Вирок № 70964698, 12.12.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9078/16-к

Провадження №1-кп/639/507/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Шемкова О.Є., Крбеян К.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - Лазарєва А.А., Кіріяченко А.В., Жили Є.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - адвоката Тучкова Г.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ФО-П ОСОБА_4 - адвоката Тарасенка С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000050 від 16.01.2016 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н.НОМЕР_4, уродженця с. Велика Гомільша Зміївського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, який дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, працевлаштованого експедитором в ФО-П ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2015 року приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем ГАЗ 330202-206 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по вул. Володарського (вул. Семінарській) у м. Харкові, зі сторони вул. Планової в бік вул. Полтавський шлях.

У процесі руху ОСОБА_3, не переконавшись у безпеці та в тому, що зустрічна полоса руху вільна, почав здійснювати обгін автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, чим грубо порушив вимоги пунктів 2.9 «а», 10.1 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 2.9 «а» - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 14.2 «в» - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані,

внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем ТOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по своїй полосі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ТOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №109-А/16 від 12.02.2016 року, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я у вигляді закритий перелому 5-ї п'ястної кістки правої кісті у середньої третині зі зсувом.

Порушення вимог п.п.10.1, 14.2«в» Правил дорожнього руху України ОСОБА_3, відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №8111/8112 від 31.10.2016, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем ГАЗ 330202-206 ЗНГ перед початком здійснення обгону, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконався в тому, що зустрічна смуга руху вільна, та транспортні засоби, які рухаються у зустрічному напрямку, знаходяться на значній для здійснення обгону відстані, та допустив зіткнення із автомобілем ТOYOTA AURIS, під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку, що спричинило вищевказані наслідки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині за ч.1 ст.286 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочину, надав показання щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що в грудні 2015 року він працював водієм у ФО-П ОСОБА_4, в його обов'язки входило перевезення дерев'яної тари, трудову діяльність він здійснював на автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_5 (останні букви не пам'ятає). Вказівки щодо виконання конкретних робіт йому давав ОСОБА_7, який працював менеджером у ФО-П ОСОБА_4

26.12.2015 року протягом робочого часу з 08 до 17 години він їздив на цьому автомобілі та забирав тару на різних підприємствах, приблизно о 17 годині він приїхав на базу за адресою: АДРЕСА_3. Після цього він припаркував автомобіль на території бази та зачинив його, ключі залишив в приміщенні охорони. Після цього він доповів ОСОБА_7 про виконану в цей день роботу, після чого пішов із території бази. Приблизно о 19 чи 19-30 він повернувся на базу та вирішив самовільно взяти автомобіль із території бази. Автомобіль він вирішив взяти для того, щоб з'їздити та зустрітись зі своїм знайомим ОСОБА_8 Далі, він зайшов до приміщення охорони та взяв ключі від іншого автомобіля Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, та на цьому автомобілі виїхав із території бази. Вказаний транспортний засіб не належить ФО-П ОСОБА_4 Далі, коли він рухався на автомобілі Газель по вул. Володарського у м. Харкові, при здійсненні обгону автомобіля ВАЗ 21099 виїхав на полосу зустрічного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення із автомобілем ТOYOTA AURIS, який рухався в зустрічному напрямку.

З показань обвинуваченого ОСОБА_3, він підтверджує той факт, що в момент вчинення ДТП він знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки перед цим він випив приблизно 0,5 літри пива.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе досліджувати докази по факту дорожньо-транспортної пригоди, в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

В частині заявленого цивільного позову судом прийнято рішення про повне дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого ОСОБА_3, допит потерпілої ОСОБА_1, допит цивільного відповідача ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, дослідження матеріалів кримінального провадження щодо заявленого цивільного позову та процесуальних витрат.

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 надала показання, що 26.12.2015 року у вечірній час вона їхала на автомобілі ТOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_3, керував автомобілем її чоловік ОСОБА_6 Коли вони рухались по вул. Володарського відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження, а саме: ушкодження лівого коліна, грудної клітини з лівої сторони, а також перелом на правій кисті. Внаслідок ДТП він удару ременем безпеки у неї на лівій частині грудної клітини з'явилась гематома. Через деякий час на місці цієї гематоми з'явилась ліпогранулема, після цього 30.11.2016 року їй провели хірургічну операцію із видалення цієї пухлини, внаслідок чого вона несла матеріальні затрати на придбання лікарських засобів.

