Постанова № 70955988, 12.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 914/1856/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства “Розділжитлосервіс”, б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/5176/16 від 03.11.2016)

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016 (суддя – Крупник Р.В.)

у справі № 914/1856/16

за позовом: Золочівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Новороздільської міської ради, м Новий Розділ, Львівська область

до відповідача: Комунального підприємства “Розділжитлосервіс”, м Новий Розділ, Львівська область

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Жидачівська об’єднана державна фінансова інспекція у Львівській області, м . Жидачів, Львівська область

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція у Львівській області, м. Львів

про стягнення 171419,78грн. збитків, завданих місцевому бюджету кримінальним правопорушенням (злочином)

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з’явились;

прокурор: Рогожнікова Н.Б.

від відповідача: ОСОБА_2 – представник;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явились;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2016р. у справі №914/1856/16 (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з КП “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради на користь Новороздільської міської ради Львівської області 171 419,78 грн. збитків. Стягнуто з КП “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради в дохід Державного бюджету України 2 571,30 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_3 – головуючий, ОСОБА_4 і ОСОБА_5Г.): задоволено апеляційну скаргу КП "Розділжитлосервіс"; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з Золочівської місцевої прокуратури Львівської області стягнуто на користь КП "Розділжитлосервіс" 2 828,43 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор, звертаючись з позовом про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої саме кримінальним правопорушенням (злочином), не довів вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 171 419,78 грн. Також, Прокурором не доведено всіх елементів цивільно-правого делікту, а саме наявність шкоди, спричиненої позивачу, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою. Крім того, з огляду на відсутність належних доказів вини відповідача суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки Відповідача.

Постановою Вищого господарського суду від 19.09.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що «Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК України, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Для застосування статті 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Отже, звільнення керівника відповідача від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки свідчить про те, що така особа вчинила злочин та є винною в його вчиненні, але звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав».

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Відповідач просить суд рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016р. у справі № 914/1856/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Зокрема, Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не було враховано наступного:

- застосування преюдиції щодо правової оцінки обставин, здійснених Миколаївським районним судом суперечить ст. 35 ГПК України;

- судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 224, 225 ГК України, оскільки спірні правовідносини між Сторонами не є господарськими, а факт перерахування Відповідачем коштів від орендної плати не є господарським правопорушенням;

- пунктом 16 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ, затвердженої рішенням Новороздільської міської ради № 266 від 25.07.2007 не передбачено вчинення КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради будь-яких дій щодо перерахування коштів до міського бюджету;

- факт неотримання місцевим бюджетом спірних коштів перебуває у причинному зв’язку з бездіяльністю Позивача при виконанні ним його рішення № 266 від 25.07.2007, а не з діяльністю Відповідача, оскільки Позивач зобов’язаний був переглянути договір оренди № 86/06 від 03.10.2006 та на підставі ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов’язати Відповідача внести зміни до договору, зокрема щодо банківських реквізитів, на які вноситься орендна плата.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства “Розділжитлосервіс”, б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/5176/16 від 03.11.2016) на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016 у справі № 914/1856/16 до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 31.10.2017.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, від 28.11.2017 розгляд апеляційної скарги відкладався, з підстав наведених в них.

У поданих суду запереченнях на апеляційну скаргу від 01.12.2017 Прокурор просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Позивач та Треті особи участі своїх уповноважених представників у судове засідання 12.12.2017 не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представників Позивача та Третіх осіб, які повідомлені належним чином про час та місце судового засіданні, на відсутність клопотань учасників процесу, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній доказами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті відповідно до ст.ст. 75, 99 ГПК України.

Прокурор та представник Відповідача у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 12.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази в сукупності з доводами апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення Прокурора та представника Відповідача, судова колегія встановила наступне:

В період з 02.06.2015р по 31.07.2015 Жидачівською ОДФІ (яка станом на день розгляду справи ліквідована) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП “Розділжитлосервіс” за період з 01.02.2012 по 30.04.2015, за результатами якої складено акт №27-38/10 від 07.08.2015 (Т. І, а.с. 30-37).

В ході перевірки Жидачівською ОДФІ встановлено, що 03.10.2006 між КП “Розділжитлосервіс” (орендодавцем) та ЗАТ “Енергія – Новий Розділ” (орендарем) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Новий Розділ №86/06, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, загальною площею 865,53 кв.м, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно акту оцінки ПП “Будторгексперт” за експертною оцінкою 498 812,50 грн. Орендна плата згідно п. 3.1. договору визначається на підставі Методики, затв. рішенням сесії Новороздільської міської ради № 472 від 18.04.2005 і становить 4 560,80 грн. в місяць з ПДВ.

Надалі, 19.03.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди, відповідно до якої змінено, зокрема, площу об’єкта оренди на 845,9 кв.м, вартість об’єкта оренди, розмір орендної плати відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ, затвердженої рішенням сесії Новороздільської міської ради № 266 від 25.07.2007.

У акті ревізії №27-38/10 від 07.08.2015 також зазначено, що КП “Розділжитлосервіс” в порушення вимог п. 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 10 ст. 69 Бюджетного кодексу України, ч. 2 п. 16 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ у 2012 році не перерахувало до загального фонду міського бюджету плату за оренду приміщення за договором оренди №86/06 від 03.10.2006р. Внаслідок вказаного порушення, у Звіті про фінансові результати, форма №2 за 2012 рік завищено дохід від реалізації на суму 171 419,78 грн. та відповідно занижено суму збитків за відповідний звітний період по рядку 225 на цю суму і як результат – завдано шкоди (збитків) міському бюджету на суму 171 419,78 грн.

