Рішення № 70966180, 07.12.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12998/16-ц

Провадження № 2/643/1252/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Погасій О.Ф., за участю секретаря Бровкіної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 25 жовтня 2016 року надійшла позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що належать на праві власності ОСОБА_1.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за умовами кредитного договору № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2, ОСОБА_2 отримала кредит на покупку нерухомого майна у розмірі 31250,00доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,00% річних, та зобов’язалась повернути кредит і сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання за договором. Остаточною датою повернення кредиту є 09.09.2020 р. Крім того, 09.09.2005 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № РML 700/254/2005, відповідно до п.1.1. якого для забезпечення виконання іпотекодавцем боргових зобов’язань, визначених у кредитному договорі № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2005 р. На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.02.2011 та договору про відступлення права вимоги від 25.02.2011 р. банк відступив , а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладеним між банком і ОСОБА_2 За рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2011 року з ОСОБА_2 стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 196225,52 грн. З провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № РML 700/254/2005 відчужено арбітражним керуючим без згоди іпотекодержателя. На теперішній час постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом по справі № Б-39/141-10 скасована. Квартира, розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що була предметом іпотеки за договором іпотеки, на теперішній час переобладнана в нежитлові приміщення, та згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19.01.2016 року, вищезазначені нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. належать на праві власності ОСОБА_1

23.02.2017 року представником відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності (а.с.39), подані письмові заперечення проти позову, в яких представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надані докази набуття ним статусу іпотекодержателя за договором іпотеки (а.с.54-56).

05.12.2017 року представником відповідача ОСОБА_3 подана письмова заява про застосування строків позовної давності, оскільки право позивача задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв’язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, та коли в 2010 році банк пред’явив вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, то змінив строк виконання основного зобов’язання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності (а.с.98), позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які діють на підставі довіреності (а.с.39), в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити через пропущення позивачем строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 09.09.2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML 700/254/2005, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 31250,00 доларів США на купівлю нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,00% річних, на строк по 09.09.2020 року (а.с.8-11).

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором 09.09.2005 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № РML 700/254/2005, відповідно до умов якого для забезпечення виконання іпотекодавцем боргових зобов’язань, визначених у кредитному договорі № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2005 р. (а.с.12-14).

Правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна» є ПАТ «ОТП Банк», що підтверджується статутом ЗАТ «ОТП Банк», затвердженим Рішенням Загальних зборів Акціонерів від 07.03.2008 р., зареєстрованим у Державному реєстрі 31.01.2008 р., та статутом ПАТ «ОТП Банк», затвердженим рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 23.04.2009 р., зареєстрованим у Державному реєстрі 30.06.2009 р. (а.с.26, 68-69).

12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, відповідно до умов яких ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, включаючи право звертати стягнення на заставлене майно, у тому числі і за кредитним договором № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р. та договором іпотеки № РML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., що укладені між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 (а.с.70-80).

Вищезазначені зміни до договору іпотеки № РML 700/254/2005 від 09.09.2005 р. були зареєстровані у Державному реєстрі, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 30.10.2017 р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору у 2010 році ПАТ «ОТП Банк» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2011 р. у справі № 2-1530/2011 з ОСОБА_2 стягнута на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р. у розмірі 196225,52 грн. (а.с.16).

Квартира № 146, розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що була предметом іпотеки за договором іпотеки № РML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., була відчужена арбітражним керуючим, та була переобладнана в нежитлові приміщення.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, Витягу про державну реєстрації прав та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19.01.2016 року, нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. належать на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. ст. 1048, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, 612 ч.1 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов’язання є невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодавець має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову заяву про усунення порушення, де зазначає стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу).

У 2010 році іпотекодержатель ПАТ «ОТП БАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, та рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2011 р. позовні вимоги банку були задоволені.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після виникнення права на захист.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пред’явивши у 2010 році позов про дострокове стягнення кредиту та відсотків за користування ним, банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й мав звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки упродовж трьох років від дати, коли він дізнався про порушення свого права – дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання.

В зв’язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2016 року в порядку забезпечення позову за заявою позивача накладено заборону відчуження на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с.29).

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підстави викладеного, суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 74, 88, 154, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РML 700/254/2005 від 09.09.2005 року– нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що належать на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML 700/254/2005 від 09.09.2005 р., відмовити у повному обсязі.

Скасувати заборону відчуження на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 146-1-:146-5 в літ. «А-9» загальною площею 44,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 35/81, що належать на праві власності ОСОБА_1, накладену ухвалою Московського районного суду м. Харкова № 643/12998/16-ц від 08.11.2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ф. Погасій