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_1 підтвердила, що пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вона підтримує у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_4 надав показання, що він здійснює господарську діяльність із перевезення тари (дерев'яних піддонів), послуги перевезення надаються різним суб'єктам господарювання. За трудовим договором у нього працює ОСОБА_3, який є водієм транспортного засобу. Господарська діяльність здійснюється на автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_5, цей транспортний засіб належить йому особисто (ФО-П ОСОБА_4.). Після робочої зміни водій зазначений автомобіль зобов'язаний залишити на території автотранспортної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.

26.12.2015 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 на автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив дорожньо-транспортну пригоду із автомобілем ТOYOTA AURIS. Після цього на місце події виїжджав ОСОБА_7, який працює у нього менеджером.

З показань ОСОБА_4, автомобіль Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким в цей день керував ОСОБА_3, на праві власності належить гр. ОСОБА_9 та за проханням останнього цей автомобіль був припаркований на території автобази. Чому в цей день ОСОБА_3 взяв саме цей автомобіль, йому не відомо, оскільки на цьому транспортному засобі він (ОСОБА_4.) взагалі не здійснює господарську діяльність. Жодних цивільно-правових угод між ним та ОСОБА_9 щодо найму чи оренди цього автомобіля укладено не було. На автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, на борту дійсно була розміщена реклама щодо перевезення піддонів, однак цей автомобіль ним не використовувався під час здійснення господарській діяльності.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання, що він працює комірником на складі у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, разом із ним працює водієм транспортного засобу ОСОБА_3 ФО-П ОСОБА_4 надає послуги з перевезення піддонів, господарська діяльність здійснюється на двох автомобілях марки Газель, які знаходиться на території АТП. В грудні 2015 року (точної дати він не пам'ятає) приблизно о 17 годині ОСОБА_3 приїхав на автомобілі Газель на АТП та припаркував його на території, після цього робочий день закінчився та вони розійшлись по домах. Через деякий час йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що він на автомобілі Газель, рухаючись на вул. Володарського м. Харкова, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Після цього він відразу виїхав на місце події, для надання допомоги потерпілим. Коли він приїхав на місце, то побачив на дорозі розбитий автомобіль Газель та легковий автомобіль марки ТOYOTA, потерпілих на місці події не було, оскільки їх вже забрала бригада швидкої медичної допомоги.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, що він працює менеджером у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, до його обов'язків входить здійснення контролю за діяльністю водіїв. Водій ОСОБА_3 здійснював перевезення на автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_4 В той день приблизно о 17 годині, після закінчення робочого дня, йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що автомобіль він поставив на території АТП, а ключі залишив в приміщенні служби охорони. Також про це йому повідомляв в телефонній розмові ОСОБА_10 Після цього йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 на автомобілі Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.

З показань свідка ОСОБА_7, автомобіль Газель, реєстраційний номер НОМЕР_1, також був припаркований на території АТП, однак цей автомобіль не використовувався у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_4 У зв'язку з чим водій ОСОБА_3 виїхав з території підприємства на іншому автомобілі, свідку не відомо. З пояснень ОСОБА_3, які останній надавав їм після цього ДТП, вказаний автомобіль того дня він взяв помилково.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, що він зареєстрований та працює суб'єктом підприємницької діяльності, в його власності є автомобіль ГАЗ-33 0202-206 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1. Йому відомо про те, що гр. ОСОБА_3 на належному йому автомобілі потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, однак він не звертався до правоохоронних органів із заявами за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_3 цим транспортним засобом. Щодо інших обставин кримінального правопорушення свідок ОСОБА_9 на підставі статті 63 Конституції України відмовився від дачі показань по кримінальному провадженню.

