Постанова № 70977968, 13.12.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7950/17

Провадження № 2-а/552/351/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2017 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючий суддя Кузіна Ж.В.

При секретарі Павленко Л.М.

За участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2017 року позивач звернулась в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії посилаючись на те, що 06 листопада 2015 року вона звільнена з органів внутрішніх справ та відповідачем призначено пенсію за вислугою років довічно на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» . З 01 серпня 2017 року виплата пенсії позивачу призупинена. Позивач не перебуває на військовій службі, до лав Національної поліції не прийнята, а тому відсутні підстави для призупинення у виплаті їй пенсії. Просила визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з 01 серпня 2017 року, зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, виплатити заборгованість за період , починаючи з 01 серпня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги пославшись на викладені в позовній заяві обставини та пояснив, що позивач дійсно працює завідуючою сектором технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з 07 листопада 2015 року за трудовим договором, тому є вільнонайманим працівником. Робота на цій посаді дійсно збільшує стаж, а тому перерахунок пенсії відповідачем буде проведений після її звільнення. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав надані суду заперечення та пояснив, що позивач не повідомила щодо свого працевлаштування хоча повинна була це зробити. Після звільнення позивача з займаної посади виплата пенсії буде поновлена. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Суд бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, пенсія призначена в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Суд вважає, що при розгляді даної справи застосуванню підлягає спеціальний закон - «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 2 даного Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пунктом ж статті 1-2 даного закону визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п’яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Статтею 17 даного закону передбачено, що до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представником позивача , що позивач з 07 листопада 2015 року перебуває у трудових відносинах з Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, працює на посаді завідувача сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень та період її роботи зараховується до стажу, що дає право на проведення перерахунку пенсії.

Полтавський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України є державною організацією, засновником якого є Міністерство внутрішніх справ України, а тому є науково-дослідною установою.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про такий порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених спеціальним Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , виплата її пенсії призупиняється.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. .ст. 2, 9, 158, 159, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Головуючий Ж.В.Кузіна