Рішення № 70971174, 23.08.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18502/16-ц

Провадження № 2/760/1886/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрації права власності на нерухоме майно, в обгрунтування якого посилається на те, що вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 8606. Крім того, вона є власником земельної ділянки, площею 0,0535 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 8608.

22.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачовим В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №16088382 згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі фіктивних (підроблених) документів, зокрема, договору купівлі-продажу від 11.09.1993.

Зазначає, що будинок АДРЕСА_1 є одним і тим же будинком, який знаходиться на перехресті АДРЕСА_1

Крім того, посилається на те, що договір купівлі-продажу від 11.09.1993 не відповідає вимогам закону, стосується об'єкту нерухомого майна, якого фактично не існує, а тому є недійсним.

За наведених обставин, зазначає, що має місце порушення її прав як законного власника майна, у зв'язку з чим просить:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладенийо 11.09.1993 між ОСОБА_4 та ОСОБА_9;

-скасувати запис №16088382 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Рогачем В.В., 22.08.2016 р. 17:13:16.

Представник позивача, повідомлений про час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій викладена згода на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд до відома не поставив, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.

З урахуванням положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, а також того, що позивач не заперечує проти вирішення справи у порядку передбаченому статтею 224 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2014 між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладеного договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 8606, за яким ОСОБА_10 як продавець передала, а ОСОБА_3 як покупець прийняла у власність житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,80 кв. м, житловою площею 43,50 кв. м, зазначений на плані літ. «А», із вбиральнею під літ. «Г», спорудами під №1-4, розташований на земельній ділянці площею 0,0535 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей наявних у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2014 №28915581 вбачається, що 01.11.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., як реєстратором, на підставі зазначеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вищевказаний житловий будинок.

01.11.2014 між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладеного договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 8608, за яким ОСОБА_10 як продавець передала, а ОСОБА_3 як покупець прийняла у власність земельну ділянку, площею 0,0535 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей наявних у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2014 №28915583 вбачається, що 01.11.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., як реєстратором, на підставі зазначеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

Право власності як юридичне вираження відносин власності відповідно до ст. 316, 317 ЦК України є правом власника на володіння, користування і розпорядженням своїм майном за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що 26.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачом В.В., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав №31107486, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1.

Відповідно до відомостей наявних у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.08.2016 №66695705 вбачається, що 22.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачом В.В., як державним реєстратором, на підставі зазначеного рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №16088382 відповідно до якого зазначено: 1) «Об'єкт нерухомого майна:» - «житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості: Так»; 2) «Площа:» - «Загальна площа (кв.м): 57,5, житлова площа (кв.м): 28.5»; 3) «Адреса:» - АДРЕСА_1»; 4) «Форма власності:» - «приватна»; 5) «Розмір частки:» - «1»; 6) «Власники:» - «ОСОБА_4, …».

На запит суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачом В.В. надано документи на підставі яких ним, як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 26.08.2016 №31107486, серед яких в тому числі:

-копія заяви ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

-копія договору купівлі-продажу від 11.09.1993, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Балужною В.Л., зареєстрованого в реєстрі за номером 7с-1543, з якого вбачається, що ОСОБА_9 як продавець продала, а ОСОБА_4 як покупець купив будинок АДРЕСА_1, який складається з двох кімнат, жилою площею 28,5 кв.м, коридора 9 кв. м, кухні 20 кв. м, загальною площею 57,5 кв. м. На вказаній копії договору міститься реєстраційний напис, вчинений Київським міським бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого вбачається, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4, що записано в реєстраційну книгу за номером 1554.

