Рішення № 70977042, 08.12.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8162/17

Провадження № 2/369/3414/17

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" про стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором безвідсоткової поворотної позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 29 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ШМАЙСЕР» був укладений Договір безвідсоткової поворотної позики №29/02.

За умовами Договору (п.1.1. та п.2.1. Договору) Позивач як позикодавець зобов'язується надати Відповідачу як позичальнику строкову безвідсоткову позику у сумі 111 110,00 (сто одинадцять тисяч сто десять гривень 00 копійок), а Відповідач зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Відповідно до п.4.1. Договору позика надається шляхом внесення готівки в касу Відповідача.

Згідно п.5.1. Договору позика має бути повністю повернена Відповідачем Позивачу у строк не пізніше 29.03.2016 року.

Повернення позики здійснюється шляхом сплати Позивачу готівки через касу Відповідача або на картковий рахунок Позивача (п.6.1. Договору).

Позивач, як того вимагали умови Договору, надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 111 110,00 (сто одинадцять тисяч сто десять гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, засвідченою підписом керівника та печаткою Відповідача.

В той же час, у передбачений Договором строк (не пізніше 29.03.2016 року) Відповідач позику Позивачу не повернув. Станом на 25 липня 2017 року відповідна сума, отримана в якості позики Відповідачем Позивачу так і не повернута.

Таким чином, Відповідач, порушуючи умови Договору та норми чинного законодавства України, неналежно виконав своє зобов'язання щодо повернення отриманої позики, що призвело до виникнення значної суми заборгованості перед Позивачем.

Згідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасне повернення позики Відповідач сплачує Позивачу неустойку у розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, беручи до увага те, що станом на 25 липня 2017 року Відповідач повернув Позивачу позику, прострочивши при цьому виконання грошового зобовязання, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченн, неустойку та три проценти річних від простроченої суми, загалом у сумі 147453,93 грн.

Тому позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ШМАЙСЕР» (код ЄДРПОУ 20042911) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1): суму заборгованості, що складає 111 110,00 (сто одинадцять тисяч сто десять гривень 00 копійок); неустойку, що складає 10 277,68 (десять тисяч двісті сімдесят сім гривень 68 копійок); три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобовязання, що складає 4 410,91 (чотири тисячі чотириста десять гривень 91 копійка); інфляційні втрати, що складають 21 655,34 (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять гривень 34 копійки); загалом 147 453,93 (сто сорок сім тисяч чотириста пятдесят три гривні 93 копійки). Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Представник відповідача проти вимог позову заперечував та просив в позові відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ШМАЙСЕР» був укладений Договір безвідсоткової поворотної позики №29/02.

Згідно п. 1.1. даного договору позикодавець ОСОБА_1 зобовязується надати позичальнику ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" строкову безвідсоткову позику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики за цим договором складає 111110,00 гривень.

Відповідно до п.4.1. Договору позика надається шляхом внесення готівки в касу Відповідача.

Згідно п.5.1. Договору позика має бути повністю повернена Відповідачем Позивачу у строк не пізніше 29.03.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те що він надав відповідачу грошові кошти у розмірі 111110,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, засвідченого підписом керівника та печаткою відповідача.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно Правової позиція у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, визначено що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, визначає що розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобовязанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобовязанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведеного вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, оскільки всупереч ст. 60 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих письмових доказів, які б підтвердили той факт, що позивачем на виконання умов договору позики передано відповідачу грошові кошти.

Посилання позивача на квитанцію до прибуткового касового ордеру, суд не приймає до уваги, оскільки згідно даного документу вбачається від ОСОБА_1 було прийнято суму 111110 грн. з підставою «росходи на відрядження». В даній квитанції не зазначено що кошти передані у відповідності до Договору безвідсоткової поворотної позики №29/02, а також в ній не зазначено число, місяць та рік прийняття коштів.

Таким чином, позивачем не доведено факту що між ним та відповідачем виникли зобовязальні відносини передбачені договором позики .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 1046, 1047 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" про стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором безвідсоткової поворотної позики відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.