Ухвала суду № 70967816, 06.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/6838/17 Головуючий суддя І інстанції Баркова Н. В.

Провадження № 22-ц/790/7069/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про недоговірні зобов`язання

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді – Яцини В.Б.

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря – Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановила :

У листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованість в сумі 3 088,52 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що наказом ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області від 11.04.2017 року №256 о/с ОСОБА_4 було звільнено зі служби в органах Національної поліції на підставі п.6 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» з 11.04.2017 року. На момент звільнення відповідач повністю використав чергову відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба з 25.01.2017 року по 24.02.2017 року, але не відпрацювавши 2017 календарний рік відповідача було звільнено, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 380, 50 грн. за перевикористану відпустку у кількості 23 дні.

Крім цього, з 25.01.2017 року відповідач перестав виходити на службу без поважних причин і на підставі наказу позивача від 28.03.2017 року №149 грошове забезпечення за період з 25.02.2017 р. по 11.04.2017 р. йому не нараховувалось та не виплачувалося. Разом з тим, згідно з нормами п.13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено Наказом МВС України від 06.04.2016 року №260, грошове забезпечення нараховується та виплачується співробітникам поліції не пізніше 07 числа кожного місяця за попередній місяць і грошове забезпечення за лютий 2017 року було фактично виплачено позивачем відповідачу 03.03.2017 року, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення за лютий 2017 року в сумі 755, 06 грн.

Оскільки у березні 2017 року позивачем було зроблено перерахунок грошового забезпечення відповідача за лютий 2017 року у зв’язку з його прогулами, відповідачеві підлягає поверненню сума утриманого з нього військового збору у розмірі 47.04 грн.

Таким чином, суму всієї заборгованості відповідача позивач визначив в розмірі

2380, 50 + 755, 06 - 47, 04 = 3 088, 52 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 листопада 2017 року було відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду представник ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області –ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу скасувати і направити позов із доданими матеріалами до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому посилалась на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги вказала, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір випливає із трудових правовідносин, однією зі сторін яких є фізична особа, тому він врегульований Цивільним кодексом України.

Вказала, ухвалою Верховного Суду України від 23.12.2009 по справі № 6-23305св09 по справі за цивільним позовом УДСО при ГУМВС України в Харківській області (правонаступником якого є Позивач) до ОСОБА_6 про стягнення безпідставно сплачених коштів, колегією суддів цього найвищого судового органу було визначено, що спори з приводу безпідставно сплачених коштів (без достатньої правової підстави) не є публічно-правовими, тому мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, у зв’язку з чим, ухвали судів першої та апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за цивільним позовом були скасовані, а справу повернуто до суду першої інстанції для її розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні правові висновки також містяться й в постанові Верховного Суду України ввід 28.11.2011 по справі № 21-251а11, ухвалі Верховного Суду України від 06.06.2012 по справі № 6-27786вов10, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.07.2012 по справі №6-47697св11 та від 15.07.2015 по справі № 6- 15513св15, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2011 № К-31207/10

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідно до ст. 305 ЦПК України, за відсутності сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

На обгрунтування позову позивач вказав наказом ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області від 11.04.2017 року №256 о/с ОСОБА_4 було звільнено зі служби в органах Національної поліції на підставі п.6 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» з 11.04.2017 року. На момент звільнення відповідач повністю використав чергову відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба з 25.01.2017 року по 24.02.2017 року, але не відпрацювавши 2017 календарний рік відповідача було звільнено, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 380, 50 грн. за перевикористану відпустку у кількості 23 дні, а тому просив у своєму позові про стягнення безпідставно сплачених коштів.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження по вказаній справі в порядку цивільного судочинства, посилаючись на те, що всі вимоги позивача ґрунтуються діях, вчинених відповідачем під час проходження ним публічної служби в органах Національної поліції та у зв’язку із звільненням з публічної служби. Зазначене свідчить про те, що пов’язані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно норм КАС України.

Як вбачається з підстав заявленого позову, спір у справі випливає з трудових правовідносин, не пов’язаних із здійсненням позивачем владних управлінських функцій, однією зі сторін якого є відповідач - фізична особа, яка після звільнення з служби в органах Національної поліції вже не перебуває з позивачем в адміністративно-правових відносинах.

В п.п.3, 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам було надані такі роз’яснення. Суди мають виходити з того, що критеріями відмежування цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі статтею 3 КАС України адміністративний договір – це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб’єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вищенаведене до уваги не взяв та помилково вирішив, що справа не підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а позов разом із доданими до нього матеріалами направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 поліції охорони в Харківській області - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 листопада 2017 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя

Судді колегії