Судом досліджено письмові докази та висновки судових експертиз по кримінальному провадженню, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, за результатами якого складено протокол від 26.12.2015 року та схему місця ДТП, на місці події встановлено дорожню обстановку та слідову інформацію, фактичне розташування транспортних засобів (к/п а.с.11-18).

Висновком комплексної судової автотехнічної експертизи матеріалів та експертизи засобів відео-, звукозапису №8111/8112 від 31.10.2016 підтверджується, що дії водія автомобіля ГАЗ-3302 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2 в) ПДР України і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (к/п а.с.139-151).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №109-А/16 від 12.02.2016 року, у зв'язку з подіями 26.12.2015 року у гр. ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: гематома лівого колінного суглобу - це легкі тілесні ушкодження, закритий перелом 5-ої п'ястної кістки правої кисті у середній третині зі зсувом - це ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я. Наявні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди (к/п а.с.73).

Згідно висновку КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» №3012 від 26.12.2015 року, за результатами медичного огляду проведеного о 23 год. 45 хв., тобто безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння (к/п а.с.163).

Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочинута кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тяжких хронічних захворювань чи інвалідності не має, неодружений, працевлаштований водієм у ФО-П ОСОБА_4, раніше не судимий (к/п а.с.154-156, 160-171).

Згідно посвідчення водія Серія НОМЕР_6 ОСОБА_3 має право на керування транспортним засобами категорії «А» - «СЕ» (к/п а.с.156).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, є щире каяття.

Згідно п.13 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, є вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання, суд враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставини, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв'язку з чим суд призначає ОСОБА_3 покарання за санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі, із застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що є необхідним й достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі ст.75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливо без ізоляції від суспільства.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступних обставин.

До початку судового розгляду по кримінальному провадженню ОСОБА_1 пред'явлено уточнений цивільний позов (в редакції від 06.02.2017 року), в якому потерпіла просить суд:

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на її користь страхове відшкодування у розмірі 51 517,45 грн. (1 517,45 грн. - розмір шкоди, заподіяної здоров'ю; 50 000 грн. - розмір шкоди, заподіяної майну потерпілої;

- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь суму матеріальної шкоди в розмірі 97 483,52 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.;

- стягнути з ФО-П ОСОБА_4 на її користь суму матеріальної шкоди в розмірі 97 483,52 грн. та моральну шкоди в розмірі 50 000 грн. (судова справа а.с.77-78).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 пред'явлений цивільний позов визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні цивільний відповідач ФО-П ОСОБА_4 та його представник - адвокат Тарасенко С.Л. уточнений цивільний позов потерпілої від 06.02.2017 не визнали у повному обсязі, оскільки в даному випадку ОСОБА_3 хоча і перебував у трудових відносинах із ФО-П ОСОБА_4, однак в цей день та час він керував транспортним засобом не у зв'язку із виконанням своїх трудових обов'язків, вказаний автомобіль не належить та не використовується ФО-П ОСОБА_4 у здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з чим у відповідача не має правових підстав для відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У письмових запереченнях від 07.07.2017 року представник ПрАТ «СК ВУСО» проти задоволення цивільного позову заперечувала у повному обсязі, просить залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.4 ст.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (cудова справа а.с.132-141).

Пред'явлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки в цій частині позовні вимоги потерпілої повністю визнаються обвинуваченим по справі, а розмір заявленої моральної шкоди на суму 50 000 грн. відповідає вимогами розумності, виваженості та справедливості.

Щодо заявлених потерполою ОСОБА_1 позовних вимог про відшкодування шкоди до ПрАТ «СК «ВУСО», суд виходить із наступних обставин.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність володільця транспортного засобу ГАЗ 330202-206 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», що підтверджується полісом АЕ/5684825, згідно умов якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., розмір франшизи - 0 грн., термін дії договору по 18.10.2016 року включно (к/п а.с.159).

29.12.2015 року потерпіла ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Виходячи із вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон України №1961-IV) обов'язок по відшкодуванню заподіяної майнової та моральної шкоди має нести ПрАТ «СК «ВУСО»лише в межах ліміту страхової відповідальності.

Відповідно до ст.23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

Вимогами статті 24 цього Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я (п.24.1 Закону №1961-IV).