Як зазначає Прокурор в позовній заяві, за даним фактом Миколаївським РВ ГУ МВС України у Львівській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015140250000962 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. В подальшому обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 (керуючого КП “Розділжитлосервіс”) про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України скеровано для розгляду по суті до Миколаївського районного суду Львівської області, за результатами чого було 07.04.2016 судом винесено ухвалу у справі №447/659/16-к. Даною ухвалою у зв’язку із зміною обстановки (зумовленої прийняттям Новороздільською міською радою рішення №332 від 04.01.2013, про затвердження нової Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ, якою не передбачено спрямування надходжень від орендної плати в міський бюджет) керуючого КП “Розділжитлосервіс” ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, кримінальне провадження №12015140250000962, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.08.2015 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України – закрито. Як вбачається з даної ухвали, вину в інкримінованому злочині ОСОБА_6 визнав. Ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2016 у справі № 447/659/16-к набрала законної сили 15.04.2016 ( Т. І, а.с. 28-29).

Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані ст. 1172 ЦК України, а також тим, що КП “Розділжитлосервіс” як юридична особа, чий працівник завдав шкоди міському бюджету, що доведено у встановленому законом порядку, повинен відшкодувати Новороздільській міській раді збитки в розмірі 171 419,78 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції від 29.11.2005, на момент укладення договору оренди №86/06 від 03.10.2006), надалі – Закон, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 Новороздільською міською радою Львівської області прийнято рішення №266, яким затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ (Т. І, а.с. 64-75), пунктом 16 якої передбачалося, що у разі, коли орендодавцем майна є комунальне підприємство, організація, орендна плата спрямовується: - за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) – підприємству, організації; - за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно – 100 відсотків орендної плати до міського бюджету.

Як встановлено судом, 19.03.2012 до договору оренди № 86/06 від 03.10.2006 укладено додаткову угоду № 2, якою п. 1.1. договору викладено у наступній редакції: “Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 845,9 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 37, м. Новий Розділ Львівської області та перебуває на балансі орендодавця, вартість якого відповідно до Висновку про вартість майна від 20.01.2012, здійсненого ДП “Новороздільське МБТІ”, за незалежною оцінкою становить 11 641 гривень з ПДВ”. Також даною угодою внесено зміни до п. 3.1. договору, а саме: розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ, затвердженої рішенням сесії Новороздільської міської ради № 266 від 25.07.2007. Розмір щомісячної орендної плати за об’єкт оренди згідно додаткової угоди № 2 від 19.03.2012 становив 18 029,10 грн.

Крім цього, 04.12.2012 між сторонами договору № 86/06 від 03.10.2006 підписано додаток №3 до договору, відповідно до якого збільшено площу орендованого приміщення до 859,9 кв.м та збільшено розмір орендної плати до 18 326,39 грн. в місяць.

Так, п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України (в редакції від 01.01.2012) встановлено, що доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частина перша статті 1172 ЦК України у тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Як вбачається з матеріалів справи та Сторонами не заперечується, факт перебування громадянина ОСОБА_6 на посаді керуючого КП “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради у 2012 році (за період, в якому Позивачем були понесені збитки, як стверджує останній) та неперерахування орендної плати за 2012 рік за договором оренди № 86/06 від 03.10.2006 в дохід міського бюджету підтверджується відповідним контрактом від 08.06.2011, актом ревізії Жидачівської ОДФІ № 27-38/10 від 07.08.2015 та ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2016 у справі № 447/659/16-к.

За змістом ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина особи презюмується та не підлягає доведенню, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, протиправність поведінки службової особи КП “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради - директора ОСОБА_6, яка призвела до заподіяння збитків Новороздільській міській раді полягає у невжитті ним заходів щодо перерахування орендної плати, яка надходила від ТОВ “Енергія-Новий Розділ” за договором оренди № 86/06 від 03.10.2006 до бюджету м. Новий Розділ у відповідності до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна територіальної громади м. Новий Розділ, затвердженої рішенням сесії Новороздільської міської ради № 266 від 25.07.2007, тобто до міського бюджету, що позбавило Позивача доходу, який він міг отримати у випадку дотримання директором комунального підприємства порядку перерахування коштів, отриманих від орендарів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вина директора КП “Розділжитлосервіс” - ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України встановлена ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2016 у справі № 447/659/16-к.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правомірних та обґрунтованих підстав для задоволення позову в даній справі в повному обсязі.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає, що ці доводи не спростовують умов договорів оренди та додаткових договорів, в яких сторонами договору було погоджено порядок визначення розміру орендної плати та положень Методики, затвердженої рішенням Позивача № 266 від 25.07.2007, на підставі якої такий розмір визначався та передбачалося надходження 100 % орендної плати за оренду нерухомого майна до міського бюджету (п. 16 Методики).

Щодо інших посилань Відповідача судова колегія зазначає, що відповідно до п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду.

При цьому, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у даній справі, звільнення керівника Відповідача від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки свідчить про те, що така особа вчинила злочин та є винною в його вчиненні, але звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Розділжитлосервіс”, б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/5176/16 від 03.11.2016) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2016 у справі № 914/1856/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13.12.2017.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя В.М.Гриців

Суддя Г.Т.Кордюк