Постанова № 70967844, 01.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 33/790/1079/17 Головуючий І інстанції –

Справа № 623/1674/17 ОСОБА_1

Категорія: ст. 173 КУпАП Доповідач – Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області - ОСОБА_2,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,

потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Працівниками поліції 10.07.2017 року складений протокол відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії АА № 687798, 03.07.2017 року о 20-00 год. гр. ОСОБА_3, знаходився поблизу с. Співаківка біля річки «Сіверський Донець» вчинив сварку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час якої висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність встановлена ст. 173 КУпАП.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і притягнуто до адміністративної відповідальності. Накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн., стягнуто судовий збір у розмірі 320 грн.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.

Постанова міськрайонного суду підлягає скасуванню у зв’язку з допущеними порушеннями, а саме висновки суду не відповідають обставинам справи. Не заперечуючи факту події зазначає, що саме гр. ОСОБА_4 та її чолові ОСОБА_5, вчинили сварку та намагались завдати тілесних пошкоджень йому та його батьку.

03.07.2017 року ОСОБА_3 разом зі своїм батьком був вимушений поїхати на блокпост на в’їзді до м. Ізюм та звернулись до Ізюмського відділу поліції з заявою, однак поліція не проводить слідства.

Просить скасувати постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2017 року та закрити провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримав, потерпілу ОСОБА_4, яка проти апеляційної скарги заперечувала, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливі чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок передбачає – врегульовану правовими та соціальними нормами системи відносин, правила співдружності та взаємоповаги до оточуючих.

Обов’язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173 КупАП, є місце його скоєння, а саме громадське місце, тобто вулиці, зупинки, споруди, пляжі тощо.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КУпАП є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Суди зобов'язані як установлювати вину підсудних та призначати їм справедливе покарання, так і вживати всіх необхідних заходів для повного відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної та моральної шкоди, а також з'ясовувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

При накладенні адміністративних стягнень, передбачених ст. 173 КУпАП, на осіб, які вчинили дрібне хуліганство, суддя повинен у кожному конкретному випадку враховувати характер учиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Щодо осіб, які займаються суспільно корисною працею і позитивно характеризуються за місцем роботи, навчання та проживання, необхідно застосовувати, як правило, не арешт, а інші адміністративні стягнення, а також заходи громадського впливу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права та обов’язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п.п. 11,12 розділу ІІ, «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

ОСОБА_3 своїм правом скористався, протокол підписав, надав пояснення (а.с.2).

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення АА № 687798 від 10.07.2017 рокувідносно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції».

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 зі сторони працівників поліції було необ’єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 суду не надав.

Відповідно, у міськрайонного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ’єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 міськрайонним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що 03.07.2017 року ОСОБА_3 разом зі своїм батьком був вимушений поїхати на блокпост на в’їзді до м. Ізюм та звернулись до Ізюмського відділу поліції з заявою не знаходять свого об’єктивного підтвердження в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь які відомості за фактом звернення ОСОБА_3 з відповідною заявою до правоохоронних органів за фактом подій, які відбулися 03.07.2017 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 35 КУпАП обставиною, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, є вчинення правопорушення в стані сп’яніння.

У справі наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення від 03.07.2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 11).

Вказана обставина може свідчити про знаходження ОСОБА_3 03.07.2017 року в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, згідно з картки на особу ОСОБА_3 регулярно порушує вимоги законодавства.

Так, 02.08.2016 року відносно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, 02.08.2017 року за ст. 124 КУпАП, 03.07.2017 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дає підстави вважати, що ОСОБА_3 будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності на шлях виправлення не став.

Застосування Ізюмським міськрайонним судом Харківської області відносно ОСОБА_3 розмір штрафу в межах санкції передбаченої ст. 173 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене підстав для зміни або скасування постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2017 року не встановлено.

Керуючись ст.ст. 278, 280, 283, 294, 295, 298 КУпАП , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишитибез задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області ОСОБА_2