Потерпілою ОСОБА_1 заявлені вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, на суму 1517,45 грн., як витрати на лікування та придбання медичних препаратів.

Так, потерпіла ОСОБА_1 у період часу з 26.12.2015 по 28.01.2016 року понесла витрати на придбання лікарських засобів на загальну суму 1446,64 грн., в цій частині вказані витрати є документально підтвердженими та були понесені потерпілою безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди (к/п а.с.79-80).

При цьому, судом не враховується наданий потерпілою чек №40867 від 01.12.2016 року на суму 96,21 грн., за яким було сплачена сума на придбання медичних препаратів майже через 1 (один) рік після події ДТП, оскільки потерпілою не доведено перед судом, що ці витрати безпосередньо пов'язані із лікуванням наслідків травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Висновками судово-медичних експертиз не підтверджується той факт, що проведення 30.11.2016 року потерпілій ОСОБА_1 хірургічної операції із видалення ліпогранулемилівої молочної залози, було безпосередньо пов'язано із даною дорожньо-транспортною пригодою.

У зв'язку з викладеним, в цій частині позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно статті 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля ТOYOTA AURIS, д.н.з. НОМЕР_3, є ОСОБА_1 (к/п а.с.52).

Висновком судової авто-товарознавчої експертизи №3912 від 20.10.2016 підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ТOYOTA AURIS становить 278 972,02 грн. Величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ТOYOTA AURIS, пошкодженого при ДТП (26.12.2015), приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 244 967,05 грн. Ринкова вартість автомобіля ТOYOTA AURIS на момент ДТП (26.12.2015) становить 244 967,05 грн. (к/п а.с.84-88).

Таким чином, позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, є документально підтвердженими та підлягають задоволенню, внаслідок чого із ПрАТ «СК «ВУСО» необхідно стягнути матеріальну шкоду на суму 50 000 грн. (тобто в межах ліміту страхової відповідальності).

В частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до ФО-П ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі №6-108цс13, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Разом із цим, під час судового розгляду не здобуто об'єктивних доказів, які б підтверджували той факт, що 26.12.2015 року ОСОБА_3 керував автомобілем ГАЗ 330202-206 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1, саме у зв'язку із виконанням своїх трудових обов'язків як найманий працівник ФО-П ОСОБА_4

За встановлених судом обставин, цей автомобіль на праві власності належить ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (к/п а.с.157).

Стороною обвинувачення та потерпілою не надано до суду цивільно-правових угод, укладених між ОСОБА_9 та ФО-П ОСОБА_4, які б могли підтверджувати той факт, що цей транспортний засіб використовувався фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 під час здійснення господарської діяльності.

Судом враховується, що потерпілою ОСОБА_1 пред'явлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ФО-П ОСОБА_4, який є неналежним відповідачем, оскільки він не є власником чи іншою особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіла транспортним засобом, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

При цьому, потерпілій роз'яснюється право звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства до належного відповідача, тобто до власника чи іншого володільця транспортного засобу.

В порядку ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 по кримінальному провадженню не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31) на користь потерпілої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, шкоду пов'язану з лікуванням потерпілої у розмірі 1446,64 грн. (одна тисяча чотириста сорок шість гривень 64 коп.), та шкоду заподіяну майну потерпілого, у розмірі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

У задоволенні інших позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ «СК ВУСО» про відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_4) на користь потерпілої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, матеріальну шкоду на суму 97 483,52 грн. (дев'яносто сім тисяч чотириста вісімдесят три гривні 52 коп.) та моральну шкоду на суму 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФО-П ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити, роз'яснивши їй право повторного звернення до суду в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_7) на користь держави процесуальні витрати за проведені судові експертизи на загальну суму 17849,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п а.с.83, 102, 120, 138).

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

1) автомобіль ГАЗ-33 0202-206 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 - вважати повернутим ОСОБА_9 як законному власнику (к/п а.с. 40, 157, 169);

2) лазерний диск з відеозаписом ДТП - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження (к/п а.с.40-41);

3) автомобіль ТOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_1 як законному власнику (к/п а.с. 40, 52).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило