Ухвала суду № 70967534, 04.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6396/17

Справа №624/694/16ц Головуючий 1 інст. – Куст Н.М.

Категорія :інші Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ім..Щорса на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір оренди землі № бн від 01 лютого 2007 року, зареєстрований у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за №040869600257, укладений між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса; зобов’язати ПСП ім. Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1374 га, кадастровий №6323183700:10:001:0067, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №769271, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №93; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1374 га, кадастровий №6323183700:10:001:0067, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №769271, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №93, виданого Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області.

26 травня 2016 року позивачем була подана вимога до ПСП ім. Щорса щодо правових підстав використання підприємством належної йому земельної ділянки, проте його вимогу відповідач не розглядав, цінний лист повернуто поштою, в зв’язку зі спливом терміну зберігання поштової кореспонденції.

Також позивачем була подана заява до відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області щодо існування правового обтяження на його земельну ділянку у Державному реєстрі земель, застосоване на підставі договору оренди землі, який діяв відповідно до наказу Держкомзему «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» від 02 липня 2003 року №174 – держателя цього реєстру.

Листом від 17 червня 2016 року відділом Держкомзему була надана позивачеві копія договору оренди землі № бн від 01 лютого 2007 року, зареєстрованого у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за №040869600257. Ознайомившись з договором, позивач дізнався, що його та додатки до нього він не підписував і з його сторони не було волевиявлення на укладання цього правочину.

Позивач вважає, що та обставина, що договір оренди землі, на підставі якого відповідач користується належною йому земельною ділянкою, не підписаний ним, свідчить про відсутність його наміру укладати цей договір, укладення договору не відповідало його волі, укладати вказаний договір він не бажав, що порушує його права, як власника.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ч.3 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Договір оренди землі підлягає державній реєстрації та є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, з огляду на те, що державна реєстрація спірного договору відбулась 17 березня 2008 року, він є укладеним, а отже, оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № бн від 01 лютого 2007 року, зареєстрованого у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за №040869600257, укладений між ОСОБА_1 та ПСП імені Щорса.

Зобов’язано ПСП імені Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1374 га, кадастровий №6323183700:10:001:0067, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №769271, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №93.

Стягнуто з ПСП імені Щорса на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті судового збору – 1102 грн 40 коп., на проведення почеркознавчої експертизи – 9523 грн 20 коп., всього в сумі 10625 грн 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ПСП ім. Щорса просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на неповне з"ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, представник ПСП ім..Щорса вказує на наявність підстав для застосування строку позовної давності, на те позивач отримував оренду плату в натуральній формі, тобто не міг не знати про існування договору. Наполягає, що підпис на договорі оренди вчинений ОСОБА_1

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір позивач не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи №13343/13669 від 31 липня 2017 року.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що від імені позивача та відповідача 01 лютого 2007 року був укладений договір оренди землі б/н, зареєстрований у Кегичівському відділі Харківської філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що здійснено запис 17 березня 2008 року №040869600257.

Договір оренди земельної ділянки був укладений строком на 15 років, тобто до 01 лютого 2022 року. Разом з договором оренди земельної ділянки від імені позивача підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки №0162 та акт визначення меж земельної ділянки без дати.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 31 липня 2017 року №13343/13669, підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі б/н від 01 лютого 2007 року, акті приймання-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2007 року згідно з договором оренди №0162 від 01 лютого 2007 року, договорі оренди землі №162 від 01 лютого 2007 року, акті приймання-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2007 року згідно з договором оренди №0162 від 01 лютого 2007 року, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що висновком судово-почеркознавчої експертизи №13343/13669 від 31 липня 2017 року встановлено, що підписи в графі орендодавець договору оренди землі б/н від 01 лютого 2007 року, в акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.02.2007 року зідно з договором оренди №0162 від 01.02.2007 року, договорі оренди землі №162 від 01.02.2007 року, акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.02.2007 року згідно з договором оренди №0162 від 01.02.2007 року виконані не ОСОБА_1, правильним є висновок суду першої інстанцій про відсутність вільного волевиявлення останнього на укладення зазначених договорів, що відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними із застосування наслідків недійсності правочину.

Факт отримання ОСОБА_1 плати за оренду земельної ділянки є необґрунтованими та не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені.

Доводи позивача про те, що про укладення договору на викладених в ньому умовах він дізнався в межах строку позовної давності - не спростовані належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільського господарського підприємства ім. Щорса відхилити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.А.Швецова

Судді А.В.Котелевець

ОСОБА_3