Вирок № 70965222, 08.12.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м. Харкова

Номер провадження 1-кп/641/702/2017 Справа № 641/7346/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю прокурора - Надєжкіної Я.О.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

секретаря - Чкан Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220540001479 від 16.06.2017 р., за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, непрацюючого, з неповною загально-середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, 08 червня 2017 року близько 01 години 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «VolkswagenPassat B4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині дороги проспекту Гагаріна в м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 5, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 187, в напрямку вул. Ньютона. Під час руху на перехресті автомобільних доріг пр. Гагаріна - вул. Ньютона, ОСОБА_3 рухаючись зі швидкістю близько 40 км/год., здійснив маневр праворуч по напрямку свого руху та виїхав на вул. Ньютона, де на той час, по пішохідному переходу в напрямку вул. Одеської зправа наліво по напрямку руху автомобіля прямував пішохід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7. В цей час, ОСОБА_3, не впевнившись у безпеці руху автомобіля, здійснив наїзд правою передньою частиною автомобіля на ОСОБА_2

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог п. п. 1.5, 2.3, 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, а також не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1263/А17 від 25.10.2017, тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому середньої третини діафізів обох кісток лівої гомілки із зсувом, що відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Дорожньо - транспортна пригода та її наслідки у вигляді перерахованих тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_2, відповідно до висновків судово-автотехнічних експертиз № 941/17, 942/17, 943/17, 944/17, 945/17 від 25.10.2017, перебувають у причинному зв'язку з порушеннями вимог п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, яких припустився ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Зазначив, що 08.06.2017 року о 01 годині 00 хвилин працював таксистом та рухався по пр. Гагаріна в м. Харкові на своєму автомобілі «VolkswagenPassat B4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю близько 20 км/год. й, не помітив пішохіда, оскільки проїжджа частина дороги не була освітлена та здійснив на нього наїзд. Також зазначив, що коли відчув удар по автомобілю, то зупинив його та вийшов на вулицю й побачив, що потерпілий лежить на спині та скаржиться на біль у нозі. В подальшому доставив потерпілого до 17-ї лікарні, провів його до лікаря та злякавшись відповідальності поїхав, не залишивши ані своїх контактів, ані взяв собі контактів потерпілого. Також вказав, що цивільний позов, заявлений потерпілим, визнає частково в розмірі 20 000 гривень, зазначив, що сплатив останньому 2 000 гривень та зобов'язався сплачувати в подальшому протягом двох років. Цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі. Цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі. З заявою про ДТП, до страхової компанії не звертався.

Разом з тим, обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину та вчинив необережний злочин, що не належить до категорії особливо тяжких.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 08.06.2017 року близько 01 години 00 хвилин, йшов в напрямку вулиці Одеської, коли переходив дорогу по пішохідному переходу, побачив, як повертає автомобіль та відійшов назад, однак автомобіль скоїв на нього наїзд. Після чого, водій вийшов з машини та поцікавився його станом. Зазначив, що не бачив увімкнений сигнал повороту, вулиця не була освітлена в той час. Після ДТП водія не зустрічав. ОСОБА_3 почав йому телефонувати тільки після одужання. Зазначив, що в результаті ДТП отримав переломи, довгий час лікувався, йому було встановлено апарат, для зрощування кісток, який лікарі зняли через три місяці.

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечували проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, підтримали цивільний позов в повному обсязі, просили його задовольнити. При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що обвинувачений пропонував сплатити цивільний позов не одразу, проти чого вона не заперечує, крім того вже сплатив 2000 гривень. На даний час на лікування витрачено 25 000 гривень та невідомо, яку суму необхідно витратити на реабілітацію та подальше лікування. Вказала, що ОСОБА_2 не міг нормально жити та рухатись, навіть з метою особистого обслуговування. Тільки через три місяця почав жити звичним для нього життям. Вказала, що в суму цивільного позову - 40 000 грн. включено й моральну шкоду. З заявою про відшкодування шкоди в результаті ДТП, до страхової компанії не зверталась.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення (злочину) в судовому засіданні доведена повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ТЯЖКЕ тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині) та добровільне часткове погашення заподіяної шкоди н/л потерпілому ОСОБА_2

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не виявлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_3, суд враховує пом'якшуючі та відсутність обтяжуючої покарання обставини, а також бере до уваги, що відсутні негативні характеризуючі дані обвинуваченого за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, добровільно частково погасив збитки потерпілому, завдані дорожньо-транспорнтою пригодою. Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо можливості його виправлення без відбування покарання, застосувавши до нього положення ч.1 статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами - судом застосовується, оскільки керування транспортним засобом не є джерелом доходу обвинуваченого ОСОБА_3 та не пов'язано з його трудовою діяльністю.

