Ухвала суду № 70957378, 15.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Київ К/800/31473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши у письмовому првадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014

у справі № 804/8810/13-а Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Алютех-Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013: № 0001032210 та № 0001042210.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям представників сторін, які належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання, призначене на 15.12.2017 о 12 годині, касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту другого частини 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2013 № 1260/22.1-09/35165519. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, пункту 137.1 ст. 137, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.8 пункту 139.1 ст. 139, пункту 187.1 ст. 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): занижено доход на загальну суму 11180472,00 грн. за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2011 року, завищено доход на загальну суму 12525549,00 грн. за ІІ, ІІІ, та ІV квартали 2011 року, І та ІІ квартали 2012 року та податкові зобов'язання із ПДВ на 2504810,00 грн. за період із травня по грудень 2011 року, лютий, квітень, травень, червень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки на користь фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Промпроектбуд», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Нова лінія», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укрбудтранссервіс», ПП «Регіон-04», ТОВ «Українське агропромислове підприємство» товарів (послуг), які не мали реального характеру; завищені витрати на 12525549,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ, та ІV квартали 2011 року, І та ІІ квартали 2012 року та податковий кредит на 2505111,00 грн. у податковому обліку за період із травня по грудень 2011 року, лютий, квітень, травень, червень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ПНВКП «Сатурн», ПП «Флекс Полімер», ТОВ «Віконні системи», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» товарів (послуг), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток на 2571509,00 грн. за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2011 року та ПДВ за грудень 2011 року на 301,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Алютех-Дніпро» прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013: № 0001032210 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 2571509,00 грн. за основним платежем; № 0001042210 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 301,00 грн. за основним платежем та 75,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками операцій з поставки на користь фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Промпроектбуд», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Нова лінія», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укрбудтранссервіс», ПП «Регіон-04», ТОВ «Українське агропромислове підприємство» товарів та поставки йому від ПНВКП «Сатурн», ПП «Флекс Полімер», ТОВ «Віконні системи», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» товарів (послуг) позивач задекларував у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ відповідні суми доходу, витрат, податкових зобов'язань із ПДВ та податкового кредиту.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК)

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення (збільшення) у податковому обліку позивача сум доходу, витрат, податкових зобов'язань із ПДВ та податкового кредиту із ПДВ, ДПІ у судовому процесі посилається на відсутність реального характеру операцій із поставки позивачем на користь фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Промпроектбуд», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Нова лінія», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укрбудтранссервіс», ПП «Регіон-04», ТОВ «Українське агропромислове підприємство» товарів та поставки йому від ПНВКП «Сатурн», ПП «Флекс Полімер», ТОВ «Віконні системи», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» товарів (послуг). Такий висновок ДПІ обґрунтований посиланнями на інформацію, наведену в актах виїзних та невиїзних перевірок вказаних контрагентів позивача, в яких вказувалось на ознаки фіктивності цих контрагентів як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність доказів наявності основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, не надання цими юридичними особами документів, складених за наслідками господарських операцій; ознак фіктивності контрагентів по ланцюгу постачання.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів-приймання-передачі робіт (надання послуг), платіжних доручень, відомостей про обіг та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, прибуткових накладних, - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували як реальність господарських операцій між позивачем та фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Промпроектбуд», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Нова лінія», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укрбудтранссервіс», ПП «Регіон-04», ТОВ «Українське агропромислове підприємство», ПНВКП «Сатурн», ПП «Флекс Полімер», ТОВ «Віконні системи», ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», так і достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із цими контрагентами, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС, правомірності зменшення у податковому обліку позивача доходу, витрат, податкових зобов'язань із ПДВ та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В. Приходько