Ухвала суду № 70968044, 29.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1293/17 Головуючий 1 інст. – Гаврилюк С.М.

Справа № 639/8583/16-ц

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Піддубного Р.М.,Швецової Л.А.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника ОСОБА_3 звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування вимог позивач вказав, що 22 червня 2006 року укладено Кредитний договір № HAEDRX01420304, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 878 грн. 90 коп. зі сплатою 2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців по 21 червня 2007 року включно.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року в загальному розмірі 25 705 грн. 36 коп. (за кредитом – 811 грн. 13 коп., за відсотками за користування кредитом – 8 142 грн. 37 коп., по комісії за користування кредитом – 133 грн. 62 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань – 15 108 грн. 46 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 1 209 грн. 78 коп.).

Однак умови кредитного договору з боку відповідача виконані не були, у зв’язку з чим станом на 24 жовтня 2016 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 45 109 грн. 25 коп. (за кредитом – 811 грн. 13 коп., за відсотками за користування кредитом – 11 931 грн. 24 коп., по комісії за користування кредитом – 133 грн. 62 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань –31 233 грн. 26 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 960 грн. 19 коп.).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з вирахуванням суми заборгованості, яка була стягнута на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року в загальному розмірі 20 664 грн. 08 коп. та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року в загальному розмірі 19 203 грн. 89 коп. Зокрема зазначає, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року не виконано; рішення ухвалено без врахування правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року по справі за № 6-7847св15 та від 02 грудня 2015 року по справі № 6-249цс15.

ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався, заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції – судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 22 червня 2006 року укладено Кредитний договір № HAEDRX01420304, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 878 грн. 90 коп. зі сплатою 2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців по 21 червня 2007 року включно.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року в загальному розмірі 25 705 грн. 36 коп. (за кредитом – 811 грн. 13 коп., за відсотками за користування кредитом – 8 142 грн. 37 коп., по комісії за користування кредитом – 133 грн. 62 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань – 15 108 грн. 46 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 1 209 грн. 78 коп.).

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року не виконано, що підтвердила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 - представник ПАТ КБ «ПриватБанк».

Звертаючись у суд із позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року за вирахуванням суми, яка була стягнута на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2013 року, а саме – заборгованість за відсотками за користування кредитом – 3 788 грн. 87 коп. (11 931 грн. 24 коп. – 8 142 грн. 37 коп.) та заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов’язань – 17 124 грн. 80 коп. (32 233 грн. 26 коп. - 15 108 грн. 46 коп.), а всього – суму в розмірі 20 913 грн. 67 коп.

За змістом статей 625 та 1048 ЦК України інфляційні, 3% річних та проценти за позикою входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою, визначені договором (стаття 1048 ЦК України), підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу в межах строку дії кредитного договору.

Системний аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов’язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Отже, з урахуванням наведених положень чинного законодавства банк має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду.

Строк дії Кредитного договору № HAEDRX01420304, укладеного 22 червня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, встановлено по 21 червня 2007 року включно.

За частинами 1, 4 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, слід зробити висновок про те, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Разом з тим за положеннями частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов’язань відповідно до умов договору протягом дії строку договору має правові наслідки, встановлені главою 51 ЦК України, зокрема у випадку невиконання грошового зобов’язання настає відповідальність, передбачена положеннями статті 625 цього Кодексу.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Нарахування процентів відповідно до заяви та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), на підставі яких банк здійснював нарахування сплати боржником процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору не передбачено.

Іншого розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав.

З огляду не це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № HAEDRX01420304 від 22 червня 2006 року.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

З позовом про стягнення сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» не звертався та не позбавлений такої можливості.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_4