Рішення № 70958286, 12.12.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3258/16-ц Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Коломієць О.С.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», третя особа - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим згодом позовом до ОСОБА_2, ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», третя особа - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказував, що 28.10.2013 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки УАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги по вулиці Промисловій на автодорогу Васьковичі - Шепетівка, в порушення вимог Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на ОСОБА_3 - його матір, яка рухалась на велосипеді по головній дорозі. З вини ОСОБА_2 в наслідок ДТП його мати отримала тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні. За фактом скоєння 28.10.2013 року ДТП було відкрите кримінальне провадження № 12013060090001597 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з виникнення даної ДТП та її наслідками - загибеллю особи. Також вказував, що власником транспортного засобу є ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» та з зазначеним підприємством перебував в трудових відносинах ОСОБА_2 Внаслідок даної ДТП йому було завдано моральну та матеріальну шкоду. Враховуючи вищенаведене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» 159 029 грн. 64 коп. матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 460 000 грн. моральної шкоди та 7 500 грн. судового збору сплаченого за подання цивільного позову.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 1147 грн. 16 коп. матеріальної шкоди та 60000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 61147 грн. 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160000 грн. моральної шкоди та 551 грн. 20 коп. судового збору, а всього 160551 грн. 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 28.10.2013 року близько 16 год. 35 хв. керуючи автомобілем УАЗ 452, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», виїжджаючи з другорядної дороги вул. Промислової в с. Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області на автодорогу Васьковичі-Шепетівка, в порушення вимог п. 2.3(6), п. 10.4, п. 16.3, п. 10.5 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, вчинив ДТП, у результаті якої ОСОБА_3, яка рухалася на велосипеді "Аіст", отримала тілесні ушкодження, від яких 02.11.2013 року померла у лікарні.

ОСОБА_3 являється матір'ю позивача ОСОБА_1

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2016 року, вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині цивільного позову скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В решті вирок залишено без змін.

З довідок ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» за № 527 від 05.10.2017 року та за № 528 від 05.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 з 16.02.2007 року працює на ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» та 28.10.2013 року знаходився на роботі і виконував свої функціональні обов'язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1, 3 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України власник джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану даним джерелом шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Юридична особа згідно ст. 1172 ЦК України відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, а саме такі обов'язки виконував ОСОБА_2 28.10.2013 року, будучи працівником ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство».

Таким чином, юридична особа відповідальна за шкоду, якщо така завдана з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, є саме ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», з яким водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, та в момент вчинення ДТП виконував свої трудові обов'язки.

Матеріалами справи підтверджено, що на придбання ліків для ОСОБА_3, яка перебувала у реанімаційному відділенні Новоград-Волинського ТМО, ОСОБА_1 витратив 1 147 грн. 16 коп.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» 1147 грн. 16 коп. матеріальної шкоди. Підстав для скасування або зміни рішення суду в цій частині немає.

За правилами ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення в частині стягнення з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 1147 грн. 16 коп. матеріальної шкоди.

Разом з тим, підлягає зміні рішення суду в частині стягнення з ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на користь позивача 60 000 грн. витрат на правову допомогу з таких підстав.

Відповідно до пунктів 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зазначається, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Між адвокатом Гудзимою О.В. та ОСОБА_1, 28.02.2014 року укладено договір про надання правової допомоги №18/08-14-1 у кримінальному провадженні №12013060090001597. Плата погоджена за домовленістю сторін. 30 березня 2016 року між адвокатом Гудзимою О.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №30/08-16-1 у кримінальному провадженні №12013060090001597. За цією угодою сума гонорару становила 60 000 грн., витрати на відрядження 5 000 грн.

Факт сплати ОСОБА_1 коштів в сумі 60 000 грн. за правову допомогу підтверджується дублікатами квитанцій від 08.04.2016 року.

Встановлено, що матеріали справи не містять розрахунку, з чого складається вказана сума.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що після укладення угоди при надання правової допомоги 30.03.2016 року, адвокат Гудзима О.В., 23.05.2016 року приймав участь у Новоград-Волинському міськрайонному суді при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та в апеляційному суді Житомирської області 27.10.2016 року. Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2016 року відмовлено в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», ОСОБА_2 та «НАСК ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Роз'яснено ОСОБА_1 право заявити позов в порядку цивільного судочинства. Із змісту ухвали апеляційного суду Житомирської області від 27.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь у кримінальному провадженні як потерпілий та цивільний позивач. Ним був поданий цивільний позов до ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство», ОСОБА_2 та «НАСК ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначеною ухвалою апеляційного суду Житомирської області вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати витрати на правовому допомогу у повному розмірі. Тому виходячи із фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг, складності правовідносин між сторонами та їх правового регулювання та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір цих витрат з 60 000 грн. до 10 000 грн.

У зв'язку з наведеним рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 160 000 грн., останнім не оскаржується, а тому його законність та обгрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 343, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2017 року змінити, зменшити розмір витрат на правову допомогу стягнутих з державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_1 з 60 000 грн. до 10 000 грн.

Рішення суду в частині стягнення з державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» матеріальної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий

Судді