На думку суду, саме таке покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також буде сприяти запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Разом з тим, як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно з ч. 2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно.

З матеріалів кримінального провадження, а саме - свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» - ІНФОРМАЦІЯ_8 року, мав дитину, якій не виповнилось 18 років та не був позбавлений відносно неї батьківських прав, злочин, який він вчинив - вчинений з необережності та не є особливо тяжким , відповідно до статті 12 КК України. Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, наслідки застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році» йому роз'яснені та зрозумілі. Просить застосувати до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась. Крім того, суд зазначає, що застосування до особи Закону України "Про амністію у 2016 році" є обов'язком, а не правом суду. Наслідки застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році», обвинуваченому роз'яснено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Крім того, потерпілий та його представник підтримали заявлений ними цивільний позов та просили стягнути моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Так, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в судовому засіданні доведена.

В даному випадку, вимогу щодо стягнення моральної шкоди, цивільний позивач - потерпілий ОСОБА_2 та його представник обґрунтовують тим, що внаслідок завданих тяжких тілесних ушкоджень цивільним відповідачем він зазнав значної моральної шкоди.

Положеннями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).

Згідно ст.1194 ЦК України, при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Проте, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 щодо вчинення ДТП до страхової компанії не звертався, а також потерпілий за відшкодуванням шкоди до страхової компанії не звертався, відшкодування шкоди, підлягає цивільним відповідачем ОСОБА_3

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і глибину моральних страждань, яких зазнав потерпілий та приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_3, на користь цивільного позивача ОСОБА_2 Так, в судовому засіданні повністю підтверджено винуватість ОСОБА_3, крім того, суд враховує, що цивільним відповідачем ОСОБА_3 частково відшкодована суму моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Таким чином, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення на користь цивільного позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором заявлено цивільний позов в розмірі 7001 грн. 62 коп. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Так, КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» є комунальною установою, яка датується з державного бюджету та є закладом охорони здоров'я. Несвоєчасна сплата сум витрачених на лікування призводить до ненадходження у бюджет грошових коштів. Звідки фінансується лікарня, чим можуть бути порушені інтереси держави, в частині повного та своєчасного відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Таким чином, при розв'язанні цивільного позову прокурора, суд враховує, що в судовому засіданні повністю підтверджено вартість шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням при обставинах, викладених в обвинувальному акті, що обвинуваченим не оспорюється, визнається в повному обсязі, тому цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 7 001 гривень 62 коп.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави, судові витрати, згідно довідок НДЕКЦ, пов'язані з проведенням експертизи № 945/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 944/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 943/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 942/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 941/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп.

Долю речових доказів - вирішити в порядку, передбаченому ст.. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку - 1 (один) рік, не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та обов'язки, передбачені п. 2 ч. 2 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3- не застосовувався.

На підставі п. «В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 - звільнити від відбування покарання.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.

Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 7 001 гривень 62 коп. та перерахувати зазначену суму на розрахунковий рахунок Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради: УДКСУ в м. Харкові, Харківської області ГУДКСУ в Харківській області р/р 3142544700002, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 на користь держави, судові витрати, згідно довідок НДЕКЦ, пов'язані з проведенням експертизи № 945/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 944/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 943/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 942/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп., експертизи № 941/17 від 25.10.2017 року в сумі 395 грн. 48 коп.

Речові докази: автомобіль марки «VolkswagenPassat B4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання, згідно розписки від 18.10.2017 року ОСОБА_3 - вважати повернутим останньому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - О .О.Маньковська