з огляду на наступне.

Частина 1 стаття 3 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про проведення службового розслідування є організаційно-розпорядчим документом, що відноситься до внутрішньої компетенції підприємства і не порушує прав чи інтересів ОСОБА_2, яка на момент його винесення вже була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення вимоги про визнання незаконним наказу ТОВ «Юагроофіс» від 20 липня 2016 року про проведення службового розслідування по факту прогулу ОСОБА_2, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги. В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає законним, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 309 ч.1 п.п.3, 4, 316,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮагроОфіс» задовольнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2016 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮагроОфіс» про визнання незаконним наказу від 20 липня 2017 року за № ЮО\К-00011 про проведення службового розслідування факту прогулу ОСОБА_2, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.

В іншій частині заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1