Судом встановлено, що 04.11.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Коровайно О.С. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав №32226404, згідно якого вирішено зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 31.10.2016 за реєстраційним номером 19304800, яку подав ОСОБА_4 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності приватна на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, у зв'язку з подачею документів не в повному обсязі.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протиправно намагається заволодіти належним позивачу майном, оскільки фактично у такий спосіб ним зареєстровано за собою право власності щодо об'єкту нерухомого майна, який належить позивачу - житлового будинку, та вчиняються дії щодо реєстрації за собою права власності щодо іншого об'єкту нерухомого майна, який належить позивачу - земельної ділянки.

Зазначені твердження знайшли своє підтвердження встановленими в ході судового розгляду обставинами, що випливають з представлених позивачем доказів, які безпосередньо досліджені судом.

Так, відповідно до листа Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.03.2017 №108-3698 на запит суду надано відповідь про те, що механізм присвоєння поштових адрес в м. Києві врегульовано Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у м. Києві». Звернення до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації щодо присвоєння поштової адреси житловому будинку, розташованому в межах земельної ділянки на АДРЕСА_1 не надходили, відповідне розпорядження не видавалось.

Згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 01.03.2017 №062/14-2416 (И-2017) вбачається, що за даними реєстрових книг Київського міського бюро технічної інвентаризації за адресами в АДРЕСА_1 - житловий будинок на праві власності не реєструвався; АДРЕСА_1 - житловий будинок на праві власності зареєстрований за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Присяжнюк О.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 178.

Згідно відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори від 20.05.2017 №3631/01-16 вбачається, що за даними архівного фонду Першої Київської державної нотаріальної контори, договір купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 11.09.1993 за реєстровим номером 7с-1543 не посвідчувався.

Оригінал договору купівлі-продажу від 11.09.1993, який би був посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Балужною В.Л., зареєстрованого в реєстрі за номером 7с-1543, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.09.1993 не був нотаріально посвідчений.

Звертає увагу на себе і той факт, що кадастрові номери земельних ділянок за договором купівлі-продажу від 01.11.2014, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, та за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 31.10.2016 за реєстраційним номером 19304800, яку подав ОСОБА_4 для проведення державної реєстрації права власності, повністю співпадають, що підтверджує обставини на які посилається позивач.

Разом з цим, з боку відповідача жодних доказів на спростування доводів позивача суду не представлено.

Враховуючи зазначене, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача про те, що реєстрація за відповідачем в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно права власності на житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу порушує законні права та інтереси позивача, відтак останнім правомірно порушується питання про визнання вказаного договору недійсним.

Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів недійсними урегульовано, ЦК України, як основним актом цивільного законодавства, який набрав чинності 01.01.2004.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений 11.09.1993, до набрання чинності ЦК України.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» визначено, що Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, пов'язаних з недійсністю оспорюваного договору купівлі-продажу, підлягають застосування норми Цивільного кодексу Української РСР, якими передбачались відповідні положення про недійсність угод.

Зокрема, ст. 48 ЦК Української РСР передбачалось, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно статті 41 ЦК Української РСР визначалось, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Стаття 42 ЦК Української РСР встановлювала, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Відповідно до статі 47 ЦК Української РСР передбачалось, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Щодо правозастосування цієї норми права Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР передбачалось, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Встановлено, що сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу, в порушення вимог ст. 227 ЦК Української РСР не дотримано нотаріальної форми правочину, обов'язкової відповідно до вимог цієї норми закону, що як зазначено судом, підтверджується відповіддю Першої Київської державної нотаріальної контори від 20.05.2017 №3631/01-16.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.09.1993 є недійсним на підставі ст.ст. 47, 227 ЦК Української УРС, так як сторонами договору не було дотримано нотаріальної форми правочину, обов'язкової для договору даного виду відповідно до закону.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 11.09.1993 між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено положеннями ст. 391 ЦК.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання оспорюваного договору недійсним, позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 11.10.1993 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_14, за реєстровим № 7с-1543, та зареєстрованого в БТІ 09.11.1993 р. за №1554.

Скасувати запис №16088382 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Рогачем В.В., 22.08.2016 р. 17:13:16.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 1102,43 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В.Лазаренко