Рішення № 70977015, 14.12.2017, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1050/17

Провадження № 2/364/389/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання рішення страховика незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26 вересня 2017 року звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 11 листопада 2014 року, близько 05.30 год. в с. Березна Володарського району Київської області по вул. Леніна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. У звязку із вищезазначеним ДТП було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та постановою про закриття кримінального провадження від 27.06.2015 року дане кримінальне провадження було закрито у звязку із відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок даної ДТП, у звязку із смертю сина ОСОБА_3, позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2 була застрахована у відповідача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, рішенням ОСОБА_4 «Київський страховий дім» №812 від 06.04.2017 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Дане рішення позивач вважає незаконним, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, настає незалежно від наявності вини. А тому і страхові компанії, в межах договору страхування, зобовязані нести відповідальність за шкоду, спричинену застрахованим джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить визнати рішення ОСОБА_4 «Київський страховий дім» №812 від 06.04.2017 року про відмову у виплаті страхового відшкодування незаконним, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення у разі неявки представника відповідача не заперечує та просив суд розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не зявлявся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зловживаючи своїм правом неявки в судове засідання постійно перед судовим розглядом справи направляє до суду клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи у режимі відеоконференції, в якому представнику відповідача відмовляється. При відкладенні розгляду справи представник відповідача неодноразово на виклики суду не прибуває та зазначає одну і ту саму причину неявки, а саме, зайнятість у справах в інших судах України, що не є поважною причиною неявки в судове засідання та відповідачем не направляється інший представник для участі у справі. Окрім того представником відповідача подано заперечення на позовну заяву та представник відповідача не позбавлений права надавати будь-які докази на спростування позовних вимог. Відповідно до поданих заперечень на позов представником відповідача ОСОБА_4 "Київський страховий дім", обгрунтовано заперечення щодо позовних вимог з додатками до заперечення. У своїх запереченнях на позовні вимоги з посиланням на додатки до заперечення та законодавство України, представник відповідача підсумувавши викладене у запереченні на позов будь-які вимоги позивача не визнає, вважає їх необгрунтованими, відмову у виплаті страхового відшкодування вважає правомірною, та в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій вказав, що щодо позовних вимог посилається на розсуд суду та просив суд розглядати справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 листопада 2014 року, близько 05.30 год. по вул. Леніна, на відстані 65,9 м від повороту до вул. Нова, в с. Березна, Володарського району Київської області, стався наїзд автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в напрямку смт. Володарка, Київської області, на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які вийшли із-за задньої частини автомобіля НОМЕР_3, який стояв на проїзній частині на смузі руху, по напрямку до центра с. Березна, Володарського району Київської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, що стверджено свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 362454 (а.с.10). 11 листопада 2014 року, вказаний факт внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110000000360, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 27 червня 2015 року (а.с.5-9) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110000000360 від 11 листопада 2014 року закрито у звязку із відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину, наприклад у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням)…»

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, при цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини).

За таких обставин, враховуючи, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_4, він несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_4, застрахована відповідно до полісу №АС/8599253 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у відповідача (а.с.12).

10 січня 2017 року позивач, як батько потерпілого ОСОБА_3, що стверджено свідоцтвом про народження серії ІV-СГ № 282249 (а.с.11), звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.13). Рішенням №812 від 06 квітня 2017 року ОСОБА_4 «Київський страховий дім» відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування (а.с.14).

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відсутність вини та закриття кримінального провадження відносно водія забезпеченого страховиком транспортного засобу не звільняє страховика від відповідальності відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Щодо посилань представника відповідача на положення ч. 5 ст. 1187 ЦК України, як на підставу для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Під «умислом потерпілого» в даній нормі розуміється умисел потерпілого на завдання шкоди, якщо ж особа навмисно порушила ПДР і свідомо не допускала завдання їй шкоди джерелом підвищеної небезпеки, підстав для звільнення особи відповідальної за шкоду, від обов'язку відшкодувати шкоду немає, оскільки відсутній умисел на завдання шкоди.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 27 червня 2015 року встановлено, що саме пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 порушили ряд вимог Правил дорожнього руху, зокрема, п.1.5, 4.4., 4.10, 4.14 ПДР. Саме невідповідні чинним Правилам дорожнього руху дії пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стали причиною вказаної ДТП, в результаті якої пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події (а.с.9).

Проте зі змісту даної постанови про закриття кримінального провадження не вбачається наявність в діях ОСОБА_3 умислу на спричинення дорожньо-транспортної пригоди та свідомого створення умов для завдання йому шкоди транспортним засобом.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України, жодних доказів, які б підтверджували завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що могло би бути підставою для звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, стороною відповідача не надано.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Отже, оскільки шкода, повязана зі смертю ОСОБА_3 була завдана джерелом підвищеної небезпеки автомобілем «Mercedes-Benz 212D», державний номерний знак НОМЕР_4, яким правомірно володів ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальності якого була застрахована відповідачем, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ст. 88 ЦПК України, де зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з аналізу змісту статей 84, 88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати на правову допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено ний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Надана суду квитанція (а.с.17) та розрахунок суми винагороди за правову допомогу (а.с.16) підтверджують, що позивачем сплачено 4800,00 грн. за надану правову допомогу. Вказана сума витрат, з урахуванням загальної кількості витраченого часу за надання правової допомоги, не перевищує розміру, передбаченого у цивільних та адміністративних справах, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 4800,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Крім того, оскільки позивач при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 23,1166, 1167, 1187, 1193 ЦК України, керуючись ст. ст. 60, 88, 209, 213 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання рішення страховика незаконним задовольнити повністю.

Визнати рішення Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» № 812 від 06 квітня 2017 року, про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1, недійсним.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) на користь на користь держави 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Ткаченко