Постанова № 70964550, 12.12.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1608/17

Провадження № 2-адр/638/10/17

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шульзі К. І.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що Дзержинським районним судом м. Харкова по вищезазначеній справі вирішено питання про право, але не визначено способу його виконання, а тому до цього часу Шевченківським ОУПФУ м. Харкова рішення суду не виконано. Просить суд заяву задовольнити, та вказати, що пенсія підлягає призначенню та виплаті.

Заявник ОСОБА_2 (позивач по справі) в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про вирішення питання про ухвалення судового рішення без його участі, вимоги заяви підтримує у повному обсязі.

Представник заінтересованої сторони (відповідача – Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова) в судове засідання не з’явився, про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

У відповідності до частини 3 статті 168 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії неправомірними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, пенсію за вислугою років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року), з 04.11.2016 року, тобто з дати звернення, виходячи з розрахунку 90 % від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.03.2017 року по справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії повернуто апелянту.

Відповідно до частини 5 статті 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

22.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії у зв’язку з тим, що рішення суду до цього часу залишається не виконаним, що порушує його права на отримання пенсійних виплат.

Так, згідно частини 1 статті 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому, зазначений перелік підстав для прийняття додаткової постанови чи додаткової ухвали є вичерпним.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, за правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні, в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих закріплено у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку.

Відповідно до ч. 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Дана редакція Закону № 1789-ХІІ була чинною на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (12.05.1997 року).

Згідно частини 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України у рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії підлягає задоволенню, оскільки під час ухвалення постанови Дзержинським районним судом м. Харкова 07.03.2017 року не ухвалено рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, а саме вимоги позивача про зобов’язання виплачувати призначену пенсію за вислугою років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року), з 04.11.2016 року, тобто з дати звернення, виходячи з розрахунку 90 % від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 168 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №638/1608/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Прийняти додаткову постанову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, зокрема доповнити третій абзац резолютивної частини постанови вимогою про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, пенсію за вислугою років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року), з 04.11.2016 року, тобто з дати звернення, виходячи з розрахунку 90 % від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: