Вирок № 70961075, 13.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/158/17-к

н.п. 1-кп/415/207/17

ВИРОК

Іменем України

13.12.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Дьомушкіної І.В.

захисника Бондаренко Ю.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об'єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, інвалідом не являється, раніше судимого: 1) 31.03.2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 02.02.2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 309 ч.1, 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області 16.11.2015 року умовно-достроково на не відбутий строк 5 місяців 7 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 357 ч. 3, 125 ч.1, 186 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2016 року, приблизно о 02 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 31 по вулиці Студентській в місті Рубіжне Луганської області, діючи з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, підбігши до неповнолітнього ОСОБА_4, наніс йому один удар кулаком правої руки в ліву скулову область, від чого останній впав на землю. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у виді набряку м'яких тканин і крововиливу в лівій скуловій області, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 67 від 12.04.2016 року за своєю сукупністю відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після чого, побачивши, що при падінні на землю у потерпілого ОСОБА_4 із рук випав мобільний телефон «S-Tell» моделі М 210, ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 31 по вулиці Студентській в місті Рубіжне Луганської області 05.04.2016 року о 02 годині 20 хвилин, керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, підняв мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4, та поклавши його до своєї кишені, з місця скоєння злочину втік, розпорядившись у подальшому ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-5,118-22е від 18.04.2016 року, на загальну суму 175 гривень.

12 вересня 2016 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_2, знаходячись біля бару «Базар», розташованого в місті Лисичанську, вул. Гетьманська, 33, у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом, шляхом вільного доступу під виглядом перевірки документів у ОСОБА_3, незаконно заволодів офіційним документом - паспортом громадянина України, серії НОМЕР_2, виданим Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області 18 серпня 2011 року на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також іншими важливими особистими документами, які знаходилися у паспорті, а саме : посвідченням водія, серії НОМЕР_3 виданого Центром 4444 на ім'я ОСОБА_3 та карткою платника податків № НОМЕР_1, виданою ДПІ в м. Лисичанську на ім'я ОСОБА_3, з метою подальшого їх використання в особистих цілях.

Після чого, в цей же день, 12 вересня 2016 року, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодівши паспортом ОСОБА_3 та оглянувши його, виявив під обгорткою паспорту грошові кошти у сумі 400 гривень, та, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, повторно, таємно, викрав вказані вище гроші з паспорту ОСОБА_3, спричинивши останньому майнової шкоди на зазначену суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч.1, 186 ч. 2, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Від надання пояснень у вільній формі відмовився, при цьому відповідаючи на питання суду зазначив, що дійсно 05 квітня 2016 року у нічний час, зустрівши потерпілого ОСОБА_4 в місті Рубіжне біля будинку № 31 по вулиці Студентський на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, наніс останньому один удар кулаком в обличчя, від якого той впав на землю. Після чого, він, побачивши, що при падінні з рук потерпілого випав телефон, вирішив його забрати собі, піднявши з землі телефон з місця вчинення злочину втік. Надалі даний телефон він добровільно видав співробітникам поліції.

12 вересня 2016 року у вечірній час після вживання спиртних напоїв, знаходячись біля кафе «Базар» в місті Лисичанську, зустрів раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_3, у якого під приводом перевірити документи, забрав паспорт останнього та інші документи, а також викрав гроші, які знаходились під обкладинкою паспорту. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати. Також просив врахувати, що під час досудового розслідування він сприяв розкриттю злочину, добровільно розповів про обставини їх вчинення та не намагався уникнути відповідальності. На даний час він готовий нести відповідальність за свої дії, а в подальшому має намір влаштуватись на роботу та відшкодувати потерпілому ОСОБА_3 заподіяну шкоду. Також просив врахувати що він має сталі соціальні зв'язки, проживаючи однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, також він має непрацездатних батьків: матір ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який також є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи, яким, перебуваючи на волі він усяко допомагав.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованих йому злочинів за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчинених злочинів, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 12 вересня 2016 року близько 17 години він проходив в районі кафе «Базар» в місті Лисичанську, де побачив раніше незнайомих йому двох хлопців, один з яких був обвинувачений ОСОБА_2, який підійшов до нього та став вимагати в нього пред'явити йому паспорт з метою перевірки його особи. Він передав власноруч обвинуваченому свій паспорт, в якому знаходилися посвідчення водія, ідентифікаційний номер та гроші у сумі 400 гривень (2 купюри номіналом 200 гривень), які лежали під обкладинкою паспорту. Обвинувачений оглянувши паспорт, став звинувачувати його у вживанні наркотичних засобів, та забравши паспорт сказав, що йому потрібно прослідувати за ним у кафе. Оскільки ОСОБА_2 забрав у нього паспорт, він пішов за ним та іншим хлопцем у кафе, де вони сіли за стіл та стали розпивати спиртні напої. Обвинувачений також пропонував випити і йому, на що він відмовився. В цей час на його (потерпілого) мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_8, ОСОБА_2 це не сподобалось, він забрав у нього телефон, поклавши його на стіл, а сам відійшов до другої зали даного кафе. В цей час, він, скориставшись відсутністю обвинуваченого, схопив мобільний телефон та вибіг з приміщення кафе. Він бачив, що обвинувачений також вибіг з кафе та побіг за ним, однак наздогнати його не зміг. Після чого він зателефонував своїм знайомим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та розповів про те, що сталося, зустрівшись з останніми через деякий час біля магазину АТБ. Знайомі порадили йому звернутися до поліції і коли вони разом перейшли дорогу, в районі магазину «Октал», розташованого неподалеку від відділку поліції, побачили, як по тротуару біжить обвинувачений, а за ним гониться дівчина з кафе. Вони вирішили затримати обвинуваченого, і коли той порівнявся з ними, ОСОБА_8 схопив його за руки та поклав на асфальт. В цей момент до них підійшли співробітники поліції, в присутності яких він (потерпілий) став вимагати у обвинуваченого повернути паспорт з документами та грошима, на що обвинувачений, дістав з шортів паспорт та передав йому. В паспорті знаходилось посвідчення водія та ідентифікаційний номер, грошей у паспорті не було. Він запитав у обвинуваченого де гроші, на що той відповів що грошей у паспорті він не бачив. Після чого вони всі разом пішли до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, де він написав заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. На призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, обвинувачений вибачився перед ним і на даний момент він ніяких претензій до ОСОБА_2 не має.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що з потерпілим ОСОБА_3 знайомий зі школи, обвинуваченого ОСОБА_2 раніше не знав, підстави оговорювати останнього відсутні. У вересні 2016 року у вечірній час, більш точну дату та час він не пам'ятає, йому зателефонував їх спільний знайомий ОСОБА_8, який повідомив про те, що у ОСОБА_3 раніше незнайомі йому хлопці забрали паспорт з документами та гроші. Після чого вони домовились зустрітися біля магазину «АТБ», який розташований по вулиці Сосюри в місті Лисичанську. Коли він прийшов на місце зустрічі, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вже чекали його. ОСОБА_3 розповів йому про те, що коли він проходив біля кафе «Базар» до нього підійшли два раніше незнайомих йому хлопця, один з яких забрав у нього паспорт з документами, в якому також знаходились гроші у сумі 400 гривень. Вони вирішили звернутися до поліції, щоб повідомити про те, що сталося. Перетнувши проїзджу частину дороги біля магазину «Октал», розташованого поблизу відділу поліції, вони побачили, як по тротуару біжить хлопець, а за ним гониться дівчина та просить його затримати. В цей момент ОСОБА_3 впізнав у цьому хлопцеві, особу що забрала у нього паспорт з документами та грошима, про що повідомив їм. Коли хлопець підбіг до них, ОСОБА_8 схватив його за руку та поклав на асфальт. В цей момент до них підійшли співробітники поліції, а ОСОБА_3 став вимагати у хлопця повернути йому паспорт з документами та грошима, на що останній дістав з шортів паспорт ОСОБА_3 та передав йому. Потерпілий, оглянувши паспорт, повідомив про те, що грошей в паспорті не має, на що хлопець сказав, що ніяких грошей не брав. Після чого вони всі разом пішли до відділу поліції, щоб розібратися у ситуації, що склалася. На питання суду зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2, який перебуває у залі судових засідань, це саме той хлопець, якого затримав ОСОБА_8, та який забрав у потерпілого паспорт з грошима та документами.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду предмета від 18 жовтня 2016 року та фототаблицею до нього, під час проведення якого з 10 години 40 хвилин до 11 години 55 хвилин за участю двох понятих та потерпілого ОСОБА_3 було оглянуто диск DVD-R з відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження, розташованої перед входом у бар «Базар», на якому зафіксовано що о 16 год. 55 хвилин обвинувачений з іншим хлопцем знаходяться біля вищевказаного кафе, в цей час на камері з'являється потерпілий, який обертається до обвинуваченого, той підходить до ОСОБА_3 та наносить удар головою в область голови потерпілого. Далі видно як обвинувачений наближається до потерпілого, а останній намагається щось дістати зі своєї сумки, яка висіла у нього на плечі. Після чого, на відеозапису видно, як потерпілий щось передав обвинуваченому. О 16.52 ОСОБА_2 відкриває паспорт та підводить його до обличчя потерпілого, нібито перевіряючи його особистість, після чого листає паспорт, при цьому дістає щось, що знаходилося у лівому нижньому куті під обгорткою паспорту та ложе його до правої кишені шортів. Після чого закриває паспорт потерпілого, тримаючи його у руці, йде до входу до бару, за ним крокує і потерпілий. О 17.11 відеокамера фіксує як хтось швидко пробіг, на що потерпілий зазначив, що це був саме він (том ІІ а.с.23-28);

- протоколом огляду предмета від 18 жовтня 2016 року та фототаблицею до нього під час проведення якого з 12 години 20 хвилин до 12 години 40 хвилин за участю двох понятих та потерпілого ОСОБА_3, за добровільної згодою потерпілого ОСОБА_3, було оглянуто паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця міста Лисичанська Луганської області, серії НОМЕР_2, виданий 18.08.2011 року Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області. На момент огляду паспорт знаходився у обгортці зі шкірозамінника коричневого кольору зі смугами жовто-коричневого кольору. Також було оглянуто заламіновану картку розмірами 5,4х8,5 см - посвідчення водія серії НОМЕР_4, видане 09.03.2016 року на ім'я ОСОБА_3 та аркуш паперу розмірами 14,7х21см, на якому з одного боку є напис «Картка платника податків ОСОБА_3» (том ІІ а.с.31-32);

- протоколом огляду місця події від 05.04.2016 року з фототаблицею, під час якого в присутності понятих з 03.30 до 03.45 було оглянуто місце вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_4, а саме ділянка місцевості, розташована біля будинку № 31 по вулиці Студентській в місті Рубіжне (том ІV а.с. 13-16);

- висновком судової медичної експертизи № 67 від 12.04.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 було виявлено набряк м'яких тканин і крововиливу в лівій скуловій області. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупим твердим предметом, можливо в строк та за обставин зазначених потерпілим та вказаних в постанові слідчого. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (том ІV а.с.25);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 08.04.2016 року, з якого вбачається, що в період часу з 17.00 до 18.00 у присутності понятих потерпілий ОСОБА_4 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 1 (ОСОБА_2.) впізнав особу, який 05.04.2016 року відкрито заволодів його мобільним телефоном (том ІV а.с. 45-48);

- протоколом огляду предмета та фототаблиці до нього від 08.04.2016 року під час проведення якого в присутності двох понятих у період часу з 16.00 до 16.30 було оглянуто та вилучено мобільний телефон «S-Tell» моделі М 210, наданий добровільно, згідно заяви, ОСОБА_2 (том ІV а.с.49-52);

- висновком судової товарознавчої експертизи від 18.04.2016 року № 19/113/9-5/118-22е, згідно якого ринкова вартість, викраденого майна ( мобільний телефон «S-Tell» моделі М 210) станом на момент скоєння злочину, з урахуванням вільного ціноутворення на території України, може складати 175 гривень (том ІV а.с. 70-73);

- протоколом слідчого експерименту, проведеного 25 квітня 2016 року у період часу з 12.00 до 13.00 за участю ОСОБА_2, який в присутності двох понятих, добровільно розповів про обставини вчинення ним відносно ОСОБА_4 злочинів, вказавши механізм нанесення удару, а також вказав місце, де він побачив телефон, який випав з рук ОСОБА_4, після того, як той від удару, впав на землю (том ІV а.с. 92-96)

Вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілого, свідків та самого обвинуваченого, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у даному вироку, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_5, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Потерпілий ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду даного кримінального провадження, згідно його заяви за допомогою смс - повідомлень через автоматизовану систему документообігу суду, за викликом до суду не з'явився, розглядом даного кримінального провадження не цікавився, зі слів матері, ОСОБА_12, за місцем реєстрації та проживання не мешкає, місце його знаходження їй не відомо, що унеможливлює його явку до суду. Учасники процесу не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутністю потерпілого ОСОБА_4

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні незаконного заволодіння, шляхом викрадення, паспортом знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, та у спричиненні легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 2 КК України та ст. 125 ч. 1 КК України відповідно.

Винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, також знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст.186 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої ( ст.ст. 125 ч.1, 357 ч.3 КК України), середньої ( ч.2 ст. 185 КК України) тяжкості та тяжких злочинів (ч. 2 ст. 186 КК України);

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно (а.с.118), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.119-120), не одружений, судимий (а.с.105-107) ;

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів та наявність на утриманні непрацездатних батьків: матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який також є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину, у вчинених злочинах, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 357 ч.3 КК України особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів, оскільки обвинувачений маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисного злочину ( ст. 309 ч.1 КК України) знову вчинив нові умисні злочини.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого повторність злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки дана ознака є кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, а тому не може ще раз враховуватись судом при призначенні покарання як обставина, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не мав, при цьому, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої ( ст. ст. 125 ч.1, 357 ч.3 КК України), середньої тяжкості (ст. 185 ч.2 КК України) та тяжких злочинів (ст. 186 ч. 2 КК України), в період невідбутої частини покарання, призначеної вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 02.02.2015 року, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання у виді позбавлення волі, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинені злочини, суд також враховує:

- загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації,

- відсутність тяжких наслідків від вчинених обвинуваченим злочинів;

- думку потерпілого ОСОБА_3, який на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, обвинувачений вибачився перед ним і на даний момент він ніяких претензій до ОСОБА_2 не має;

- поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, надавши правдиві свідчення про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його у вчинених злочинах, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з'ясуванню обставин вчинення даних злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність,

- а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, сталі соціальні зв'язки, протягом 2-х років до арешту проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, при цьому його батьки: матір ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та батько ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, є непрацездатними особами - пенсіонерами, крім того батько обвинуваченого являється інвалідом ІІІ групи, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами пенсійних посвідчень останніх та копіями вищевказаних документів, наданими суду стороною захисту.

Вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, при цьому враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 злочини, передбачені ст.ст. 125 ч.1, 186 ч.2 КК України вчинив у період невідбутої частини покарання, призначеної вироком Лисичанського міського суду від 02.02.2015 року, згідно якого, ОСОБА_2 було засуджено за ст. ст. 309 ч.1, 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області звільнений з місць позбавлення волі 16.11.2015 року умовно-достроково на не відбутий строк 5 місяців 7 днів, а тому суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 02.02.2015 року.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_2 зазначене вище покарання суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним нових злочинів, таким, що відповідатиме особі обвинуваченого, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України меті покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 КПК України.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 04 січня 2017 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13 грудня 2017 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу - з 04 січня 2017 року до 20 червня 2017 року включно, та відповідно до ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред'явлений, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 судових товарознавчих експертиз: № 19/113/9-5/94е від 07.04.2016 року у сумі 615 грн. 72 коп. та № 19/113/9-5/118-22е від 18.04.2016 року у сумі 880 грн. 40 коп. - а всього на загальну суму 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 12 коп. - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази :

-мобільний телефон «S-Tell» моделі М 210 білого кольору, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_4;

-диск з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, розташованої перед входом у бар «Базар» за 12.09.2016 року, який згідно постанови слідчого зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2;

-паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця міста Лисичанська Луганської області, серії НОМЕР_2, виданий 18.08.2011 року Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, посвідчення водія серії НОМЕР_4, видане 09.03.2016 року на ім'я ОСОБА_3 та картка платника податків НОМЕР_1, видану Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську на ім'я ОСОБА_3, які згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 125 ч.1 КК України, ст. 357 ч.3 КК України, ст. 185 ч.2 КК України, ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 125 ч.1 КК України - у виді 100 (сто) годин громадських робіт;

за ст. 357 ч. 3 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ст. 185 ч. 2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

за ст. 186 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 02.02.2015 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 7 (сім) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 13 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - з 04 січня 2017 року до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судових товарознавчих експертиз: № 19/113/9-5/94е від 07.04.2016 року у сумі 615 грн. 72 коп. та № 19/113/9-5/118-22е від 18.04.2016 року у сумі 880 грн. 40 коп. - а всього на загальну суму 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 12 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Речові докази :

-мобільний телефон «S-Tell» моделі М 210 білого кольору, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_4;

-диск з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, розташованої перед входом у бар «Базар» за 12.09.2016 року, який згідно постанови слідчого зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2;

-паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця міста Лисичанська Луганської області, серії НОМЕР_2, виданий 18.08.2011 року Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, посвідчення водія серії НОМЕР_4, видане 09.03.2016 року на ім'я ОСОБА_3 та картку платника податків НОМЕР_1, видану Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську на ім'я ОСОБА_3, які згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 повернути власнику - потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_4, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: