Ухвала суду № 70971405, 13.12.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40613/17

Провадження № 2-з/761/613/2017

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савицький О.А., вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

09.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з вказаним позовом, на підставі якого ухвалою від 13.12.2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

11.12.2017 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, згідно якої він просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться у приватній власності відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суддя прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаною заявою, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, як б підтверджували, що квартиру, на яку позивач просить накласти арешт, дійсно на даний час належить на праві власності відповідачу, що позбавляє можливості суд вирішити питання про забезпечення позову.

Крім того, до заяви про забезпечення позову та до матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних документів, які б підтверджували наявність у відповідача будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна.

Відтак, суддя прийшов до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: